почнемо зі стандартних "рубрик". Зуби проклюнулося ще 2 - це перші кутні, зверху, дати не записала (не перша дитина і не перші зуби - вже не так захоплююче, ага...)
словничок росте також:
- маммі, мам - варіації на тему мами
- тать! - покликати тата
- батик - братик, але буквально 1 день було, потім пропало
- Ди! - Данилко
- дати - замість дай
- нє - взагалі улюблене слово
- та
- бем - берем
- кака - коли покакав в підгузок
- какай - катай, просить, щоб тато його покрутив за руки
- гамати - отаке велике слово! сама в щоці
- фа-фа - машина сигналить
- пати - спати
- тапа - шапа, шапка і шалик теж під тою ж "клікухою" ходить
- топі - чопи, чи "чоботи", або "взуття"
- пети - шкарпетки
- пити - коли просить дати води
- сє - ще
- па-па - як робити па-па тату та братику в вікно вже було, а тепер також махає "привіт"
- ато - авто, від автомобіль
- кєку - просить цукерку. Взагалі всі слова, що позначають солодке знає дуже чітко. Кажеш "солодке", "ням-ням", чи "шоклад", чи "цукерку" і він тут як тут - вже стоїть під шафкою і дивиться як той кіт з Шреку
- дись! - дивись. Використовує, коли робить якісь бздури, наприклда, по стільцю стрибає чи по дивану
- іііі - такий звук на вдисі, ми робимо коли готуємося сказати якесь "ой" чи " а-я-яй!, наби дивуємося що сталося, чи як, чи чому. Ну, от він той звук на нами повторює. Навитворяє щось і такий - "мама, іііі". Наприклад, вимкне щось з розетки, або воду розіллє - збитошник дрібний
- дупа - ніби не тре пояснювати, пра? :)
- нозя - нога
- боді - дітки носять такий предмет одягу "бодік", ото він і каже "боді" на нього
все ще дуже любить гуляти. З самого ранку носиться з одягом і як тільки хтось каже "йдем", то біжить до дверей. Або з криками "боді" буде приносити мені одяг. В одязі почав проявляти бажання. Шкарпетки не ті - "дати ті. Нє, ті. Ті, ті!" і куртку - "ту. Ту. Нє! Ту! ТУ ТУ!" - "модніца" ще та... і вперте таке дрібне, і не здається, і не вступається... навчився танцуювати, ходити по сходах (маю на увазі сам. Повторюю ще раз - дитині півтора року і він ходить по сходах САМ. Хоче йде до Данусика в кімнату вверх, хоче приходить до мами на кухню вниз) та підстрибувати (так, він відривається від землі, справді стрибає)
має дивну любов до газованої води. Малюкам такого наче не можна, але я кілька ковтків даю. Попити в хаті нереально. Чує як вода псикне і все - "дати!" і то бігом. Данилко до цього часу мінералки не любить, йому 6. А ця дрібнота вимагає!
lego навчився складати. Кирилку Миколай приніз залізну дорогу Duplo, то він носиться з тими вагонами і в них складає усіх тваринок, що може впхати. Пхає з силою. Но не, чомусь вагончик не резиновий. Цікаво чому?.. але я відволіклася... навчився складати докупи деталі lego, мама більше не треба - сам складає і сам розкладає. А то що бавиться з поїздом та вагонами пробудило в малючка любов до машинок. Бере дві, по одній в кожну руку і так катає, або просто носить - в Данилка таке саме було, один в один. Комедія тай годі
кумедно, як він бере з Данилка приклад і по-чорному папужить. Підходить до столу, де Данусик бавиться, тихонько бере якусь забавку поки той ґави ловить (звісно, йому завжди ДУЖЕ треба саме то, що й Данилку...) - і бігом тікати поки не відібрав назад! десь в цей момент "прокидається" Данилко і починає крутити головоюю - чого Кирилко тікає? що він у мене взяв? і біжить наздоганяти! капці - який кіпіш в хаті :)
але як би не крути, хлопчі чудово ладнають між собою. Я взагалі люблю, коли Данилко удома, бо тоді Кирикло зайнятий Данилком - інакше малючка мені доводиться розвжати. Ну, ви зрозуміли пріоритети дрібного, та? перший - Данилко, тоді, якщо братика нема - мама, а тоді вже - тато. При цьому, коли Кирилко зі мною, то він без перестанку "татає", коли ж я залишаю його на Петра, то починає "мамкати". Найкраще - це бути усім разом! розумна ж дитина, нє? :)
