5 років і 9 місяців - школа

моя дитина пішла до школи! я повторюю собі це щодня - моя! моя!!! МОЯ! малесенька! дитиночка! пішла до школи! важко в таке повірити. Данилко ще такий мацьопенький, а вже такий дорослий у той же час...

ми вибрали приватну школу, тому навчання у нас почалося в серпні (не з самого початку, а з 17-ого числа, але в садочок ми вже з 1-ого серпня не ходили і дуже багато говорили про школу - готувалися морально). Чому приватна школа? чесно, навіть важко сказати - але ми не розглядали державну школу як варіант в принципі. От зовсім не думали про це. Ми живемо за Львовом, тому локальні школи нам не підходили. А шукати якусь львівську здавалося занадто складним і ми одразу почали дивитися на приватні школи близько від нас - щоб було зручно добиратися

довго думали чи одразу в перший клас чи спочатку в нульовий і вибрали нульовий - бо Данилку лише 5 років і 6 місяців в липні виповнилося і здавалося, що 1-ий клас йому зарано. Плюс він дуже активний і я хвилювалася - чи зможе Данилко всидіти на тих уроках? ми вирішили почати з нульового класу і я задоволена вибором - бо всидіти Данусику на уроці було важко і ці перші місяці він багато пристосовувався. Адаптація йшла повним ходом

в школі організовані позакласні гуртки і Данусик почав ходити в басейн - що я вважаю великим плюсиком. В басейні уроки теж відбувалися поступово - от починали вони з пускання бульок носом під водою, а зараз вже вчаться зірочкою плавати! як на 3 місяці - прекрасний прогрес! діти навчилися не боятися води - і це найголовніше!

Данилко багато гуртків перепробував - мама з татом дуже хтіли, щоб він ходив на якесь айкідо чи футбол. Але не склалося. Він не хотів слухатися тренера автоматом. А тренери, що з айкідо, що з футболу не хотіли розбиратися з неслухами і виганяли Данусика і його друзів з заняття. А далі вже ввімкнувся характер моєї дитини - і він відмовився ходити туди, де його не приймали з відкритими руками "сходу". До речі, в басейні на одному з перших занять теж були нюанси з поведінкою, але, напевно, плавати йому надто сильно подобається і це переважило небажання слухатися. А айкідо і футбол його не встигли зацікавити - він же ніколи цим не займався! в морі от плавав, в бесейні також - тому й реакція була "не хочте мене тут, то й не треба". А з плаванням - він вже знає як це круто

навчатися Данилку подобається і я вже бачу результати. Він навчився писати своє їм'я і потроху розкладає слова на букви (коли хоче). Почав рахувати до ста, якщо підказувати йому двадцять-тридцять-...-дев'яносто, але одинадцять-дванадцять-...-дев'ятнадцять він знає, що вже покращення після садочку. Вчаться вони в нульовому класі по програмі першого класу НУШ, а перший клас буде посилена програма розроблена школою

поведінка також виправилася за цей адаптаційний період. У школі психолог рекомендувала вчителям використовувати систему карточок - зелені, жовті, червоні. Хто "заробив" три червоні - той лишається дома. А дома лишатися сумно - нема басейну, немає друзів, мама не дає солодкого. Сточатку йому було важко - до речі мені теж не сильно подобається такий підхід. Але в якийсь момент Данилко зрозумів "правила гри" і червоні картки зникли. Подивимося чи надовго, але зараз "покращення" триває тижні два. Я не сильно вірю, що не буде відкатів, але побачимо ;)

з'явилися нові друзі - Северин, Елай, Сашко! дівчата приносять Данилку сердечка - Злата, Олівія! а з Софійкою вони ходили на плавання на канікулах. Взагалі, коли я сказала Данилку, що у тебе тиждень канікул і школи не буде - то він засмутився. І це чудово! отже, навчання і вчителі не псують своєю присутністю задоволення від спілкування з однокласниками

5 років і 6 місяців - літо перед школою

насправді цей період покриває травень, червень, липень, а не, власне, літо. Але по відчуттям - це саме так і було, ніби літо, ніби канікули в школі... а чому - почитаєте, в наступному пості. Лише підтверджу, що в серпні у нас відбувся life changing event для Данусика (думаю, багато хто навіть здогадався... відгадки в коментах понаписуєте?..)

