третій триместр: швидше б вже

другий триместр: моя дівчинка

перший триместр: наша радість

5 років: випускник садочку

вже кілька років підряд помічаю, що запасів імунної системи моїм дітям вистачає до кінця січня. А далі починається якийсь "атас". Ось так і цього року. І Данило просидів дома в березні 2 тижні з вухом і все скінчилося антибіотиками. І Кирилку всю весну - і вуха лікували, і просто кашель, і соплі вічні. А в червні Кирило взагалі примудрився отримати запалення легень, а потім ще й потрапити до інфекційної лікарні. Щоб ви розуміли, для лікування запалення виписали антибіотик. Це був перший прийом антибіотика за його життя. Виписали антибіотик пеніцилінової групи (найпоширеніша алергічна реакція саме на цей найпростіший антибіотик - чому нам виписали саме його?!..), а виявилося, що Кирилко ще хворів  мононуклеозом! і ця хвороба дає жахливу реакцію алергічну на антибіотики саме цієї групи! тобто, інший антибіотик - і ми не потрапили б до лікарні

у лікарні Кирилко був вже після 10 днів антибіотику - дитина активна, хоче двіжувати, додому не пускають - бо капельниці щодня (це ж уже лікуєм алергічну реакцію - жахливі плями по всьому тілу). Палата з одним односпальним ліжком, матрас кривий і з'їжджає, туалет і душ загальні - як Кирилко висловився: "мені не подобається цей номер, цей номер старий". Кароч, було в нас 5 днів неперервного айпаду і дієтичного харчування (одні каші на водичці). Тато зато нас балував - привозив піцу, картоплю фрі та нагетси з Макдона, картопляне пюре і котлетку від бабці Марти… Кирилко до цього часу згадує, як тато Макдональдс привозив і ми в парку навколо лікарні на лавочці їли. А я до цього часу згадую, як то всьо йому чухалося і я вночі, щоб він спав, масажувала йому ступні ніг - саме масажувала, бо він намагався чухати і робив лише гірше, а спати не міг - так свербіло

і щоб завершити тему - довелося цього літа ще раз пити антибіотик Кирилку в Хорватії, бо вухо заболіло. Дзвонили в страхову, організували нам візит до лікаря на острові, всі діла… перший рік садочку - це шось прекрасне… власне, після запалення легень ми й перестали в садок ходити. Але оскільки вже заплатили за місяць, а Кирилко проходив 3 дні (чесно), то я домовилася, щоб ми прийшли в серпні - приготуватися до випускного і відгуляти саме свято. Так в садочку радили, що має бути якесь логічне завершення цього етапу, і школа не може починатися просто на наступний день. Так! як вже зрозуміло - в вересні Кирилко пішов до нульового класу! )

зупинюся трохи на тому, як ми на море їздили. Знову брали з собою Петрову маму, бо в наших реаліях єдина підстава виїхати чоловіку за кордон, то супроводжувати інваліда, мати від 3-ох дітей, або реєструватися волонтером. Насправді бабуся, то навіть зручно - з'їсти шось зробить, поки ми на морі (мама не їздила з нами щоразу, їй було важко щодня і по 2 рази). Але хлопці вже як затусили, то затусили. Данусик давно впевнено плаває, Кирилко в нарукавниках теж гоноровий - тато був “наросхват”, вони всі хотіли з Петром в воді розважатися

і звичайно ми з паном Анте каталися на кораблику! коли всі діти трохи старші, то це значно цікавіше - ми робили 4 зупинки. Перша зупинка вимушена - Данило пернходив з місця на місце, кораблик підстрибнув на хвилі і він здер собі шкіру падаючи. Це ще та історія - Данусик ридає, Петро в шоці тримає йому коліно і кров, щоб не капало. Тим часом хвиля на мене з Кирилком бризкнула - Кирило злякався і теж ридає. Анте був в захваті - ото поплавали… але рану обробили, подорож продовжили - Данило тепер має на коліні шрам (це у нього четвертий, має на носі, щоці, голові (зашивали), і на коліні. О! ще є цятка на лобі від вітрянки і на плечі від прививки на туберкульоз). Далі ми попливли на пісчаний пляж (їх дуже мало в Хорватії, тому вони цінні), тут вже було морозиво, кава, картопля фрі. Третя зупинка - плавати у відкритому морі, ниряти з маскою, стрибати з кораблика (Данилко, Петро, і Анте). І завершальною була Голуба Лагуна - не та сама туристична, а альтернативна, але колір води від того не став іншим. Тут ми ловили рибу! не вудочками, а такими смішними жилками з гачком накрученимиина шматок пластмаси - та риба така дурна, велася на то все. Живцем було м'ясо курки (сире). Я так скептично на то всьо дивилася… а Данусик зловив свою першу рибку! я ж не вірила, що це можливо, а отак ось вийшло. Кирилку так сподобалася наша подорож на кораблику, що він ще до кінця літа складав з лего кораблики пана Анте. Загалом ми були в Хорватії найдовше в історії наших морських відпусток - 18 днів вся подорож і 14 ночей на морі. Тричі ходили з дітьми в місто - на вечерю, на морозиво і на піцу. Коли діти свідомі - то вдома лишається лише бабця Марта )

ще ми цього літа вперше по гриби ходили з дітьми. Ну, я з Петром теж вперше саме разом - а я взагалі на грибах не розуміюся (в дитинстві ходила, але то було давно, мені років 10-12 було). І от випала нагода, ми навіть в ліс сильно не залазили - йшли собі по доріжці і збирали підберезовики по сторонах. Данилко був в захваті! Кирилкові важко трохи йти і тій високій траві такому дрібному - але якийсь досвід він отримав - що можна в лісі робити

і завершенням цього періоду були: випускний в садочку - з фотосесіями, виступом, віршами, подарунками, вечіркою та прощанням з друзями (Давид залишився в садочку ще на рік і планує йти в іншу школу наступного року), свято першого вересня - знайомство з класом та першою вчителькою, з куратором (до речі, нульові класи сформовано 2 - один, де всі діти після садочку при школі, і інший - для тих, які лише починають знайомство з цією приватною школою), початок навчання - Кирилко так старався! з першого ж дня підійшов до навчального процесу дуже ретельна та відповідально, і святкування дня народження! Кирилко попросив нас поїхати "в гори, в басейн", що означає "провести вихідні в спа готелі в Буковелі". Є свій особливий шарм в горах у вересні - ще так тепло, але не жарко, і день довгий, гуляти просто чудово. А хлопці наші ще й на самокатах - розсікають простір! Петро час від часу катав Кирилка на Данилковому електричному. А по дорозі назад ми ще й в парк динозаврів заскочили - це другі відвідини, але перший раз ми були кілька років тому, з того часу тут відкрили ще додатково різні каруселі. Дитині все сподобалося )

4 роки 9 місяців: впертюх

малючок продожує показувати характер. Так цікаво насправді, Кирилко, начебто, такий спокійний - тихо себе поводить, зазвичай. І забавитися самостійно може (у порівняні - Данусику постійно потрібна увага від когось і чиясь участь у всіх його справах). Але яке ж воно вперте. Oh, my... з Данилком завжди можна домовитися - тєжко, з емоціями, з намаганням перехитрувати, знайти дірку в умовах і правилах, але можна. А оце-от-во... то є танчик... нічим не зіб'єш з задуманого. Сваритися недопомагає, а робить лише гірше (з моїми дітьми взагалі намагання застосувати силу (типу старшого, чи головного - керуючого!) ніколи не працює - чим більше на них тиснеш, тим більший спротив вмикається). Буде голодне, сонне, втомлене - але не послухається і стоятиме на своєму до останнього

в садочку так і не їсть толком. Та й дома вимагає, щоб біля нього танцювали і годували - це в 4-и роки! з половиною. І це точно не тому, що не вміє (торт чи морозиво активно пакує ложкою/вилкою - тут допомоги не потрібно). А просто отака вредність, чи що? ні всадити, ні докликатися, ні вмотивувати. І лише мама має допомагати, інші не підходять. Данусик з 2-ох рочків сам їв. Мав одяш для прийомів їжі - облиивався, обсинювався, але їв сам. І йому це подобалося

