Tuesday 29 December 2015

переїз та нова квартира в E3

ми переїхали! насправді це сталося ще в вересні і цей пост висить у чернетках десь з того часу... щось мені все не вистачало чогось аби дописати його. Але от вважаю, що відкладати далі нікуди та ділюся цією новиною :)

раніше, нагадаю, ми жили в City, під офісом можна сказати. Але той район не дуже підходить для дітей - багато машин і туристів, шумно, мало парків, а дитячих майданчиків повна відсутність взагалі. Тому ми вирішили шукати квартиру трохи далі від центру і переїхали в E3 (East 3, а попередній індекс у нас починався на EC1 - East City 1)

оскільки я провела літо в Україні, то вибирав нову квартиру Петро сам - і вона дуже світла! нам з Данусиком тут комфорно та надзвичайно подобається. Загалом квартира така ж, як попередня - одна спальня, одна ванна, кухня спільно з вітальнею, то й же метраж, навіть поверх теж перший (по-нашому другий)... правда, тут є балкон. Але на ньому не можна ні сушити речей, ні щось складати - має будинок ззовні гарно виглядати, ставити можна хіба столик і крісла - для пиття кави улітку. В правилах саме так і написано! і так, він достатньо великий для цього - по українських мірках просто величезний! ще в правилах написано, що зовнішні вікна слід мити раз в місяць, хоча ми ні разу цього ще не робили - але ж кумедно, пра?..

і з нових відкриттів, що в таких будинках, в "спальних" районах, якщо квартира на ground floor, то до неї йдуть не балкони, а тераси! вони ще в кілька разів більші за балкони, прям, як свій міні-сад (ці тераси за розміром часом навіть більші за прибудинкову територію біля town houses - такі довгі ряди спарених будинків (це типова британська забудова, я не бачила ще жодного окремостоячого будинку тут - все спарки, або багатоквартирні будинки)

ну, і райончик наш дуже спокійний тихий - навала індусів та замотаних ніндзь, є базар, маленький супермаркет tesco навпроти та кілька великих за 10 хвилин пішки. Тут немає офісів - цілком житловий квартал, зате багато дитячих майданчиків, парків і шкіл (а от з ситсадками трохи печаль... але це тема окремого посту). І нам близько (20 хвилин пішки) до Canary Wharf - це такий новий фінансовий центр, як нове City в Лондоні, розташований на "островах" - дуже багато каналів Темзи та мостів через них. Самі канали теж красиві - на вихідних влаштовуємо прогулянки вздовж та дивимося на лебедів, качок і баржі (якась напевно є "романтика" в тому, щоб жити на баржі?.. але я її не розумію, тої "романтики"...)

деякі особливості пошуку (я вже колись писала, як ми вибирали попередню квартиру, так от кілька порад пісня нової ітерації):
  • варто шукати квартири в новобудовах, вони менш знищені, світліші, мають хороші та ВЕЛИКІ вікна, сучасні... та й загалом менше прихованих проблем
  • обов'язково хтось має бути присутнім, коли клерк затовнює check in report (звіт при в'їзді). По тому звіту потім при вашому виїзді будуть вирішувати скіко ви зіпсули чого (трішини чи плями на стінах, наприклад). Кожен орендар залишає депозит в розмірі 6-итижневої оренди - і з тих грошей можуть вирахувати суму збитків, що ви вчинили
  • поробіть собі власні фото, що і де стояло - до нас по факту звіту було купа притензій в стилі "де якесь дзеркальце, що стояло на комоді", чи "де рушники", бо ми все зайве поховали і воно забулося, що треба дістати назад. Доводилося згадувати, де ті речі і пояснювати
від нової квартири нам до офісу 40 хвилин на метро, але з пересадками, або десь більше години в автобусі - прямий маршрут, але шанс корків 50/50 (або буде або ні). Ото вийду з декрету і доведеться кататися...

і фото на завершення!

Wednesday 2 December 2015

місяць десятий: наздоганяй!

з попередніх постів можна здогадатися, що ми всі прилетіли в Україну - і десятий місяць минув тут. Ми з Петром вирішили, що треба потішити бабусів-дідусів внуком, бо як я вийду з декрету (тут дають всього рік декретної відпустки), то прилітати надовго вже не дуже виходитиме... тому ми з Данусиком "відпустили" тата на місяць до Лондона пожити самому, а самі лишилися бабусів-дідусів "розважати", а отже, Данусик освоював нові території! перш за все, наш будинок - малюку вистачило півдня і найцікавішою річчю виявилися сходи - він "сходу" навчився "видряпуватися" на третю сходинку, далі ми не експерементували та забрали його від гріха подалі, але виходить, що того "кадра" самого не можна лишити тепер ні на хвильку. В домівках у моїх та Петрових батьків Данилку вже вистачало однієї годинки, аби все обповзати і зрозуміти, що йому цікаво, позначити - це все моє, і все оце мої забавки!