травень був зовсім не літнім, ми навіть опалення крутили - наніч так точно! але все ж природа взяла своє і стало прекрасно! ми з хлопцями багато гуляли, "дули" кульбабки, їздили на велосипеді, повзали на карематі. А потім ще й карантин послабили - мама кричала: "у-ху!", бо Данилко знову пішов в садочок. Ми з Петром його величали "підпільним", бо то було в іншому приміщенні, яке повністю є власністю садочка. Для Данилка це було трохи дивно-кумедно, але він тішився можливості знову гратися з друзями

ще один позитивний ефект карантину, що Данусик знайшов собі товариша по-сусідству. Через хату від нас живе Марко і вони якось зійшлися. Начебто обоє голосисті, шумні і змисні. Але в той же час вони не травмують один одного і не роблять збитків. Це важливо - бо є й інші діти поруч, але я не люблю, коли Данилко грається з ними, бо всі ігри якісь травматичні і закінчуються плачами або образами. А тут мир-злагода. Про наявність суперечок я не сумніваюся, але якось вони самі миряться. І - найголовніше - не травмують один одного навмисно. От Данилко зачастив до Марка бавитися. А мама сі дивує, яка дитина доросла - свої друзі, свої уподобання, без мами, само... час летить, дитина росте...

окремо можу розказати - як ми кумедно з'їздили на море. Кумедного насправді в тому мало, бо з'їздили ми чудово. Але слово "з'їздили", можна замітинити на "прошмигнули". Бо ми поїхали за 2 дні після того як Хорватія відкрила кордони і через днів 5 як ми приїхали, хорвати почали вимагати негативний тест на в'їзді - а ми ж то вже тутечки, нам не треба! кумедно то, що я трохи нервувала отак зірватися і поїхати, просила Петра - давай через тиждень, збиратися в такому темпі важко і т.д., а через тиждень ми б уже нікуди й не поїхали, от. Так шо Петро молодець, не дав "потормозити" :)

на морі було чудово! у Хорватії рівень захворюваності був майже відсутній і було дуже комфортно. Але! найпрекрасніше було то, що ми мали апартаменти з басейном. Це у нас вперше такий досвід - коли басейн весь персонально наш. І з дітьми - це прекрасно. Хочемо - їдемо на море, а не хочемо - плаваємо в басейні. Ми з Петром і вночі плавали - коли діти сплять і не заважають. Данилко ж навчився плавати в нарукавниках! вперше він таке зробив взимку в басейні в горах, а тут, скажімо, закріпив знання. Ми коло навіть не діставали. До кінця відпустки Данилко вже й ниряв під воду

також Данусик з Петром, як справжня банда, їздили собі окремо на кораблику плавати. Моя 5-изполовиною-річна дитина плавала у відкритому морі! і керувала корабликом! часом мені капці як цікаво, шо з нього виросте з таким досвідом з дитинства :)

помітила, що карантин багато чого Данилка навчив. Наприклад, знімати штани в болоті та піску у коридорі, а не на килимі, мити руки після вулиці... раніше я йому мусіла все-все нагадати, а тепер він часом мені каже: "мама, я знаю". Таке моє доросле мале дитинча!

5 років і 3 місяці - карантин

в цей період було вже багато позитивних зрушень у нашому житті вчотирьох. По-перше, Данилко спав у себе у кімнаті. Навіть якщо і прокидався уночі, то все ж я його клала назад у його ліжко і він швидко там засинав. Поступово ночей, коли він і не прокидався взагалі ставало все більше і більше

ще Данилко у нас став татовим ліпшим другом - вони як "банда" разом і на дні народження, і на свята у садочку, і на відкриті уроки, і до бабці, і на стрижку, і на закупи, і казочку на ніч читають без мами, поки я зайнята малючком. Звісно, мама Днусику все ще дуже і дуже потрібна, але приємно, що він дорослішає і відкритий до альтернатив

і отут в світі стався коронавірус і до Львова завітав карантин! довелося нам вибудовувати нову рутину та нові правила. Кирилко спить 3-4 рази удень і треба бути тихо та не приходити до мами запитати, де светрик, чи розказати, що було в мультику. А ще онлайн заняття - і треба сидіти та слухати. І робити домашні! йой!