було в садочку нове свято. Я його називаю "весняним" - хоч воно і відбулося одразу після Паски. Все ще дивуюся, як вихователям вдається тих дрібних дітей дициплінувати і навчити чогось. Слова Кирилко спершу відмовлявся вчити - тижні два так, а потім за один вечір вивчив - впертюх. Але такі всі красиві дітки були - молодці! Кирикло був котиком )

на саму Паску ми їхдили до моїх батьків до Рівного. Ми з Кирилком ходили святити кошика, поки решта займалися чимось іншим - було весело, дуже сонячно. А ще ми з Петром у дорозі спробували нову розвагу. Мені на день народження Петро подарував iPad. І ми взяли кожній дитині навушники - і вони слухали кожен свою музику! малий з свого iPhone-а, а дрібний з мого iPad-а. Це так мило виглядало! а ще як пригадати, що то подарунок мамі на день народження )

і ше про фото - я пам'ятаю, зо в Данусика теж був такий період - на всіх світлинах тре кривлятися. Чи показувати якісь штуки пальцями - типу "клас" (палець догори), чи якісь "ріжки" (victory), чи просто кудись пальцем тикати. Окуляри вдягнути, коли їх не треба, підіймати ноги, або якось їх розставити широко. І посмішка часто неприродня, або навіть очі закотити. Не знаю звідки береться оця артистичність, чи то манірність?.. добре, що я знаю, що це проходить )

4 роки 6 місяців: зовкінг

найбільшим приколом цього місяця була Кирилкова білінвічність. Бо інколи він знає слово англійською і намагається його вживати/відміняти українською. І це виходить дуже смішно. Наприклад, вперше таке було, як він сказав Петру: "тато, не клапай" (clap - плескати, як "плескати в долоні"). От "не клапай", що то ти "клапаєш"? у нього зараз одна з улюблених пісеньок "I can make your hands clap"... але найсмішнішим було, коли він нам розказував "зовк". З таким хитрющим виразом обличчя каже: "квасний я зйобив зоук?" - а ми собі зирк один на одного - "зовк"? шо таке "зовк"?!! аж раптом Данилко здогадався, шо це joke - жарт. Так що Кирилко любить "зовкінг" - жартувати

ще було кумедно, як Петро з Кирилком поїхали по піцу. І Кирилко почав просити "зелі ай". Петро такий "aye" - це око, ладно... а шо таке "зелі"?.. зелене?" - каже: "покажи мені пальцем, що то ти таке хочеш". Той веде і показує желейні очі (видно, лишилися з якогось Хеловіну, чи що). Петро купив два - йому і Данилку. А вдома ніяк не може заспокоїтися - ну, що ж то за "зеді ай"?.. я кажу - " хіба не "jelly aye"? і Петро такий - "ааа... точно!" фейспалм )

Кирилко продовжує ходити в садочок і все краще та краще адаптовуться до того всього, що там відбувається. Завів собі найкращого друга Давида. Почалися оці стандартні садочкові приколи - я з дівчатками не дружу, я не люблю рожевий колір, я не хочу дружити з Іваном, Хистя (Христя, вихователька) мене не сухалася, Атем (Артем) з Давидом билися і мені це не подобалося, я не хотів іти на заняття. Але загалом я бачу багато класного прогресу і чогось він там тай вчиться - наприклад, вже через тиждень перепитував мене чи він вірно тримає ручку/пензлик, навіть хвалився: "бацис, як я тимаю юкою? павильно?"

також відбувся перший Кирилковий виступ! при чому зразу з козирів зайшов - він приєднався до Данусикового виступу в театрі. Все було гарно (крім того, що у той день було 4 тривоги і 2 з них перебивали подію - після другої залишки вистави перенести на інший день, але садочок був першим - тому Кирилко відстрілявся). Може так негарно, але поруч з Кирилком стояв хлопчик, який весь той виступ плакав. І шкода було дитину, але Кирилко так на нього дивився - аж нахилявся та заглядав в обличчя - з таким зачудуванням: "що тут коїться? чому він плаче? шо таке? не розумію.."

окрім участі у виставі з молодшою школою, Кирилко ще мав свою Норовічну вечірку, де вони ставили Різдвяну казку. Якщо для виступу зі школою костюм робила сама школа, то тут треба було брати в оренду костюм мушкетера. А в прокаті костюмів продавали маски! не знаю, як ваші діти, а мої якраз з 4-ох років переживають період шаленого захоплення від "dress up" - їм подобаються костюми героїв, їхня зброя, чи капелюхи, чи хвости/вуха тваринок. Отож Кирлко випросив маску Ironman і тепер вони з Данусиком регулярко влаштовують fight-и супергероїв

ми продовжуємо їздити в Буловель в спа басейни. Цього року з покращень - Кирилко плаває з нарукавниками! тому з ним більше не треба сидіти в джакузі, а можна усім насолоджуватися великим басейном. Єдине, що йому все одно треба на комусь "нависати" - і нависає він зазвичай над татом. Мені ж доводиться підміняти час від часу, щоб Петро міг хоча б на трошки сходити в сауну. Але прогрес є і це дуже радує )

9 років: Гаррі Поттер, minecraft, roblocks, ютюбери і друзі

це так кумедно, коли твоєму мацьопику вже 9 років і він весь такий капець який дорослий. Справді - дуже ливне відчуття. Ну, і зміни в ньому вже відбуваються не на фізичному рівні - нові зуби вилізли. І навіть не на рівні нових умінь - навчився читати. А зовсім інші - інколи здається, що невловимі. Отак час собі іде, іде - і хоп! - а дитина вже така доросла

тому й цей пост я назвала отак орієнтуючись більше на Данусикові захоплення - що його зараз мотивує, що йому цікаво, чим він займається у вільний час

почку з книг - в мами вийшло втілити в життя традицію читати на ніч. І Даилко прям вимагає, щоб у хаті були йому нові книжки для читання. Я вже серйохно подумую над пошуком бібліотеки, бо читає він книгу на десь 300 сторінок за тиждень (трохи більшим шрифтом, але все ж - швидкість непогана). Я, на разі, намагаюся купувати йому то, що пообалося мені - "80 дів навколо світу" Жуль Верна (я думала йому буде нудно - алі ні! дитині подобаєтсья читати отакі нудні, детальні описи), "Острів скарбів" Стівенсона, "Таємний сад" (дуже багато уваги я діти доглядали сад і опис того саду - любить про природу!), "Пеппі Довга Панчоха" (таке мантелепо та Пеппа...), "Карлсон" (Данилко багато сміявся), "Пітер Пен" (Данусик читав адаптовану версію англійською), "Том Сойєр" (я навіть хвилювалася, щоб він за Томом не повторював дурниці). Але найулюбленішим залишається для Данусика - Гаррі Поттер. Миколай приніс йому 4-у книгу до бабусі в Рівне і ми її змогли забрати лише на Новий Рік - більше 500 величезних сторінок (там книжка майже в розмірі А4) прочиталися за 10 днів! я горжуся

на 8 років ми Данилку купили телефон - і з того часу почалося його знайомство з віртуальним світом. Спочатку був якийсь сплеск амонгусів (AmoungUs), але в якийсь момент він сам зрозумів, що сюжет тої гри його лякає і ми домовилися бавитися в шось інше. Зараз серед улюблених - Minecraft (думаю, можна не пояснювати, що це) та Geomerty Dash (то така гра на уважність, треба квадратиком стрибати по рівню і уникати перешкод. Плюс можна самому створювати рівні - і оце зараз його улюблена забавка - створити собі рівень, досліджувати - чи може він його пройти, і зробити так, щоб він міг той рівень пройти)

я казала, що Данилко гарно розговорився англійською за останній рік. Так от - тепер тут такий рівень, що він слухає ютюберів, які розповідають про якісь хитрощі в Minecraft англійською мовою! чи мультики Ninjago або Lady Bug and Super Cat - це вам не Пеппа з її простою мовою. Знову ж - горжуся безмежно

