4 роки 6 місяців: войовнича ікра

мацьопик росте і стає "мудрий" - деякі його "перли" записувати можна і треба цитувати. Наприклад, їмо морозиво, Данусик своє вже зжував, а я ще ні. Каже мені: " мама, а давай домовлятися" - це щоб я поділилася своїм морозивом

з'явилася фразочка "я обіцяю": "Мама, тільки один мультик! один! ну, я обіцяю" (вірити цим обіцянкам не мона ніяк - то 100-відсоткова обіцянка-цяцянка)

або от просить цукерку, а я думаю і мовчу у відповідь. То мій мудрець одразу переходить до висновків: "ми домовилися, так?"

ще у садочку відувся інцидент, де Данилка штовхнули і він вдарився головою об кут сніти - їздили накладати шли навіть. І от розмова, дідо каже: "обіцяй діду шо будеш обережний", а дитя йому: "не обіцяю". Ну, от "розігналися", обіцяй вам всякі дурниці :)

я колись розповідала, що Данусик любить їсти піцу і ми ходимо з ним в кафе час від часу, щоб нею поласувати. А от в це період ми почали готувати піцу вдома! це виявилося "чудовою ідеєю" (до речі, "чудова ідея" - це ще один "перл" від Данилка. Він то собі запозичив з книжки про баранчика Рассела), бо ми готуємо її з того, що малюк любить - без грибів і з кукурудзою та маслинами (чорними оливками), можна покласти багато салямі-чорізо, і зробити їх дві - собі з гострим перцем (ясно, що дитина пекучу не буде їсти). Після цього у нас малюк кваліфікувався - як "кухар піци" (а "кухар" - це він підібрав з мультика "Рататуй" про пацюка, що любив і умів готувати). Отож, у нас нова сімейна традиція - на вихідних Данилко нам готує піцу, а мама з татом допомагають і хвалять

на цей час припала чергова відпустка на морі. І ми класично їздили в Хорватію, на Макарську рів'єру - у містечко Трогів. Я часом жартуючи кажу Петру - що це вже ознака старіння такий упертий консерватизм - одне і те ж місце 5 разів. Але ми собі вподобали тут і нам підходить ідеально - ще не набридло. Данилко цього разу сміливо плавав з колом. І плавали вони з татом досить далеко. Сам малюк не відпливає лише під наглядом. З татом - бо Петро у нас кращий плавець аніж я. Було цього року на морі і приємне і не дуже. Не дуже - Данусик хворів, а приємне, що нам власники апартаментів, де ми зупиняємося уже втретє, дозволили користуватися басейном у своїх інших апартаментах, де вони ще роблять ремонт. І це нам стало у пригоді - могли не возити малого з  температурою на море під сонце, а самі все ж плавали. Стосовно хвороби - скористалися страхівкою і викликали лікаря. До нас приїхала аж ціла швидка, малюка оглянули, рецепт на ліки виписали - все оперативно і без нюансів, тому страхуйте дітей і себе теж

ще минулого року на морі ми зупинялися в апартаментах з бразильським гамаком. Петро мені такого купив, але Данусик вирішив, що то його. Тому у нас постійно черги на катання і суперечки- чий же гамак? зазвичай кататися йому потрібно саме тоді, коли мама гойдається. А як ніхто не гойдається - то й малюк не хоче. Логічно, правда?

любов до морозива у Данилка безмежна. Традиційно після садочку треба спершу морозиво з'їсти на вулиці в альтанці, а вже опісля можна іти в хату, чи бавитися в пісок, чи робити з татом коло по селу на велосипеді

а ще ми почали робити синочку окрему кімнату - бо до цього часу він спав у ліжку між нами. Ну, він все ще між нами спить - але ми вже замовили меблі і активно розповідаємо, шо у нього буде своя кімната, шо там буде скриня на іграшки, власне ліжечко, комод на одяг, шафа на книги. Данилко слухає, але каже, що спати хоче з мамою :)

ми з Петром часто називаємо Данусика - "войовнича ікра". Бо таке мале - ну, ікра ж ще зовсім! але при цьому затяте, уперте і буде свого добиватися. І не здається так просто, буле зі мною сперечатися, з Петром воювати, але не вступиться ні на ять :)