загалом, мій висновок, що онлайн з Данилком не працює, він увагу на екрані втримати не може і перемикається на показування всіх своїх іграшок в камеру ноута. Тому оптимально, коли хтось (я) сидить поруч і допомагає. Мене оте допомагання на онлайн занятті страшенно дратувало. Особливо список перед занняттям на 5 пунктів - клей, степлер, ватні диски, тарілочка з водою... а вже скільки прибирання після того! плюс заняття бували часто у час Кирилкового сну - і тоді вони закінчувалися слізьми - "бо я був не перший" або "мене не запитали" (тут можна поставити смайлик, який закочує очі). Садочок старався як міг, але батькам треба не працювати і не мати інших справ - лиш за садочковим планом займатися - тоді то всьо може мати якийсь ефект

з позитивного - виявляється у Данусика чудова пам'ять! він вчить вірш за 10 хвилин, стрибаючи при цьому по дивані і пам'ятає його на наступний день і навіть через тиждень! і навіть через місяць! тобто, пам'ять не якась коротеотермінова на один день, її вистачає на досить довго! а ще лєго, то така забавка, якаю можна гратися півроку - і не набридне! от ніколи б не подумала - але поступово Данилко почав бавитися конструктором годинами. Будувати місто, переодягати чоловічків і Бетменів, нищити поганців :)

карантин сам по собі не сильно позитивна штука, але він також дав багато хлопцям - вони якось поступово почали навіть бавитися між собою (читай - Данилко почав бавитися з Кирилком) і це ж чудово! дрібний підростає і вони з малим починають будувати стосунки

місяці 7-9: повзу!

я ви зрозуміли з назви - Кирилко почав повзати! і це сталося якось дуже непомітно і швидко. От ще у березні він лише час від часу ставав на коліна і розхитувався (вперше 22-ого березня), а за кілька тижнів він уже плазує! під "плазує" я маю на увазі повзає на животі як солдат - але так жваво! відштовхується ногами, підсовує себе руками - бігом! а ще через пару тижнів дрібнота вже почала переставляти коліно і руки - як справжнє повзання на 4-ох! перший раз я побачила повзяння 7-ого березня - це був останній день сьомого місяця, тому я жартую, шо Киривло в 6 місяців вже повзав. І все це протягом 6-ого місяця! а далі хлопчика було не спинити - він вчився, набирався сил і повзав все швидше та швидше

з навикам повзання прийшло і бажання розширювати територію - наш дрібний дослідник тепер подорожує з вітальні у татовий кабінет і зі спальні у Данилкову кімнату цілком самостійно, лиш наздоганяй. І бережи від сходів - бо сходи то така зваба, нема ради на ті сходи, помазані вони медом і тягне його туди магнітом, от!

все більше і більше говорить і комунікує. З'явилося два універсальний слова - "е" і "и". "и" дрібнота каже, коли невдоволена (у Данусика було аналогічне "и-и-и" - як бачимо старший з народження висловлював своє невдоволення яскраво і вокально). А "е" Кирилко робить одночасно виставляючи руку уперед як Ленін (вже перепрошую за аналогію) - "е!" і рука уперед показує, долонькою догори. Були в діда на дні народженні, то Кирусик отакий тост і сказав діду - "е" і рукою жест. Дідові сподобалося і це найголовніше :)

навчився вставати на ніжки і відповідно проситися на руки - приповзе, вхопиться за коліна, встане і каже - "и!", руки тягне вверх. Ну, і як його не взяти, таку милоту? а ще перегукуються з Данилком - дрібний пискне, Данусик і собі пищить, тоді Кирилко ще глосніше і отак почерзі, один за одним! ричати можуть, кричати і пищати - тишею у нас дома і не пахне, ага :)