і коротко хочу зупинитися на темі друзів - Данусик дуже комунікабельний! у кожній нашій поїздці він знаходить з ким подружитися, він тримає контакт з Євою (наша сусідка) і з її молодшою сестрою Маєю він також дуже класно спілкується (при чому Мая складніше влаштована і більше вимагає особливого ставелення - але йому вдається); він вміє, коли хоче, домовитися з Кирилком і обійти його впертощі; гарно бавиться з дітьми моїх друзів - і з старшими за нього (Михайлик і Марічка), однолітками (Софійка), і молодшими (Маруся, чи навіть Оля та Марко, які більше Кирилкові однолітки і друзі насправді); а ще однокласники - у нього постійно якісь святкування днів народжень, поїздки з класом, вечірки - такий двіж - навіть на канікулах вони продовжують спілкуватися в вайбері. Це так круто - такий насичений social life в дитини )

4 роки 3 місяці: адаптація

що я можу сказати? адаптація в 4 роки, то не в 2 - Кирилко зовсім не плакав, жодного дня. Загалом, ідея ходити в садочок йому подобалася і він чекав, коли це почнеться. Від нас з татом він чув лише рекламу, він Данилка теж - Данусик любить ходити до школи. І от приходимо ми туди - а там першими приводили діток з молодшої групи, і всі вони плачуть, не хочуть відпускати батьків. Це так кумедно було спостерігати, як Кирилко спочатку гонорово бавився, а чим більше смутку спостерігав, тим ближче до мене переміщався. Перші 3 дні я сиділа з малючком 30 хвилин, а потім йшла гуляти і забирала через 2 години, далі він лишався на півдня

Кирилко періодично комунікував нам, що він не хоче в садочок, але при цьому слухняно одягався, сідав в машину і йшов у групу. Лишався інколи неохоче, але ми домовлялися з ним про подарунки за 5 днів ходіння до садочку, або якогось іншого виду винагороди - як от поїхати на вихідні в гори в басейн. Ще я просила Данусика з ним побаватися 10 хвилин поки сходяться інші дітки - і це теж виручало. А потім Кирилко подружився з Давидом і проблема зникла. Досить кумендо, що Давид - то перша дитина, з якою його познайомили в групі

ще один вид спротиву від Кирилка і демонстрації невдоволення садочком - це відмова там їсти. Перші тижні, його активо мотивували. Але коли він пожалівся нам: "не хоцу в садоцок, там заставляють амати", і ми чітко сказали вихователям не чіпати його - то він поступово відійшов і почав пробувати більше всього. Але там такі "чарівні" заявочки зіучали: "я не люблю їхнє яблуцко, я люблю тіки татове", "мені не смацні ті макайони, я люблю тіки мамині". Це дуууже приємно - але ж!.. зараз все набагато краще, хоча він всю порцію не їсть все одно. А який в нього шок був, що зупа може бути з гречкою чи макаронами! в мене в меню - або борщ, або бульйон, або крем-суп - я інших зуп не варю. То дитина і уявити собі не могла, що буває гречаний суп! а суп з макаронами він називає "непйявийний бульйон, він має кайтоплю" - бо що то за бульйон, в якому є картопля?.. ще класна термінологія - пйобував, амав, доїдав. Думаю можна здогадатися - лише куштував, трохи щось їв, з'їв усе )

садочок підтвердив нам, що Кирилко таки лівша - олівець і ножиці він бере лівою рукою. Хоча їсть дома правою. Якою в садочку він їсть - я не знаю

далі фото саме від вихователів, тому там різна якість і розмір. Я вибирала лише світлини, де Кирилко сам, без облич чужих дітей в кадрі. Але навіть по цих фото видно, який він спершу напружений, стриманий, сконцентрований. А з часом звикає до оточення, розслабляється, стає веселим, починає дурачитися )

4 роки 3 місяці: садочок

саме так - Кирилко почав ходити в садочок! ми йшли до цього рішення досить довго. Спочатку планували в 2.5 роки - не вийшло, бо почалася війна. А потім якось звикли, що він дома, і стало шкода травмувати його тим садочком і адаптацією до нього - ще й відключення світла, сирени, сховища... але те, що відбувалося в вересні - то всьо було останньою каплею. Наша дитина була маленьким диктатором, яка крутила всіма у всі сторони, як собі хотіла. І ми вирішили, прямо як в тому мемчику - "най іде і псує день комусь іншому" )

вересень, серед іншого, був таким складним, бо Данусик повернувся до школи. Відповідно Кирилку було скучно самому вдома - не було з ким бавитися - я та Петро працюємо, навіть якщо не їдемо в офіс. А отже - він нас постійно відволікав. І ми терпіли до жовнтя. Бо в жовтні було заплановано вирватися на море! так, не привиділося - ми поїхали в Хорватію на перший тиждень жовтня! на море! і це був чистий кайф - відсутність туристів, порожні пляжі, все ще тепла вода та непекуче сонце... а от після цього повторного відпочинку ми за тиждень організували дитині садочок. Насправді, він ходить в садочок при Данусиковій школі - що є зручно з точки зору доставки їх обох туди і забирання додому. І ми були вже впевнені в укритті і безпеці дитини протягом тривог. Тому "вибирали", то - голосно сказано. Але все ж домовитися про перший день і приготувати довідки від лікарів, капці і т.д. було потрібно

звіт про Кирилкової адаптації до садочку я напишу окремо. А зараз покажу вам Хорватію в жовтні, наші поїздки до бабусі Валі та в Буковель в спа - ми вперше були в "Хвої" і нам сподобалося! великий басейн, кілька саун, сольова кімната, купа надувного щастя для діте...

і найцікавіше фото, як Кирилко собі проходив мимо, а поруч пролітав Данусикови лікоть - ніби й не сильно той лікоть його і вдарив, але синяк такий смачний на оці вийшов, що мама сфотографувала як компромат )))

4 роки: плаваю як киця

і це не жарт - найцікавішим здобутком за літо для Кирилка я вважаю той факт, що він боявся води (моря, якщо точніше) як вогню, але в кінці кінців навчився плававти. І навіть від того закайфував. Правда тато почав тоді стогнати. Я от подумала - мої діти реально постійно нависають на Петру, коли заходить діло до якогось фану. До мене вони ходять їсти і коли треба пожалітися, або щоб їх пожаліли. Ні, я якраз не жаліюся. Просто як факт. Так от - Кирилко, як навчився плавати, то не давав Петру спуску зовсім. Постійно вимагав, щоб тато з ним плавав. І звісно, це сталося в наші останні дні на морі. В перший день ото не можна було, щоб 2 тижні кайфувати. Нє, то треба було лишити на другу половину. І останні 5 днів відпрацьовувати всю відпустку )

розкажу, що спочатку ми намагалися всунути Кирилка в коло. Але моря він боявся - капці. От в басейні - хоч і глибокому глибокому - плавав в тому колі, а в морі - ні в яку не погоджувався. Потім ми якось переконали його спробувати нарукавники - і поступово Кирилку зайшло. З досвіду - Кирилко, як і Данилко свого часу, спробував самостійно пливти в закритій бухті. Тобто дітей лякає відкритий простір моря, сам факт, що навколо отак багато води (сюди ж пояснення, чому в басейні нормально, а в морі - ніяк спершу не хотів кожен з них). І ще один висновок - етап кола варто попускати. Бо з Данилком ми долали спротив на коло, а потім окремо спротив на нарукавники. А з Кирилком обійшлося одним підходом. Так що маємо двох плаваючих дітей, які кайфують від води. Данусик ниряє як видра, а Кирилко плаває як киця - так лапками попереду гребе-гребе...