4 роки 3 місяці: велосипед

на Данусикове день народження батьки з Вальою і дідом купили йому велосипед. ціла історія була, як ми велосипед вибирали - бо вибирав малюк особисто і катаючись по магазину. Захотів червоного. Вимагав їздити на ньому "вже", хоча ще сніг лежить місцями. Але зате досить швидко навчився. Спершу з стабілізаторами (то два додаткові колеса). Але ми їх поступово підіймали вище і вище, і коли стало помітно, що він досить довго їде неопираючись на них, то зняли. І малюк сів та поїхав! отак одразу! проблеми були з "зупинитися" і "стартанути", але точно не з'їхати"

Данилко з Петром були перші на все село, хто почав "кататися". Потім бачила тата з 3!!! хлопцями - найменший сидів у кріслі на батьковому велосипеді. А пізніше ще один тато з сином приєдналися. Але коли дивлюся як мої хлопці їздять, то мене просто гордість розпирає, які вони милі :)

а ще Данусик побував на справжнісінькій вечірці - зимове свято від Newfire (я тут працюю віцепрезидентом). Танцював краще усіх - і з дітками, і з дорослими. Знайшов собі колєгу. І коліжанку! шепотів мені на вушко засинаючи: "а правда дівчинка в зеленому светрику красива?" звісно, що красива - вечірка за всіма ознаками вдалася :)

дуже кумедно малюк почав повторювати все за мною - всі емоції та інтонації точно скопійовані: "мама, ну, скільки можна, іди-іди, туди-сюди, я вже ходив, всьо!"

прокинулася любов до малювання фарбами - ніяких шедеврів, але може забавитися тим. І різати - всі етикетки від одягу і картонки йдуть на різання

а ще полюбив лазити по усіляким лазанкам/драбинам на дитячому майданчику. Та і взагалі на самих качелях "витворяє" купу всього. Таке враження, що йому адреналін бракує і він його шукає на свою голову - хлопчисько!

цього кварталу вперше зверталися в лікарню - Данилка штовхнули в садочку і він вдарився головою об кут стіни, розсік собі шкіру добряче. Довелося накласти шов. З лікарем дуже цікаво спілкувався (одразу показав, що він забіяка!), терпів чемно усі маніпуляції (самі ходили шити, батьків з собою не брали - і не плакав!)

третій триместр: в очікуванні чуда

почнемо з того, що на роботу я вирішила ходити "до останнього" як і першого разу. Тому декрет в мене почався на останньому тижні серпня. З Данилком я ще 4 тижні дома провела до пологів, з Кирилком вийшло два, але на то були причини... однаковим було моє лінування починати щось нове, вчитися і стійке бажання сидіти в кутику, лежати на дивані в офісі з ноутом, чи працювати "з дому" (читай - "бути дома і не працювати"). Свої обов'язки віце-президента я склала ще до відпустки у червні, а за місяць до декрету вже вийшла на роботу моя заміна як скрам мастера - і я передала їй всі справи. Моєю задачею було лише спостерігати і давати поради. Мені в цьому плані пощастило, я цього свідома. Бо мої останні місяці були дуже спокійні - я достатньо порелаксувала і повідпочивала, трохи книжок почитала і побула наодинці з собою поки Данусик в садку, а Петро на роботі

з негативу - мені страшенно боліла спина. Вона мені почала боліти значно раніше, але от укінці, коли я вже була "велика", почався справжній треш. Ми ще відвідали в той період кілька днів народження та весілля, так от - у всіх тих кафе-ресторанах стільці жахливі і моя спина боліла за 30 хвилин сидіння. Загалом лежати моїй спині теж не подобалося - лише якась дивна суміш лежання на ходіння давали плюс-мінус нормальний результат. З Данусиком такого взагалі не було, а тут я половину вагітності цяцькалася зі спиною. А от однаковою була преклампсія вагітних - це підвищений тиск укінці вагітності, саме пов'язаний з вагітністю, тиск стає нормальним одразу після пологів. Лише з Данилком тиск підвищився останні два дні перед пологами (тому мене і стимулювали в Лондоні). А тут я тиждень мучилася з тим тиском (добре, що у мене ще лишилися ліки, якими мені тиск нормували в Британії. В Україні таких нема). Власне, мене теж стимулювали через тиск. Але той тиждень треба було чекати, щоб було 38 тижнів вагітності (38 тижнів - це доношена дитина)