хлопчина розсмакував пальці на ногах (яка смакота!), я це вперше побачила 17-ого березня (от записала навіть). Тепер як немає чим бавитися, то ногу свою гризе-вивчає

а ше ми почали прикорм! навіть не знаю, яим рекомендаціям на слідувала... по-млєму, у мене вийшла суміш педагогічного, педіатричного і блв (blw - baby-led weaning - прикорм, у якому ведучоб є дитина). З педіатричного ми починали, бо малюк не сидів і не мав зубів, тому я готувала пюре і пробувала давати. Кирилко таким чином спробував кабачок (не сподобався),  гарбуз (ліпше), моркву (норм). То все було дуже малими дозами до 50 грам і 1 раз на день. Потім я пробувала давати рис і гречку - малюку явно не подобалася структура, бо неПюре. Каші я давала своїми пучками як мікродози - так у Кирилка "намалювалася" друга трапеза на день (хоча і дуже мінімальна - але ж це ритуал! всі сідають, мене беруть, самі їдять і мені дають). І м'ясо я педагогічно дала спробувати - вироби з фаршу сподобалися більше, аніж пісне м'яско. Цвітну капусту (спершу не пішло, пізніше малюк перепросив), горошок (нямка), картоплю (вашшє клас, дай ше) я вводила за блв принципом - клаша шматочки безпечного розміру і малюк сам намагався брати і класти до рота

аналізуючи як це все відбувалося, роблю висновок, що в 6 місяців малюка їжа не сильно цікавила. Власне, добре, що я Кирилка не силувала, чекала, коли йому самому захочеться. Також я для себе одразу вирішила не блендерити, а максимум виделкою мнути - це була ще одна причина, чому Кирилко не накидався на їжу в захваті (і чому картопляне пюре та котлетки йому найкраще "заходили" - бо ж структура інша!)

виходить, що від педіатричного я взяла годування ложкою і ввела отак перші кілька овочів у вигляді пюре. Потім ми вводили все решту як педагогічний прикорм - трьома мікродозами за день між пучками пальців, не надто подрібнюючи. А коли з'явилося різноманіття - це десь було ближче до 9-ого місяця - то в Кирилка прокинувся інтерес їсти самому. До того часу він вже навчився трохи жувати яснами - і от блв зйшло просто чудово. Я почала готувати більше всякого такого, що малюк може їсти сам руками. Звісно, спокійно можу і погодувати сама ложкою-вилкою, особливо якщо мені спішно, або "впхати" щось між пучками пальців, але намагаюся не зловживати. Та й Кирилко, на мій погляд, хоче сам

місяці 4-6: спостережливий хлопчик

дрібнота наша підросла і ми почали трохи подорожувати. От укінці 4-ого місяця ми з'їздили в Буковель показати дітям сніг (так-так, зима цього року була така, що доводилося кудись їздити, щоб на сніг дивитися). І досвід був позитивний - їхав Кирилко в машині спокійно (в основному спав на руках, звісно), до території призвичаївся швидко. Мама навіть в басейні поплавала, поки він посидів в тата на руках. A святкування Нового Року ми їздили до моїх батьків в Рівне. А потім у нас було ще дві вилазки в гори - одна самостійна, а інша на зимову корпоративну вечірку. Кирилко уже відвідує вечірки! уявіть собі! :)

дуже цікаво, як дітки по різному розвивається - от Кирилко дуже уважно все розглядає, іграшки передає з руки в руку. І він цього навчився дуже рано, Данилко точно пізніше цікавився іграшками. Плюс в Данилка улюблених іграшок не було як таких, а от Кирилко явно має такі, які йому подобаються, а які ні, а от у фізичному плані навпаки - Данилко весь час кудись біг-спішився, він у три місяці вмів повзати на спині - відштовшувався ногами і сунувся головою кудись. А Кирилко лежав собі перші 5 місяців навіть перевертатися не рвався від слова "зовсім". Переіертатися я його вчила - реально показувала куди тяшнути яку руку-ногу, шоб вийшов переворот! але на 6-ому місяці все змінилося - Кирилко навчився перевертатися і якимось чином переміщатися у просторі (бо "повзанням" я то назвати не можу, але все ж навколо своєї осі він крутився і потроху навіть сунувся, де йому треба було. Тому лишати його самого уже тепер "зась" - треба стерегти :)