а ще з плаванням нам дуже допоміг - "пан Антена". Це так Кирилко називає Анте - нашого host в Трогірі останні 5 років і вже друга за цей веcь час. В нього на кораблі був маленький надувний кораблик. Ми туди посадили Кирилка і катали, тягнучи за шнурок - таким чином він зрозумів, що впринципі оці надуті штуки таки тримають на воді. А потім Анте трохи поплавав з ним у морі. А це ж чужа людина, вередувати йому якось не пасує. Довелося терпіти. І потрохи він набрався розуміння, що не так воно і страшно. А за кілька днів вже плавав з татом

ще Кирилко спробував бути єдиною дитиною в хаті, поки Данусик гостював у бабусі Валі. З одного боку він гарно і дуже тихо та спокійно бавився. З іншого боку - він точно скучав. Мені здалося, що коли вони двоє дома, то якось легше, бо вони тусять між собою. А коли Кирилко сам, то часом доводилося його розважати, або пропонувати чим би він міг зайнятися. Ну, і послатися Данилком - типу: "піди, включи дрібному мультика" - не випадало. Доводилося самим ходити, поки він не навчився користуватися пультом...

і це ше одне круте досягнення - вміння ввімкнути собі YourTubeKids. Але тепер доводиться зранку добре дивитися, чи він бавитися пішов, чи телевізор собі втіхаря дивиться. А встає він перший - питає мене, чи можна йти, і тусить до тата в ліжко пообійматися, повалатися, а тоді тікає бавитися. Данилко і мама сплять довше. А тато завжди раніше встає - він не страждає (так-так, я сплю з Кирилком, Данилко в своїй кімнаті, Петро в нашій спальні - але в гордій самотності. Нам так добре, ніхто не жаліється. Все чудово!)

Анте та його дружина Марія користуються скутером і електроскутером для пересування по місту, щоб уникнути заторів. І вони катали моїх дітей. А потім в Кирилка відбувався приблизно такий діалог з Анте:

- Kyrylko, do you want to see my motorbike?

- yes

- do you want to drive?

- yes, I want to drive

- which motorbike is better? mine or Maria's?

- yours is better

- why?

- because it is faster

дитині 4 роки! занавіс

8 років 9 місяців: ниряю! як видра!

в липні ми знову віддали Данусика в табір при школі. Цього разу це був творчий табір - діти вчили художників і самі малювали різними техніками. Не дивно, що у творчому таборі було більше дівчат - але дівчата завжди діють на мого Данилка заспокійливо (це звучить тааак смішно). Відповідно - він менше там дурачився (в попередньому таборі Данусик був у групі з донькою сусіда. Так "незаканало" йому. Їй років 11, відповідно вона - як старша - розповідала дома про всі капості, які Данилко там витворяв. А сусід доносив Петру. А Петро - мені. І тоді ми - разом - Данилка взували. Ніжно... скоріше коробили, ніж взували. Але йому все одно не подобалося... чомусь... це в мами - в мене - гумор такий)

а потім ми "заслали" Данусика до бабусі Валі (моя мама) на 10 днів. І якось вони всі - і бабуся Валя, і дідо, і Віталік (мій брат), і сам Данилко - це пережили. Їм навіть сподобалося. І тепер Данилко знову проситься - вже на 2 тижні - взимку на канікулах їхати до бабусі Валі. Це був цікавий досвід особисто для мене, бо раніше Данилко був категорично проти бути десь без батьків. А тут - сам! захотів! і навіть не сумував, і не плакався нам з Петром в вайбері. Звичайно, його там гарно розважали: пекли з бабусею торти (2 різні!), їздили з дідом в зоопарк (бабуся Валя не їздила, бо вони планували з дідом годину! дивитися на павуків в тераріумі), ходили гуляти полем з вуйком Віталієм, а ще бабуся виділили йому грядку і вони разом посадили там кріп і ше якісь квіти - вони потім все літо фотками обмінювалися з прогресом - як воно все росте )

нам вдалося цього року поїхати на море! моє улюблена Адріатичне море біля Трогіру на півдні Хорватії. Данилко вже давно вміє плавати - не даремно ж 2 роки відвідував басейн. Але навіть тут йому вдалося нас здивувати - він відмовився від нарукавників! звісно, на глибину ми його пускаємо лише під моїм наглядом, або з Петром. Але все ж. Ще у них з татом з'явилася прикольна традиція - якшо Данусик втомився, то він хапається Петру на стопи і Петро його так тягне (Петро просто запливає значно далі, ніж я. Та й загалом любить довше кваситися десь під буйками. Тому на запливі зі мною Данилко не втомлються, а з татом - так). Коли ж ми каталися з Анте (ми їхдимо до нього в апартаменти вже 5 років, і це вже не host для нас, а друг) на кораблику до Голубої Лагуни, і Анте дав йому дитячі ласти, маску та трубку - то Данилко ниряв на 3-4 метри униз! сам Анте був дуже здивований. Данусик ниряє як видра!

ця поїздка була також дуже показною з точки зору англійської мови. Бо вони з Кирилком вільно говорили з сусідами, з Анте та його дружиною Марією, в кафе, в готелі на чекіні... враховуючи, що наші діти дуже комунікабельні і самі усіх зачіпають, та ше й розказати можуть сходу просто будь-що, що там їх в даний момент захоплює, і роблять вони це чітко українською з нами - батьками, але англійською з іноземцями - то ми з Петром були вражені. Приємно здивовані. І дуже горді. Щось ми та й вірно робимо в тому житті. А ще я сподіваюся, що вони самі теж відчули - як це круто могти порозумітися з будь-ким, навіть коли для цього треба використати англійську. І зусилля, які витрачаються на вивчення іноземної - повернуться сторицею яскавими враженнями та захватом від спілкування

а останній новий досвід, який Данусик здобув за ці 3 місяці - це рибалка! ми заїхали в "Золоту форель" під Сколе на обід. Там пропонують самому зловити ту рибу, яку вони мають тобі зготувати. Нічого Данилко не зловив, понудився трохи - але більше на рибалку не проситься (перед тим просився з татом - йому було цікаво, що це таке). Ще якраз "Золота форель" мала день народження у той день - 12 років - і нас пригостили шампанським та мафінами!

8 років 6 місяців: артист

цей період захоплює трохи школи і трохи літа. З шкільного життя - в цьому семестрі в Данусика були уроки театру та танців. Я ще з садочку зауважила, що він дуже ритмічний і гарно чує музику, чудово рухається під неї. А тут - театр! Ше й як виставу вибрали "Казку про старого лева" Мар'яни Савки. Це ж така смачна книжка! така неймовірна мова! ммм... одним словом - школа організувала дітям виступ в справжньому театрі - це була ціла подія! вони робили собі костюми в школі, готувалися, їхдили а театр на репертиції... і виступ був дуже якісний як на дошкільнят. Так гарно, що наші діти мають можливість пробувати себе у таких різних амплуа з самого малечку

на закінчення 2-ого класу я Даниклу подарувала першу книгу про Гарі Поттера. Першу  - але таке вилике, ілюстроване видання. Данусик то прочитав за 2 тижні і ми купували ше 2-ий том. А через 10 днів довелося мені купувати ще й 3-ій том. На цьому я зупинилася, бо на мою думку, 4-а книга вже стає значно дорослішою і складнішою. Але ще можна до кінця року. А от далі, думаю, точно рано в тому віці

у квітні ми перевели годинник на літній час і темніти стало пізніше, а час на вечірні прогулянки зріс. І Данилко знову затусив з Євою. Тепер ще й Мая з Кирилком якось краще один одному за віку пасують. То в них такі 2 пари друзів вийшло. Але от смішне - що Данилко обмінявся з Євою номерами телефонів. І вони тепере в вайбері "сошиалайзяться" - обмінюються відео та аудіо повідомленнями. Це тааак кумедно, незвично і дуууже мило. Сучасне покоління - зовсім інакше

ще виготовляли Данусику новий закордонний паспорт, всі перехворіли ентеровірусом (і чомусь Данилко хотів їсти лише кукурудзу), плавали в асейні і закінчували навчальний рік святкуванням в Емілі Резорд

а по закінченню школи ми ще віддали Данусика в табір - вони там вчили, що таке гроза, вогонь, електрика. Навіть в музей науки їздили! Данилку подобається всілякі такі наукові штуки вивчати. Цей чарівний період життя, коли навколо стільки невідомого, незрозуміло, як то все працює, і хочеться все-все знати