про "їсти" - я писала минулого місяця, що у нас була криза "не буду гамати, поки не даси іграшку! а тепер іншу! і ще іншу, бо ці вже набридли". До слова, це все вина отої забавки на присосці для годувального стільчика - з неї усе почалося і малюк хотів й далі бавитися під час трапез. Тому моя порада того не викоричтовувати, коли годуєте мацьопок. Хіба коли садите в стільчик гратися, то тоді так, напевно, можна. Відівчила я Данусика тим, що забрала всі іграшки та годувала до першого писку, як тіко вередує - на підлогу, значить неголодний вже. А за годину знову пробуємо їсти, і так поки не з'їсть якусь достатню (для маминої совісті) кількість. В такий спосіб поступово стало набагато ліпше - з періодичними рецедивами, але переважно спокійно :)

цього місяця я вирішила дати Данилку можливість їсти самому. Взагалі усі Британські книги про діток рекомендують мало чи не від першого дня прикорму давати "бейбікам" щось в руку, аби вони самі себе годували. Але в мене з тим не дуже "склалося" - щось таке, як авокадо, або банан, випадало йому з рук, бо слизьке; щось, як картопля варена або цвітна капуста, в руках кришилося і лишалося на підлозі; а таке, як яблуко, я боялася давати аби не поперхнувся; хліб або спеціальне рисове печенько, чи дитячі кукурудзяні кільця - то єдині варіанти, після яких треба було мити лише підлогу, але не дитину... а тут "раптом" "встрілило" мені в голову виправити ситуацію - і я дала Данусику в руку ложку, і навіть показала, як нею користуватися - помагала набирати, нести до рота та підіймала лікоть, щоб в рота попало, а не мимо - от не було, чим мені зайнятися, пра?

я ж не дарма так довго про це розказую, бо тепер ми без ложки в руках не їмо взагалі - буде махати руками, вибивати мені їжу, хникати... при цьому, якщо моя ложка десь між рук прорветься до рота, то таки відкриє і з'їсть, але попробуй прорвися між тими махаючими шустрими ручками! якщо даю ложку йому, то намагається нею залізти в тарілку з їжею (половину розсипає, або й тарілку перевертає); від моєї допомоги відмовляється - якщо хочу направити його руку, то одразу в крик - таке своєнравне створіння (всьо в тата)! відівчати від такої поведінки, як я зробила з іграшками, не хочу, бо сприймаю це скоріше, як прояв бажання "їсти самому", а не "вередування" і боюся зарубати дитячу ініціативу. Тому рятуємося підручними способами - даю йому хлібчик з маслом, чи варю макарони-спіральки (щоб в кулачок міг взяти) і присипаю сиром, аби розплавився (чеддером), варю цвітну капусту і блоколі до стану, коли ще достатньо тверда, аби Данусик міг донести до рота... і бабуся нам допомагає - готує якісь такі страви, щоб і ми їли, і Данусик міг руками з ними впоратися, як от сирана запіканка, рисовий пудинг, котлети в духовій шафі печені (малюку окремо зробили з фаршу без солі)... весело у нас... де того терпіння набратися?..

я отак згадую - у нас не місяць, а суцільний стрес вийшов! мій малюк завжди засинав біля грудей - це насправді дуже природньо для дитини (хоча зараз не йдеться про доцільність такої звички, отож упущу пояснення), але ж йому скоро "до няні", а мене там не буде, тому я почала вчити його засинати самого та ще й у власному ліжечку. З ліжечком теж не все так просто - я вже колись писала про те, що патерн сну в Данусика десь між 7-8 місяцями різко змінився і, якщо до 6 місяців він вставав вночі поїсти десь між 1-2 годинами, а потім між 5-6, то раптово почав прокидатися щогодини-півтори-дві, дуже плакати - ніби чогось злякався - та ще й важко засинати (саме "вночі", а не "на ніч"). Після розмови з своїм health visitor-ом та деякого дослідження "в інтернетах" (я ж справжнісінька українська мама - нікому "на слово" не вірю) виявилося, що це дуже типово для діток - перші півроку спати гарно, а потім "відриватися". В теорії це пояснюється тим, що мозок дуже сильно розвивається в період 8-10 місяців, а для малюка це важко, тому починаються проблеми зі сном... плюс зуби, які типово починають активно рости після півроку, а вночі нема чим їх помасажувати... плюс багато діток починають повзати-вставати-сидіти десь тоді і намагаються навіть уночі відпрацьовувати нові навички (я справді часто знаходила Данусика сидячого, на колінах, або коли він стоїть)... як підсумок цитата зі статті одного педіатра (далі переказую своїми словами): "молодих батьків намагаються усі переконати, що для дитини після півроку "нормально" спати всю ніч, але з моєї практики - після півроку для дитини якраз "нормально" часто прокидатися, а от сплять усю ніч одиниці". І до речі "спати всю ніч" для малюка всього навсього означає мати один з відтинків сну довшим за 5 годин