окрім того Кирилко десь на 5-ому місяці навчився таляпатися у ванній та навчився реготати (я перший справжній сміх почула 25-ого лютого). А ще повторювати склади - ма-ма-ма, ба-ба-ба. А коли плаче, то дуже навіть чітко каже:"мам!" - тому "ачівка" "перше слово" зарахована! взагалі Кирилко дуже балакучий, йому можна щось розповідати, а він підтримуватиме розмову ставляючи у правильні моменти "агу". Це може так виглядати:

- привіт, Кирилко

- а-гу

- привіт, моя ляля

- а-а-гу

- Кирилко хороший хлопчик?

- агу!

- ой, хороший! гарнюська!

- агу! агу!

книги для мам #3

книги для мам #2

місяці 1-3: давайте знайомитися

отож, 8-ого вересня 2019 року у нас у сім'ї сталося поповнення і на світ з'явився Кирилко - 3130 грам та 51 сантиметр. Перше питання, звісно, на кого подібний дрібнотик - чесно, він мені одрау після народження найбільше подібний був на Данилка у тому ж віці! хоча багато інших людей стверджують, що Кирилко подібний на маму (нагадую, що Данилко то є татова копія, і ніхто наважується стверджувати інакше, та це й не викликає сумнівів). Потім вже почали вилазити якісь Петрові риси. Але все ще Кирилко дуже нагадує Данусика у відповідному віці. А оскільки Данилко схожий на Петра, то скоро у нас буде Петро #3 :)

перше враження - малючок відмовився спати сам! Данилко спокійно спав собі у дитячому ліжечку перші пів року, а ця дитина - від першого дня, вимагала бути в мами під боком. В пологовому ще ж ліжка вузькі і я боялася спати з малим, аби не впав часом. Що я лишень не робила - кутала його в рушник, присипляла і тоді перекладала (щоб йому було тепло), підкладала свій одяг (щоб мамою пахло) - ніц не допомогло і до вечора я здалася. Спали ми разом. А дома ми одразу планували, що дрібнота буде спати зі мною. Ліжечко дитяче у нас є, але воно лише для мобіля і для просто полежати, поки мама зайнята. Спати з дітьми - це чудово! мені подобається і усім рекомендую

Кирилко виявився сплюхом - спав він багато і до цього часу любить цю справу. Найголовніше - аби мама поруч лежала, якщо мами нема, то і він не буде спати. Ну, і дуже ручна дитина - любить на руках подрімати, аби його полюляли. Хитрюще ж...

нагадаю, що Данилко був на змішаному годуванні - не склалося в мене з виключно грудним вигодовуванням, йому було мало. І так ми й догодовували Данусика сумішшю, аж поки прикорм (доросла їжа) не витіснив ту пляшку зовсім. Але мацьопе в мене було мудре і Данилко їв одночасно і груди, і пляшку, і груди не кинув. За що я йому вдячна, бо грудне вигодовування для мене важливе. З Кирилком спершу все було чудово - так здавалося, поки ми його на 10-ий день не зважили і виявилося, що малючок набрав грам 50 всього. Почали тоді давати суміш додатково - і він почав набирати. Але я була мудріша та впертіша, коли Кирилку виповнився місяць і проблеми з вагою ми подолали (в сенсі, що набір був достатній), я почала працювати над зменшенням кількості суміші та переходом виключно на грудне молоко. Звернулася до консультанта, взяла в оренду ваги - і поступово, моніторячи набір ваги (щоб не було погіршень), забирали суміш. Догодовувала сумішшю я не з пляшки, а зі шприца (звісно, без голки), і за 2-ий місяць життя Кирилка ми вийшли на виключне мамине молочко! ура! я ще бувало, що давала суміш якось спорадично і хаотично - перед якимись довгими справами (бо суміш важка і дитинка не хоче їсти довше), або коли мені здавалося, що він капці який голодний. Але вже після 3-ого місяця - я всю ту суміш сховала далеко і не використовувала зовсім