3 роки 9 місяців: пробую говорити англійською

я вже в попередньому пості про Данусика згадувала, що діти мої тепер бавляться англійською мовою. Так от - Кирилко не сильно від Данилка відстає в словниковому запасі. В випадку Кирилка - це суцільно результат перегляду мультиків і розважальних відео англійською. Серед улюблених мультиків у нього зараз Peppa Pig (я рекомендую, так як мова тут дуже проста, справді можна слів нахапатися і розуміти, про що йдеться просто з контексту), а також відео Vlad&Nicky - це здаєтсья просто якась мама, але знімають вони досить якісно і без акценту, слів мало, добре можна нахапатися коротких висловів, кольорів, букв, форм. Ще час від часу викидає йому канал наче від аніматорів - там можуть показувати як діти в ігри бавляться. І мої потім це повторюють. А ще є канал про чоловіка і ворону - це взагалі як навчальне відео. Він там по 100 разів повторює одне і те ж слово: This is my ice-cream. I love my ice-cream. This is chocolate ice-cream. I brought it in the ice-cream truck. Oh, bird stole my ice-cream! My favorite ice-cream is gone! і в отакому стилі 20 хвилин. То будь-кому буде важко не запам'ятати, що таке "ice-cream". Кумедно, як Кирилко, жодного дня не вчивши мови, використовує одразу цілі конструнції:

- Данилко, are you okay?

- what are you doing?

- oh, I've got idea!

- you take this, and I'll take this

- these are my toys, play with your toys!

- I don't want to

наступним відкриттям від малючка стало то, що він навчився сам вмикати телевізор. Тепер такий самостійний - я піду дивитися Пеппу. І реально піде, і включить собі. Доводиться, і контролювати, і домовлятися, і рамкувати. Данусик здається в років 5 освоїв пульт, а цей - швидкий, не тормозить...

також Кирилко сам складає маленькі лего. Але не за інструнцією. Петрший раз йому скаладаю я або Даниусик. Але він встигає запам'ятати! і коли lego нескладне - то Кирилко може потім сам назад відтворити, коли воно ламається. Також фантказує і може з деталей зробити маленьку машинку, чи кораблика, чи якусь хатку. Це теж дуже відмінно від Данилка - бо Данилко любить все робити за інструкцією, а потім так і бавиться. Фантазувати він почав лише от в років 7-8, та й то - не завжди йому хочеться

в Данусика відбулося вмикання творчих поривів, а Кирилко ж все повторює. От мені самій занятно, як він відрізняє "фарбувати" vs "малювати". Малювати - це фломастепи, маркери, олівці. А фарбувати - то або водяні розмальовки (коли вже надрукована фарба і дитині лишається пензликом з водою папір намочити), або коли акварельними фарбами. Також вподобав собі клеїти - я навіть купила цілий альбом поробок, щоб саме клеїти. І в кожного має бути свій клей!

в харчовому плані ніби і немає чого жалітися - їсть гарно, росте, величенький на свій вік. Але постійно просить, що я його годувала. Я вже як не мотивую їсти самостійно - і вміє, і може, але буде морозитися. Знизу є рідкісні кадри, як він їсть грінки з маслом і варенням. От чомусь морозиво, тортики, печиво і всякі ласощі їдяться без вмовлянь та самостійно. А гречка з м'ясом - "погодувай мене, мама". Данусик з років 2-ох їв вже сам, це для повірняння, в мене навіть був одяг "для обідів", щоб не нервувати як вимаститься - бо він завжди хотів сам. А Кирилко не хоче

малючок навчився складати пазли до 16-20 штук. Це мені так дивно. Знову, напевно, в порівнянні - бо Данусик до такого був і є байдужий. А в Кирилка, як в випадку lego, пам'ять хороша і, мені здається, він просто пам'ятає, який пазл і де має бути

ну, і це вже мама постаралася - я навчила Кирилка кувиркатися на ліжку! скільки втіхи було! але добре, що він не пробував то повторити без мене. І добре, що про це вміння ще не знає Данилко. А то вони мені влаштують армагедон )

8 років 3 місяці: пробую говорити англійською

можливо, я вже згадувала, що ми подарували Данилку на день народження телефон. Купили ми його ще в листопаді - занадто часто він просив у батьків, щоб погратися. А нам все ж телефони потрібні майже безперепвно. Я часом жартую, що з нього взагалі "працюю" (переписки, дзвінки, листа відписати швиденько). Трохи було дебатів в контексті - скільки часу йому дозволяти бавитися, але емпіричним шляхом ми вийшли на певні норми. Ну, і батьківський контроль на iPhone, звісно, вирішує все. Це ж хтось додумався такі "фічу" зробити? комусь же треба було... і тепер багато розмов з Данусиком відбувається про ігри, рівні, досягнення, як пройти, героїв гри - мені відкривають світ Roblox та AmongUs-ів (амонгусів)! це сучасне покоління - я себе інколи такою відсталою відчуваю, що капці )

а ще ми записали Данилка на додаткові заняття з англійської. Прямо в школі один раз на тиждень в нього особисте заняття з вчителькою. Ми попросили сфокусуватися на розмовній мові, бо на нашу думку - він наче соромиться говорити, хоч і дуже багато слів знає. Соромиться говорити навіть з нами, а про інших людей навіть не йдеться

ще один факт, шо у школі початково було 2 класи - один звичайний, а інший англомовний (де вчителі пробували на уроках математики чи природознавства вживати англійські слова, в куратори мотивували дітей на перерві говорити між собою англійською). Я, чесно кажучи, була дуже скептична щодо англомовного клісу, тому ми пішли у звичайний. Але з початком війни кількість дітей в школі зменшилася і ці класи об'єднали. І якщо у першому семестрі вчителі англійську застосовували в'яло, то от в другому вони змінили підхід - і діти заговорили! включно з нашим Данусиком. Звісно, з помилками, але страх говорити зник зовсім

а найцікавіше в цьому, шо Данилко і Кирилко бавляться англійською! мені одразу пригадується дитинство і як я з кузеном пробували бавитися російською. Все чому? бо мультики були в основному російською. І - я так думаю - ми так сприймали, що от дитячий світ говорить цією мовою. А з моїми хлопцями - оскільки вони дивляться мультики англійською - відбулося те ж саме, але відносто англійської мови. Найцікавіше, що дрібний теж щебече аж бігом. Данусик - ліпше говорить, звісно, але не набагато. З іншого боку - їх двоє. І вони один одного в цьому підтримують, і наче мотивують говорити, і старший вчить меншого слів зі школи та уроків, а менший вчить старшого слів, що набрався з мультиків і відео, і в них така вийшла синергія в цьому плані

дуже багато в Данилка зараз з'явилося творчих захоплень. От раніше - ні малювати, ні витинати, ні ліпити - нічого не було цікаво. А тепер - вирізає маски, щось там склеює, робить привидів на нитках. А для малювання - ми втомилися купувати папір. То тато знайшов в гаражі стос старих реферанів з універу (що студенти мені і йому здавали) і діти тепер малюють на рефератах по програмуванню. Подивився Данусик, що деякі реферати скріплені - і почав собі теж книжки робити. Така фантазія...