наша історія з нічними прокиданнями і плачами закінчилася тим, що ми з Петром "переселили" мацьопика спати між собою. Цікавий факт - фінальне рішення в цьому питання прийняв саме тато, ми обоє бачили, що поруч з нами малюк краще спить, але я намагалася все ж триматися попередньої практики - заспокоювати та вкладати Данилка назад, а Петро сказав, що нехай залишається, аби лиш менше плакав. Тому дитяче ліжечко стало таким собі аксесуаром в хаті (спати дитині з мамою теж природньо насправді, тому я з легкістю погодилася з Петром) - але знову ж таки, в садочку мене не буде, а отже слід з тим дитячим ліжечком подружитися

одразу скажу, що багато корисних практик я прочитала в книжці, яку порадила Тоня (не мені особисто, але я скористалася такою підказкою іншій людині) - The No-Cry Sleep Solution (Gentle Ways to Help Your Baby Sleep Through the Night) by Elizabeth Pantley. Таким чином в нас з'явилася улюблена колискова і типова поза, в якій малюк засинає (я всього перераховувати не буду, кому треба, той поцікавиться)... звичайно спочатку був період похникування, та й зовсім без сліз у мене не вийшло, і хоча ми ще не "там", але рухаємося "в тому" напрямку - часто прокидаємося, але вже засинаємо в своєму ліжечку під колискову (йдеться саме про денний сон, вночі мама поруч і це вирішує все)

ще одне узагальнення зроблю (якийсь вийшов пост динаміки змін в поведінці Данилка, а не про десятий місяць...) - в Данусика до півроку взагалі не було режиму (крім явної різниці день-ніч) - він по-різному спав та їв кожного дня. А на сьомому місяці сам собі розпорядок дня випрацював - так що деякі речі з часом покращуються :)

з прогулянками цього місяця у нас незаладилося - Данусик ще не ходить сам, а на вулиці вже холодно і доводиться тепло одягяти, мокро, сиро - то й не по повзаєш... я 10 кілограмчиків свого щастя не можу довго носити, а сидіти у візочку і дивитися на сірі дерева без листя йому скучно - навіть сусідський пес лінується в таку погоду вилізти з буди і гавкнути на нас (то таке дурне створіння, що зазвичай на вітер гаркає), і наш кіт з першим снігом вже не виходить до нас мявкнути і мамі об ноги потертися (нашо коту я, як є тепла батарея?) - от уявляєте як ми скучаємо? довше 40 хвилин рідко виходить витримати

зате Данусик почав казати "тя-тя" (хоча, по-моєму, це вперше сталося ще в Лондоні, а отже минулого місяця). І взаглі малюк давно говорить всілякі склади з різною інтонацією, ніби то якісь речення, або любить собі поспівати, особливо, як купається

мацьопик почав пробувати складати пірамідку, і кататися на дерев'яному конику (кататися з підтримкою дорослих, звичайно), але до коника все ще ставиться трошки з острахом. Бабуся вдома в кожній шухлядці знаходить якусь "забавку" - то пласмасову коробочку, то відерко, то банку, то прищепку... всього не перелічити - і Данусик дуже любить то все складати одне в одне, а потім розкидати. Навіщо дітям іграшки купують? "я сі дивую" :)

бавитися в доганялки на коридорі - це улюблена гра, і за ним таки важко на колінах повзати. Тут Данусик безсумнівний "профі". Також навчився відкривати дверки в нижніх шафках на кухні та якісь легші шухлядки - тепер оберігаємо хату від дитини. Тягнеться до столу - може за скатертину, чи серветку потягнути, аби дістати, що йому треба... енергія в того мацьопа ллється через край. Інколи, як заграється, то може відпустити руки і секундчку стояти сам. Якщо давати два предмети, то буде тягнутися двома руками до обох одразу. Якось, як купали, то поставили Данилку чашку з теплішою водою - було кумедно спостерігати, як він пхав туди руки і вражався "чого це воно гарячіше, га?". Дуже любить, коли ми вмикаємо духову шафу, така файна забавка (добре, що шкло не гріється... але як пояснити йому, що то небезпечна штука, я не знаю) - малюк "умудрився" кілька разів нам ввімнкути таймера на ній. Тішиться, як водити за руки - сам буде керувати куди він хоче йти (аде це у нас прерогатива тата - "ходити" з малючком). Отакий вийшов десятий місяць :)