в тему до годування та набору ваги - трохи цифр! народився Кирилко з вагою 3130 грам, з полового виписався з 2980 (10% втрати ваги за перші дні, поки нема молока і є лише молозиво, вважається ок), 8-ого жовтня вага була - 3610, тобто за перший місяць Кирилко набрав 630 грам від мінімальної, або 480 грам від ваги на день виписки. За другий місяць Кирилко набрав 740 грам і важив 4350, за третій місяць набір був 750 грам і дав у підсумку 5 кілограм 100 грам ваги, що є в межах норми для його віку

перші три місяці малючок багато спав і їв - це були найголовніші його активності. Я ще Кирилка "ліньтюхом" називала, бо він зовсім не пробував перевертатися (голову навчився тримати, але лежав на животі без особливого захвату). Ще така штука, що Данусика мені називалося "котусик-воркотусик", а Кирилко "ходить" під "малючок-бурундучок" - не питайте чому, так склалося у нас історично. І ще один важливий був момент, коли я помітила першу посмішку - 18-ого жовтня! тобто, приблизно через місяць і тиждень після народження (для повірняння Данусик усміхався десь з 3-ох тижнів)

окремо розкажу, що Данилко до братика ставиться гарно. Я приготувала подарунок від Кирилка Данилку і вручила, коли він прийшов до мене в пологовий познайомитися з братиком. Данилко подарував Кирилку зайчика. Отож, хлопці обмінялися і почали "принюхуватися". Вдома Данилко гладить і цілує Кирилка, вони разом купаються. Гратися не сильно виходить, бо Данилко надто різкий/швидкий для Кирилка - поривчастий, але я вчила як щось показати Кирилку, на якій висоті іграшкою калатати... росте наш малючок-бурундучок, ми роззнайомилися і тішимося!

про онлайн садочок

5! - "довелося" подорослішати

я тут зроблю трохи "ліричний" відступ про адаптацію Данилка до нового члена сім'ї. Хоча насправді в ці три місяці адаптація вже завершувалася. Звісно, тєжко було Данусику - він у нас був один на всіх, єдиний внук у одних діда з бабцею і у інших теж, один син у батьків, емоційний, вертлявий, шумний, звиклий, що світ крутиться лиш навколо нього, і тут - опа, все чомусь змінилося... мої два дні в пологовому з Кирилком, були перші дні Данилка без мами (а йому вже 4.5 роки!) - і вони йому далися непросто. Я організувала подарунок від Кирилка Данилку і від Данилка Кирилку - сватала меншого старшому як могла. Потім ми звикали, що не варто дома шуміти і треба часто чогось почекати. Стрес Данусик виливав на мене з Петром - з нами в нього були сварки-скандали-проблєми. А от до Кирилка у нього претензій не було, він якось одразу почав ставитися до меншого брата з ніжністю. Казав, що Кирилко наша квіточка - це було мило. Сварився Данилко з батьками про будь-що і, звісно, суть була не в тому, що щось справді не так, а просто "тре уваги дєцку". Ми то все проживали, проплакували і вчилися жити новим складом. До речі, поки я була у батьків з "дрібним" (нікнейм меншого), то "малий" (нікнейм старшого) поїхав на тиждень додому з татом, ходив там у садочок і вони самі собі хазяйнували - теж такий цікавий новий досвід отримала дитина. З моїх спогадів тепер - за цей час, хоч і було багато емоцій, але Данилко навчився їх проживати, вихлюпувати зі слізьми. До Кирилка він просто сварився і кричав, якщо щось було не по його. З Кирилком, спершу сварився і навіть обзивався, а вже от зараз досить часто приходить по сліз марності. Подорослішало моє мале

в Данилка з'явилося почуття гумору. З найбільш уживаних "прикольчиків" два стали сімейними мемчиком:

- тато, а знаєш чому?

- чому, Данилку?

- а тому що.

- мама, а знаєш шо?

- шо, Данилку?

- а нічьо!