і ше з чогось нового - це ми з Петром вперше лишили дітей самих вдома. Звучить-то як. Ну, "самих" - це з моїм братом. Та все ж - без нас, батьків. Ми собі пішли на концерт "Кому вниз" в Оперному. А вони з вуйком Віталієм мультики дивилися цілий вечір і їли цукерки. Найцікавіше. що найбільш засмученим був саме Данилко. Перш за все тому, що він сам "Кому вниз" любить слухати і хотів напроситися на концерт з нами. А по-друге, от якось його ображало, шо "вони собі самі пішли, а якже я? мене не взяли". Зате ми потім дивилися відео концепту в записі і діти танцювали - гарний спогад залишило загалом. Але сама ситуація ще раз підтверджує - ця дитина дуже чутлива і ніжна. Любим його, наше сонечко )

P.S. мущу пояснити, що на останньому фото. Це внутрішньосімейний жарт, як Данусик вміє засвинитися. Він впав в калюжу. На дупу, з дуже голосним "чвак". Ми були в батьків у Рівному. Це були останні чисті штани (я взяла 3 штуки на 2 дні). Ми гуляли і були десь 3 км від дому. Це була єдина калюжа в околі. Отакий "красивай" він йшов назад митися і пратися - поросюка мала )

3 роки 6 місяців: музика

ми сім'єю завжди слухаєм багато музики - у всіх подорожах. Наш плейліст - це величенький список з українських та англійських пісень. У кожного є свої улюблені. У Кирилка на даний момент це - "Are you gonna be my girl?", "Пес Патрон", "Mutter". Інколи, коли він каже, що хоче таку-то пісню, то дуже скадно зрозуміти - яку ж саме. От "Mutter" в нього чомусь називається "мото", а "Are you gonna be my girl?" Кирилко досить довго називав просто "швидка" - "куци мені фидку" (пишк "досить довго", бо зараз він вже вмло вимовняє повну назву - "Are you gonna be my girl?"). А ше він почав прислухатися та підспівувати і - відповідно - ставити уточнюючі запитання до змістового навантаження. З найцікавішого - що означає "оберігати і захищати", шо означає "бути собою"? і от я на відповісти? не так вже й просто сходу зорієнуватися )

подібний результат дали й мультики англійською. Малючок почав додавати до своїх ігор англійські слова та фразочки - yes, idea, this is my toy! play with your toys! з чого робимо висновок - що він добре сприймає на слух інформацію і гарно запам'ятовує

через те, що періодично вимикають світло, довелося почати вмикати Кирилку мультики на айпаді. І тепер він такий вже просунутий користувач планшета, що я часом просто вражаюся. Ще й коли кажеш, що на телевізорі не вмикатиму, юо досить, чи не можна, то він одразу перетипує чи можна на айпаді - хитрюще таке

оскільки в садочок малючок не ходить, то тато пробував дома навчати його фігурам і буквам. Ми завели абетку, Петро роздрукував в офісі папірчик з фігурами різнокольоровими. І вчать час від часу. Так само й рахувати - українською й англійською. Але Кирилко при цьому бавиться. От серйозно, я вражаюся, яке у нього вже в такому віці почуття гумору. Ти йому на синій ромб показуєш, а він шкіриться і каже, що то "цівоне коло"- а очі такі хитрющі, змисні - от хто його навчив так дражнитися? такий кумедний! букви на разі Кирилко знає на рівні - мамина (М), як окуляри (В), татова (Т), Даникова (Д), Кийикова (К). А рахує - один, да, ти, цотийи, пять, сім вісім, девять, одинадцять, дванадцять, тринадцять, вісімнадцять. Не питайте мене, чому саме так - цього ніхто не зможе пояснити )

також у наз давно є традиція читати разом з Данилком перед сном. Я вже писала, що тепер Данилко почав читати й сам, а не лише слухати, як я читаю. Так от - Кирилко приєднується! наслідує - бере книжку, сідає поруч і також "читає". Пробувала і я йому почитати - але Кирилка вистачило лише на віршики - то ми поки бавимося з "Улюблені вірші" від "Абабагаламага"

ну, і смішно мені дуже, наскільки "замашки" у дітей подібні. І мені здається, що це навіть не в моїх дітей, а впринципі якісь такі типові штуки, які роблять усі діти. От дрібними мої хлопці обоє повзали тримаючи в кожній руці по машинці. Чи їхати в авто треба також обов'язково з якоюсь іграшкою в руках. Обоє люблять, коли ними за руки-ноги крутити, чи якщо їх підкидати. А от зараз почався переод - товктися по тату. Як тільки Петро ляже і закладе ногу на ногу, то це як сигнал - Кирилко вилазить "на гою" (на гору) і почитає там гойдатися. Динусик робив точно то саме - один в один! я в шоці

8 років: я читаю і мені цікаво!

вже з назви можна здогадатися, шо головним досягненням цього періоду є Данилкове читання. Шлях в цій області був цікавий. Я, здається, якось навіть жалілася вже, що тексти Данусик читає неохоче. А як читає, то губить зміст - от слова складає, але не речення, всі розділові знаеи - в ігнор. І як наслідок - не пам'ятає, про що читав ще мить тому. Але - дитина росте - і все змінюється. Минулого року я купила Даилку книжку "Різдвозавр". План був тиснути на цікавість - йому буде цікава історія, хотітиме щвидше дізнатися "що ж там далі?", то й буде сам читати. Але - ні. От в 7 років, йому книжка без картинок (ну, ок - там є картинки, але мало і вони чорнобілі) не підійшла зовсім. Я навіть сама прочитала йому перший розділ - ні, не цікаво, не хочу. І от я запропонувала спробувати знову - вав! він попросив докупити решту книг з тієї серії (ще дві) і прочитав їх усі за ці три місяці. Також ми прочитали "Країну сонячних зайчиків" Всеволода Нестайка. І ще ми прочиали "Різдвяну свинку" від Джоан Роулінг. Загалом контракт у нас такий - один розділ Данусик читає, другий розділ - я читаю, якщо хоче ще - то читає сам. Моя дитина читає книжки по 300 сторінок! сама хоче - ура! мама в захваті :)

а ще ми купили Данусику його перий власний телефон! то було задумано як подарунок на день народження, але купили ми ще в листопаді (чи навіть жовтні). Звісно, в школу ми йому телефон брати не дозволяємо - занадто він ще розгублений і взагалі не слідкує за своїми речима (чесно, він інколи не може сказати, де його спортивна форма. І "де" в цьому контексті - це в класі, чи в роздягалці. Чи чиста вона - то взагалі дуже складне питання. А що треба переодягатися - то це взагалі задача з зірочкою). Але питання телефону давно зріло - тому що він бавиться в деякі ігри (бавляться однокласники - тому обмежувати його не варіант), і відповідно просить в мене або Петра наші прилади. І нам набридло. Тому тепер ми освоюємо можливості батьківського контролю на iPhone - і це працює просто чарівно. Для батьків. А от Данусик чомусь не в захваті. Цікаво - чому, правда?.. :)

можна трощки згадати про Данилкове захопленя робототехнікою і як вони в школі мали цей гурток та уроки в укритті, і під ліхтариками на батарейках... але шось він перегорів і в другому семестрі не захотів продовжувати програмувати роботів. А з наближенням весни вже й відключення електрики перестали бути такими болючими

от в Буковель в басейн ми їздили багато - чотири рази за ці 3 місяці - ну, раз моря не було того року, то хай діти хоч так плавають. І день народження Данилка ми також святкували  Буковелі - без торта і свічок, зате тюбінг, піцца і басейн :)

3 роки 3 місяці - жартівник

отож Данилко пішов з вересня до школи і ми тепер лише з ним проводимо дні - і Кирилко мені такий дорослий! але - досить йому вийти десь на майданчик поміж дітей - все! такий мій малючок...

за братиком Кирилко скучає, що капці. Мені інколи здається, що коли вони були разом дома, то було навіть якось легше - бавилися собі. А тут - ще коли я тихо, то він грається, а досить мені почати на call-і говорити - все! йому терміново треба до мене, і лізти в камеру, і питатися хто там, і бути в центрі уваги. А якщо на call-і є тато - то нема межі здивуванню! тато ж на call-і, отам в комп'ютері! яка фантастика! )

запам'яталося мені як 7-ого жовтня тато пояснював Кирилку, шо є "вода", а ніжно її називають "водичка". Приходть малючок до мене і питає:

- а як буде Даниво ніжно?

- Данилко

- а Кийило?

- Кирилко

- а киця?

- киценька

- Дзямочка! - це так з кота в баці Марти звати - Дзяма. І - ич, який?! - Дзямочка! січе!

- молодець!

- а подуся подушецька?