ще розкажу трохи про набір ваги - з Данилком я перед самою вагітністю схудла і важила 47 кг, коли моя норма 49. З Кирилком я перед вагітністю набрала і важила 53 (щоб ви знали, невагітною стільки я важила останній раз НІКОЛИ). З Данусиком я виросла до 63!!! що дає нам 16 кг від початку або 14, якщо припустити, що 2 кг я добрала до своєї норми. З Кирилком я зупинилася на 60, що дає нам всього 7 від початку, або 11 від моєї нормальної ваги. Перші місяці я взагалі не набирала вагу, навіть трохи втратила (бо ж їлося мені тяжко спершу). А дитина у той час ніц не важить - вся вага то суцільно мама. Не дивно, що з пологового я вийшла такою як і зайшла (насправді це не правда, бо ще кілька тижнів після пологів скорочується матка і жінка позбувається зайвої крові та лімфи, що потрібні були на 2-ох, а тепер є зайвими. Тому всі жінки з пологового з добрячим пузом виходять. Але за кілька тижнів вже можна оцінити з чим доведеться "жити далі", чи "над чим працювати". І в мене це була мої ідеальні 49)

і ще трохи по закупи розкажу - я, звісно, купила малюку трохи нового одягу (мені якось хотілося купити щось нове новій дитині) і м'яку іграшку (я Данусику купила ведмедика, з яким його фотографувала щомісяця. Правда мене вистачило на півроку, здається). Кумедно, що коли шукала таку іграшку Кирилку, то мені у Львові всі неподобалися - здавалися штучними, неприродніми, немилими. В результаті я замовила з Британії в mothercare. Данусику я там же закуплялася першими речима! Кирилку дістався зайчик :)

з інших речей - у нас візочок і автокрісло лишилися від Данилка, а ліжечком я не планувала користуватися (ми в нього Кирилка лиш кладемо, коли треба щоб він безпечно полежав поки мені треба відійти і ще мобіль вмикаємо). Іграшок і так забагато було, а ще подарували нових - тих дітям дуже щастить, люблять їх усі :)

загалом вагітність була легкою та безпроблемною - вдалося, і подорожувати, і відпочивати. У порівнянні з першим разом - ніяких тривог, суцільний релакс і очікування щастя!

другий триместр: а я справді вагітна?!

4 роки: танцюрист

наш хлопчик вже такий великий - 4 роки. Ого-го! аж не віриться часом - час минає дуже швидко. Спробую пригадати - як минули листопад, грудень та січень... і чомусь класично мені зимові місяці описуються влітку - будете дивитися на наші фото і мерзнути морально :)

перш за все - цього осінньо-зимового кварталу ми всі менше хворіли, аніж минулого. Звісно, знову були спорадичні соплі та покашлювання в малого, але з температурою Данилко захворів вперше за тиждень до свого дня народження! що дуже розчарувало маму, бо я мріяла влаштувати йому свято з дітками у дитячому центрі. Але віруска була якась дуже злісна і довго тримала та виснажила і його і мене. Тому все ж ми знову обійшлися забавою удома - що не відміняє веселощів з дітками - бо хресні батьки Данусика прийшли зі своїми малюками і їх було у нас 5 загалом! ще був смачнючий торт від тієї ж господині, що і минулого року, але цього разу шоколадний (chocolate cake! звісно ж!) та з динозаврами

назвала я пост "танцюрист" - бо в Данусика було осіннє свято в садочку. Перше свято, на якому малюк виступав (раніше все сидів у мене на колінах, то здається 2 чи 3 попередні). Окрім того - виступав він просто чудово! ніколи б не подумала, що у нього є таке відчуття ритму - він підтанцьовував, співав і танцював в музику, ритмічно і взагалі дуже навіть красиво. Мама знову задумалася за додаткові заняття - але я чесно не уявляю, як батьки встигають ще діток кудись водити після садочка. Я б таким мамам ставила пам'ятник і вони для мене герої - так і занайте всі: ви - геройки

мали ми і кілька вилазок за межі Львова - в гори Данилко любить подорожувати з нами машиною. Гори також любить - бо для нього поїздка в гори це означає "басейн". А після того як він освоїв плавання в колі - Данилко обожнює таляпатися. Також грудень порадував нас великою кількістю снігу. І ми вибралися в Буковель, де навчили мацьопика з'їжджати з гірки на санчатах. Про лижі чи сноуборд не йшлося, бо як на мене Данилко ще не готовий - він спробує, в нього не вийде (ну, в кого це виходить з першого разу?!) і скаже, що йому набридло. Не бачу я в ньому ще зараз прагнення до звершень, чи досягнень. Більше просто бажання повеселитися :)

Новий Рік ми класично святкували з моїми батьками і по фото нижче ви можете побачити, як ми всі Данилку "подобаємося", разом з нашим бажанням мати з ним фото :)