ще велика подія в Данилковому житті: прокидаємося зранку, йдемо розчісуватися, Данилко каже мені, що через волосся "я такий смішшшний". Я слухаю і думаю: "щось змінилося...", а потім така - звуки "ш" і "ж"! я навіть записала, що це сталося 12 грудня! тому у нас більше не "зовтий зук" і "смісний", а "жовтий жук" і "смішний"! і це сталося якось за один день! мама в шоці

в продовження попередньої теми про Данилкову "власну" кімнату - оскільки я ж все одно прокидалася багато разів до Кирилка (я ще й перші місяці три йому вночі памперс хоч раз та і змінювала), то замість відправляти Данусика до тата спати, я почала пропонувати йому засинати у своєму ліжку. Я з ним лежала поки не засне, або поки Кирилко не прокинеться. Часом він відмовлявся навідріз одразу, а часом погоджувався (трохи повмовляти доводилося інколи), і так, крок за кроком, закінчилося тим, що Данилко міг мене кликати до себе, щоб я йому дала м'яку іграшку, погладила, а засинав він вже без мене

ще ознаки дорослішання, що Данилко вже багато чого пам'ятає з того, що ми робили на свята минулого року. От ялинку просив вбирати. І ще ми писали лист до Миколая :)

4 роки 9 місяців: велике переселення або своя кімната

Данусик майже завжди спав з нами з Петром. В дитячому ліжечку він проспав десь до 8-и місяців, а потім почав так часто прокидатися, що я якось дуже швидко втомилася його перекладати. І він "прижився" між нами з Петром, навіть коли сон вже внормувався. Насправді, це мило і мені подобалося - спати з дитиною. Але ми були в очікуванні чуда, тому місце довелося звільняти для меншого дитяти. Зробили ми кімнату Данилку наперед, в червні вона була готова - Данилко сам вибирав меблі. Купили скриню на іграшки (малюк якраз захоплювався піратами і скарбами), занесли туди всі його речі. Але спати він не сильно там "рвався" - це м'яко кажучи. Пропонував тату там спати, а він буде з мамою :)

наш підхід був м'який - я вкладала Данусика в його кімнаті з тим, що уночі, якщо прокинеться, то він прийде до нас. І та мала хитрюща "зараза" щоночі "приповзала". Але іграшки усі там - і весь розгардіяш теж. Іграшки по хаті не валяються. Їх можна складати, або ні. А найкраще запропонувати малюку самому в себе поприбирати - як же мамі (мені) це подобається! досить часто закінчувалося тим, що у Данилковому ліжку спала я, а він з Петром - у мене ж вже пузо виросло і мені було з ними усіма тісно. Плюс сон у вагітних чутливий і я дуже чула як хлопці товклися. Петро завжди мав сюрприз - з ким же він прокинеться сьогодні

ще у цей період у мене "доростав" у пузі Кирилко. Досить кумедно було, що Данилко був налаштований на сестричку. Коли я повідомила, що буде братик, він сказав, що він так не домовлявся. Але за тиждень це минуло. І з братиком Данилко змирився. Ми читали книжечки про хатку у мами в животику і як там ляля живе і росте. Він це все дуже гарно сприймав. Я показувала Данилку його одяг - яким він був маленьким і що от тепер таким мацьопим буде його братик. Ми дивилися фото Данусика-лялі - йому це всі чомусь було смішно та весело

після народження Кирилка, я почала спати з дрібнотиком, а Данилка почав вкладати на сон тато. У них з'явився свій ритуал з читання казочок і засинання біля тата. Уночі ми також навчили Данусика йти "досипати" в кімнату до тата (так, наш тато відселився. Ми боялися спати разом з немовлям, бо Данилко в наше ліжко переїхав більшим "кльоцком", а не 3-охкілограмовою дрібнотою. Кімнат у нас у будинку не бракує, тому тато отримав особистий диван. Та й я вночі, коли вставала Кирилка годувати, світло вмикала, а Петрові ж працювати удень, його б це будило і переривало сон. Нам було зручно, що він спав окремо). Отож, діти в нас розподілені - мама спить з Кирилком, а Данилко спить з татом :)

про другі пологи: а ось і я!