... мама в осаді

і гумор в нього прокидаєтсья такий, що ми з Петром просто в шоці інколи, що ото в 3 роки можна так жартувати, розуміти, шо це він жартує і мати таке натхнення. Якось Кирилко влаштував нам скандал, що ми йому не дозволили пляшку вина самому нести в Bad Boy (здається то також було в жовтні, чи не 8-ого). Вже загрузилися ми в машину з тим вином і всіма дітьми, їдемо, дрібний наче заспокоївся, питаю:

- Кирилко, як ти думаєш, то було красиво, як ти так кричав в машині?

- так

- а мені і татові не сподобалося

- а Даникові сподобалося

- Данилко, тобі сподобалося, як Кирилко кричав?

- ні

- та-та-та, сподобалося, і мамі, і татові, і Даникові!

або ще приклад:

- ми куди їдемо?

- до бабці Марти

- до бабусі? до Майти? до какаськи?

так! у нього почався какашковий гумор! і здається, він же не хоить в садочок! Данилко це переріс! давно! звідки він це взяв?! але все як психологи пишуть - що 3-4 роки то є період зацикленості на какашках і туалетних справах

наша затія з садочком для Кирилка провалилася. Ми - чесно - планували. Але всі ті садочки, що ми подивилися не підійшли - чи то локацією (жахлива дорога, корки на об'їздній), чи то розташуванням (по дорозі в офіс в центр, а отже - мені далеко, а Петру ламає весь день). Я ще й хотіла на півдня в ідеалі - а багато садочків цю опцію відкинули з початком війни. А потім Петро взагалі сказав, що треба подивитися, як воно піде - бо ж обіцяють обстріли по енергетичній системі. А який то садочок, якщо буде холодно? а раптом, взагалі доведеться їхати зимувати в Хорватію? школа то буде ондлайн, а з садочком, що робити? платити за місце?.. ну, отака логіка... як виявилося, він був правий - я рада, що малючок зимував вдома

я вже мала писати, що Данилкова школа переїхала в інше приміщення, бо біля аеропорту повністю закритий проїзд військовими. А біля нового приміщення Петро видивився цікаві скульптури рук, і якогось сонячного жовтневого дня ми поїхали там погуляти. І натрапили на Реберню. Я це вже писала, приавда? в будь-якому разі включу кілька фоточок Кирилка з тої локації

ну, і оскільки тата нашого з України не випускають, а сезон басейну нашого скінчився, то ми почали влаштовувати поїздки в Буловель в спа-готель. Минулого року в останній поїздці нам трапився чудовий Маріон - і вид на 2ий спуск і басейн в готелі (бо часто спа - то окреме примміщення, а це не дуже зручно взимку - одягати дітей, носити з собою купу речей...). Отак береш і плямо в халаті з номеру переміщаєшся ліфтом до спа. І джакузі - бо Кирило наш теплолюбивий як мама. То тато з Данусиком можуть в холодній воді товктися, а Кирилко любить, щоб не було глибоко і шоб тепло. А загалом - Карпати дуже красиві будь-якої пори року! люблю ці наші вилазки і єднання з ними )

7 років 9 місяців: другий клас на Науковій

я, коли пишу оці звіти, то починаю, зазвичай, з фоток - переношу все з мобілки на ноут, тоді акуратно передивиляюся, вибираю найліпші за потрібний період, додаю їх в порожній допис, а текст потім дописую пізніше, коли є натхнення. І от почала я цей пост з того, що саме себе вразила - стілько світлин у мене виявляється є! такий насичений період видався - хто б міг подумати! ото сподіваюся, що мене всі ці фото зараз надихнуть на прекрасний допис )

отож, перш за все, ми проживали останній місяць літа - було багато басейну, сонця і бздур. Якраз я - нарешті! - вгадала з відтінком лаку на нігтях, щоб він співпадав з улюбленим - цього року улюбленим - купальником, і фотографувалися ми просто нескінченну кількість разів кожного дня. Добре, що погода дозоляла (зараз в січні, то взагалі суцільне сумне зітхання - так добре було, теплесенько). Також батьки - це я з Петром - мали відпустку. І хоч ми нікуди не поїхали, але мали час зробити кілька вилазок з дітьми: пообідали в "Вілла Австрія" в Наварії - тут Данилко похнайомився з кроликами, найдужче його вразило, що білі кролики мають червоні очі, з'їздили до Львова на прогулянку, щоб подивитися на спалену москальську техніку - це взагалі суцільний захват у всіх

а назвала я пост "другий клас" - бо то була дуже важлива для моєї сім'ї подія. Данилко з хати забирається зраненька, Петро почав в офіс частіше їхдити (бо якщо вже виїхав везти Данусика в школу, то воно лягає гарно ще й поїхати працювати до людей), а я лишиюся сама з Кирилком. Ну, і нова рутина намалювалася - бо то традиція, що тато з Кирилом їдуть по Данилка в школу

школа відкрила нове приміщення, бо старе було біля аеропорту і там зараз нікого не пускають навіть просто проїхати. Воно поруч з бомбосховищем і в самій школі також є укриття, яке призначене саме для діток молодшої школи. Іншими словами - ми вирішили, що це безпечно. І після такого тривалого навчання онлайн, важливо, відвідувати школу офлайн та спілкуватися з однолітками. Також, на мою скромну думку, Данилку там навіть спокійніше - адже вони з однокласниками бавляться, або продовшують з вчителем уроки і таким чином не відчувають - чи не фокусуються? - на тому, що навколо повітряна тривога

Данусик - то дуже мила моя дитина. Але як я побачила фотки з 1-ого вересня, то зразу Петру сказала - він іде з Ірою за руку, бо не слухався. І я була права! їх з Давидом мусіли розділити, бо вони дурачилися )

ще Данилкові дуже сподобалися ребра - це було його гастрономічне відкриття. А почалося все з "Реберні на Стрийській". Там красиві скульптури рук навпроти - Петро їх запримітив, як відвозив Данусика до школи і при нагоді запропонував поїхати погуляти. А там "Реберня"! і відчиняється о 12:00, а зараз саме 11:55 - це знак! треба йти! замовили собі ребра і Даникло у нас "віджав" половину! добре, що хоч Кирилко чесно їв свою картоплю. Після того, мацьопик періодично проситься в "Реберню" на вечерю - шо з тих дітей повиростає?..

ще в 2020 році ми поїхали в Буловелі в спа-готель. Він нам сподобався тим, що басейн прямо в приміщенні і не треба багато одягу взимку з собою носити - можна прямо в халаті в спа спускатися (що й робить більша частина відвідувачів). І ми вирішили з'їздити туди знову. Басейну ж у Данилка як факультативу більше немає - а йому це подобається. То треба зробити дитині радість. А ще поруч є джакузі, яке Кирику підходить - і по глибині, і по температурному режиму. У нас в Буковелі завжди насичена і дуже активна програма - саме тому Данусик на останньому фото такий засмучений - втомився бідолашка, змучився від нас, так ми їх вигуляли того разу

ну, і завершальним акордом був Хеловін - я минулого року вже вирізала гарбуза-монстрика. То досвід маю. І свічку цього разу купила спеціально для оказії, щоб не палити якісь ароматизовані і фігурні. Гарний монстрик вийщов. А який суп ми потім з нього зварили... ммм... з креветками! все як Данилко любить )

місяці 34-36: 3!

малючку 3 роки! аж не віриться! останні кілька тижнів я все пригадувала, як він народився за 40 хвилин і тато зайшов в родзал на останніх 15 - мав всі шанси пропустити такий момент! як Кирилко з перших хвилин не хотів і 5 хвилин спати сам - отак до цього часу спить мені під боком. І яке то було малесеньке - ноги з чоловічків стирчали, а вже позіхав, потягувався, облизувався - отака людинка, мацьопка, але вже зовсім така ж як дорослі, з усією цією мімікою та інстинктами, і своїм особливим характером...