але не все так однозначно - у нашого садочка є зимові канікули з 31-ого грудня по 10-е січня. Отож, в цей час нам з Петро доводься водити Данилка з нами в офіс, а після обіду працювати з дому. І що я вам скажу - моє спостереження, що дитині часу з працюючими батьками мало. Як це не сумно звучить. Ми, звісно, стараємося, але прийшовши з роботи десь біля 18:00, маючи дім, який слід тримати в чистоті, і намагаючись готувати їсти дома, а не купувати готове - часу на малюка, що лягає спати в 21:00 лишається мало. І це його внутрішнє, можливо, не до кінця осмислене, "скучання" за батьками накопичується. Бо до "канікул" - Данусик був значно більш неслухняний, аніж після 10-и днів з нами 24/7. Хоча не виключаю, що ми йому просто остогидли і він "кайфово" повернувся в садочок до своїх друзів :)

3 роки 9 місяців: я пливаю! далеко!

хто дивився фото в попередньому пості - той помітив, що ми відпочивали на морі. Але з плаванням якось у Данилка не склалося - малюк вперто відмовлявся лізти у воду і весь час проводив на мілині. Взагалі-то поїздка наша була і вдала і невдала одночасно. Вдала - бо ми приїхали, як у Хорватії скінчився тиждень дощів - тому ми вже спокійно плавали та засмагали. А невдала - бо через той тиждень дощів вода у морі була прохолодною (мій тато взагалі казав, що вона холодна - але то вже особисті враження. Скажімо так - я бачила і тепліше море). Також ми відпочивали у двох різних містах - Макарська (це вперше) та Трогір (тут ми вже були двічі). І чомусь нам в Трогірі так сподобалося! і ті, в кого ми орендували помешкання, були такі до нас добрі, що ми вирішили поїхати до них ще раз - і половину часу працювати звідти - тобто, і не зовсім відпустка... але на морі :)

в оце наше повторне відвідування моря ми навчили Данусиа плавати в надувному колі! перші дні ми його не чіпали і дали йому натовктися на мілині, але на третій день батьки взялися за малюка серйозно - посадили в коло і потягли, де глибше. Звісно, спершу Данилко протестував (хто бачив мого сина знає, що "Данилко" і "протестувати" ходять парою - ну, дуже свободолюбива дитина вродилася, змусити його до чогось нереально). Але йому сподобалося. Це так кумедно дивитися - як він на нас свариться, і в той же час вже сам хоче пливти, але свариться, що він плавати не буде. З того часу малюк з Петром в морі разом - де то б не було - мілко чи глибоко, далеко чи близько...

наш вояж мав досить кумедний розклад - ми приїздили на море о 8-ій, мама йшла купувати каву в пляжному кафе і "під каву" читала робочу пошту та повідомлення в слек, відповідала на запитання, роздавала завдання - а хлопці мої "пливали". Потім плавала я, а пошту і слек читав Петро, далі ми поверталися додому, обідали та клали Данусика спати. Поки дитина спить - робили дзвінки з клієнтами, а потім знову виїздили на пляж, і допрацьовували вже під вечерю. Було круто, шо ми взяли з собою наш електричний гриль - і це супер зручно, бо риба чи стейки готуються за 10 хвилин та ще й виходять смачніші, ніж у місцевих забігайлівках

а ще власник апартаментів покатав нас на своєму кораблику - і Данилко навіть рулював! і Петро теж :)

цього разу з погодою нам пощастило - бо початок вересня буває вже різний, але було тепло, дощ нас змочив вже по дорозі на Україну. І людей було значно менше, бо більшість сюди приїздить з Європи у період літніх шкільних канікул, а ми вже потрапили на закриття сезону. Відповідно і по дорозі було значно менше машин, заторів і затримок. Двічі за літо на море - нам сподобалося. Слід наступного року повторити ;)

перший триместр: нова ітерація

3 роки 6 місяців: балакучий хлопчик

рот не закривається взагалі. Ніколи. Якщо Данилко мовчить, то він або їсть, або спить. Якщо їсть щось інше аніж морозиво чи "chocolate cake" (це вислів від Пеппи, так як і "pumpkin pie", який він "вимагав" взимку), то теж буде коментувати в процесі все навколо. Від безперервного "мама" і "тато" ("тато" - це з на 50% нижчою частотою) - голова обертом. Але загалом - все дуже мило :)

поз'являлося купу нових слів, які 100% дитя приносить з садочку - від інших дітей та вихователів. Хороший приклад - "поглянь" (e.g. "мама, поглянь літачок! велииикий літачок!") - перевчили Данусика казати "оранжевий" (я вчила "помаранчевий"), навчився рахувати до 10 українською. Нам ще Катя подарувала доміно з жуками-комашками-гусеницями - по тому й тренувалися (бо раніше Данилко рахував, але на питання: "то скільки ж їх?" - відповідав: "багато")

ми далі продовжуємо експерименти з приготуванням їжі. Пеппа мене надихнула на "tomato soup" - це крем суп і Данилко його "джікає" професійно, а потім не менш "професійно" споживає - великий молодець. Данилко теж так вважає: "мама, я тобі допомагав, я великий молодець". Любить вівсянку з суницями: "я хочу кашу з бубами". Полуниці і чорниці теж любить. І морозиво - це в нас безсумнівний фаворит

якось ходжу я, дивлюся - Данилко їсть цукерочку. Я запитую тата: "ти дав Данилку цекерку?" - а Петро відповідає, що не давав. Тобі я запитую Данусика: "маленький, а де ти взяв цукерочку" - він мені показує на шафу: "отам". Я така: "а покажи мені, як ти дістав цукерочку?" - бере крісло, вилазить на стіл, відкриває шафку і дістає з верхньої полички!!! мама і тато вражені, ага...

іноді Данилко просить нас: "їдемо їсти кіцю" - і це не кота він хоче скуштувати, а піцу! бажано "велииику". Ми, звісно, слухаємося :)

ще в нас був день компанії і він чудово бавився з аніматорами, відмовився лягати спати і навіть сидів нерухомо поки вони малювали йому личко :)

а ще ми їздили на море з дідом і Вальою - так-так, мою маму він й далі називає "Валя" :)

3 роки 3 місяці: я пливаю! сам!

так-так, звіт я, звісно, затримала довше нікуди - каюся... але все ж - до діла!

дитина стала ніжною - оці всі прибігання і: "мама, я хочу пообійматися", чи - "мама, дай цьом". Є навіть варіант: "поцьомай мені чічку, і цю теж, і вушко, і лоба, і носика, і ручку, і пузко". Ну, мамі на разі подобається такий варіант синочка :)

ще з популярних висловлювань: "мама, я злякався!" - і обійматися кидається. Ще інколи під час того всього розказує: "там був дивний звук" - це з мультика про Томаса паровозика, здається. Загалом, з мультиків багато всього "береться". Наприклад, про свинку Пеппу я Данусику вмикаю виключно англійською - от він і каже, що цукерка "delicious!", а зупа "disgusting"... ну, так, порівняли зупу з цукеркою, звичайно... а ще мене просто "порвало" на шматки, як він побачивши гарбуз в Ашані кричав: "мама, давай робити pumpkin pie!" :)

на разі багато пам'ятає англійською. Не впевнена чи-то тут підтримують у садочку, чи тими мультиками, чи, власне, пам'ятає, але от "Twinkle little star" співає відмінно :)

запитую:

- Данусик, ти синуся?

- я не нуся

- ти гарнюня?

- я не нюня

- ти мацьопа?

- я не цьопа

- а хто ти?

- я Данилко

а що ти, мамо, хтіла?!

якщо хто забув - то січень-лютий були сніжними у 2018-у році, а 1-е березня - було найхолоднішим днем цієї зими! так от - після прогулянки, класично Данилко приходить весь мокрий - куртка, штани, чоботи, навіть шапка! він наче плаває в тому снігу - катуляється з боку на бік, машинками возиться, на колінах повзає. Я класично беру всі 3 пари рукавиць, які маю. І санки теж малюку сподобалися - вибираються з татом їздити часом по селу. З гори ще не з'їжджають, але якщо тато тягне - то буде сидіти і їхати, керувати куди і як швидко

ми цього року трохи поїздили в Буковель. На разі, я залишалася з Данилком в готелі - але ми знаходили чим себе розважати, вибирали готелі з будиночками, або - та-та-та - з басейном! так от - мацьопо почав плавати в колів басейні! минулого року в морі ніяк не хотів, а тут перший день "морозився" і "віднєкувався", а потім набрався сміливості та поплив! (одразу "спойлер"- в морі все одно не хоче плавати, каже, що вода солена і не йде там де глибоко)

і останнє - це любов до всякого солодкого так готування. Я взагалі вважаю, що дітей варто залучати до створення смакоти - якщо не боїться міксера-подрібнувача-блендера, то вперед. Данилко цей процес "джікання" обожнює! ну, і куштує потім також - сам же робив!