тепер наш впертючок вчиться плавати з татом, товсеться з братом та періодично падає в басейн - це мама так жартувати намагається. Але правди немає, де діти, за літо він двічі туди падав - раз якось "не помітив" басейн, а інший раз бігали з Данусиком навколо і в повороті "не вписався"

взагалі Кирилко - то є рідкісний товкун (в цьому місці пригадую незлим тихим усіх, хто казав, шо він буде спокійним. В немовлячому віці комусь дійсно так здаватся могло. Але - нє! гени не обдуриш. А Петро завжди називав його "таньчиком". Бо то таке є вперте - буде мовчки, але пхати свою програму і не вступиться ні на крок). Вони з Данилом вже - і кувиркалися, і берізку робили, і Данусик Кирилка носив, і з диванів стрибали (і падали, звісно), і спаои на барних стільчиках (зсували докупи та робили ліжечк), і на ворота вилазили... інколи думаю, що ото ті діти будуть про своє дитинство пригадувати - точно ж усілякі бздури, коли батьки недогледіли...

як то пишуть усі психологи - в 3 роки ліпшим другом для хлопчиків стає тато. В них тепер регулярні заїзди на велосипедах по селу. Як вперше їхав - то то тре було бачити - який він був годий собою і як тілився, що оті старіш (тато і Данилко) його з собов взяли. Ну, і все село, звісно, сі тішить, коли спостерігає отаку дрібноту на "педику" (насправді, в нього велобіг - але Кирилко називає його велосипедом)

любить з братиком влаштовувати собі "пляжні вечірки" попиваючи кока-колу або фанточку. А ще ми досить багато їхдили до дідусів та бабусів і ото з'явилася нова традиція - купувати молочний коктейль, або морозиво. Дуже вже обом їм смакує

ще мені дуже подобається деякі Кирилкові "заявочки". Наприклад, питає: "Данилко пішов до своєї Єви?" - мама аж в осад випала - своєї? СВОЄЇ?!!! really? чи як в Битанії кажуть - seriously? також взяв собі за моду називати тата на ім'я - "Пето" і "Диниво". Чомусь йому дуже подобається, наче він відкрив для себе, що тата насправді-то не "тато" звати, а "Петро" і тому він тепер до тата на ім'я, як ми до нього - "Кирилко"

звісно, літо не може минути без пісочниці і піску. І то і щастя - бо він там зависає надовго, і мій біль - бо пісок той в голові і де лиш не є. А і ще вони з Маєю піском аидалися один на одного... фантастика кароч...

ще зачіплю таку тему як садочок, бо ми з Петром саме з вересня хотіли його віддати і навіть підібрали кілька варіянтів. Але... один виявився з такою дорогою до (тобто відсутністю), що Петро забанив, сказав, що йому навіть Мерса шкода, а Теслу тим паче (Мерс високий). А інший вимагає їзди по об'їздній, яка зазвичай стоїть у всі критичні моменти. Та і загалом якась ситуація непервна дуже в країні. Чомусь Петро був налаштований на перехід онлайн навчання через відсутність електрики... і взагалі таку малу дитину по бомбосховищах тягати...

тому серпень та вересень буде дома - а мені й добре, я же звикла, що їх усіх навколо багато - і всі мої-мої )

7 років 6 місяців: коліжанка

як я писала в минулому пості - Данилко познайомився з сусідською дівчинкою Євою. І вони почали товаришувати. Звідси і назва посту - має тепер собі коліжанку. Мушу дати якихось трохи історичних даних - він багато контактував з іншими дітьми. В попередньому будинку поруч жили Марко та Максим. І він ходив до них бавитися, і хлопці часом приходили до нас. А в моїх подруг старші дітки - то дівчата. Тому він перетинався з Софією і Марусею. Але є одне "але". Данилко сам по собі дуже легко підпадає під чийсь вплив, він є активний та нестримний в діях, в емоціях також. Я дуже часто йому кажу, шо він не має почуття міри - отак починає дурниці робити, дорослі намагаються пожартувати і зам'яти, а він не може спинитися і гне свою лінію та продовжує робити дурниці (стрибати по дивані, чи стояти на столі, чи мявкати на всю хату - розумію, що це дитячі розваги, але інколи це недоречно. Сварити я не хочу і вибираю тактику прохання або жарту, а він не сприймає це всерйоз). І от з хлорцями - то виходять 2 чи 3 отакі нестримні урагани з дикою енергією, яка бушує і кипить (їм досить 5 хвилин разом - і вони вже кидаються камінням по жабах в ставку). А з дівчатами ігри значно спокійніші - і мені це так подобається! ніхто не бігаає як навіжений по сходах і не сипле пісок на голову іншому... я думаю ви зрозуміли - мені його дружба з дівчатами підходить ліпше )

шоб додати сюди ше чогось цікавого - в мене рідний брат і ще 3 кузени. Тобто, що таке дівчинці знатися з хлопцями я ніби-то знаю з власного досвіду. Але все одно їхня динаміка дуже цікава. Я якось давно не спостерігала дівчат так зблизька і це дуже мило. Єва така вихована, спокійна, ніжна. Завжди знайде, що сказати, гарно розповідає, акуратно їсть - милота милот. Я не зазвдрю, просто розумію, що діти - то діти, але різниця між дівчатами і хлопцями таки є. Наприклад, я якось почула як Єва заявила Данилку: "а тобі не здається, що ми стали такими... ну, такими... близькими... еее... друзями?" - я з того сміялася дуже довго. Або як Данилко жалівся, що: "Єва вже всім своїм друзям про мене розповіла, а я про неї чомусь не хочу розповідати..." - і шо тут додати? - хлопчисько!

окрім того у Данилка продовжувалося онлайн навчання, як і у Єви. Отак воно все якось і відбувалося - урок, перерва - поганяти з Євою на велосипеді, урок, обід, ще урок, перерва - звалити до Єви на батут, мама загнала на наступний урок, прийшла Єва чекати Данилка біля басейну. А потім: "мама, ми хочем зробити пікнік! принеси нам фанточки і перекус". І мама така: "чому пікнік у них, а канапки нарізаю я?.."

ще з смішного була історія як Данилко мучив мене півдня, щоб я навчила його робити бульки з жуйки. А потім виявилося, що то Єва вміє бульки дути і тому йому також треба було "срочно" навчитися. Або я вони двоє облкеювалися татушками з піратами - то Єва собі папугу на руці наклеїла, а Данусик мій черепа на лобі )

якщо говорити про навчання - то спершу я була дуже скептична і сприймала це все - хоч під ногами не плутається, коли в мене робочі наради. Але насправді, вони шось там навіть вчили і навіть вивчили (що взагалі фантастика). Я в минулому пості згадувала, що їх навчили як користуватися годинником. Він сам мені приходив розповідати про кілограми і про метри. Вони всім класом читали книжки - і це теж було круто, що читають всі одну й ту ж книгу. Читання його прокачувалося як вміння і ставало все кращим і швидшим. І рахувати в межах сотні вони також навчилися на уроках. А ми ще й почали пояснювати принцим множення - і нормально йому так зашло. Але це все не відміняє небажання напружуватися. Як тільки почалися в червні канікули - так і Данилка стало дуже важко до будь-чого мотивувати. Дитина не хоче і все тут, каже: "що це за канікули, коли треба робити завдання?!. я таких канікул не хочу!" - і не посперечаєшся ж...

цього літа тато наш не виїздний з України, як і усі чоловіки... я ще мала якісь плани - чи то сподівання? мрії? - поїхати самій з дітьми в червні в Хорватію, але Петро мене відмовив. Сказав, що я з тими двома "товкунами" там ще більше змучуся, ніж удома, та й дорога самій буде дуже важкою. Тому ми лишилися на літо у Львові. І це наше "втрачене літо" врятував міні-басейн!

насправді як басейн воно не задумувалося. Ми просто хотіли мати в ландшафті якусь water feature - щоб от чути дзюркотіння і бачити блискіт води на сонці. Тому зробили вздовж тераси "калабаню" на 60 сантиментів в глибину. Але цього досить дітям, щоб і плавати, і навіть стрибати. І ця штука просто таки "зробила" літо - було дійсно дуууже жарко цього року у Львові - можна б було зваритися, якби не можливість зануритися у воду. Я засмагліша, ніж після будь-якого моря - бо та засмага підтримувалася протягом всіх літніх місяців. А вже які дітиська чорнющі - капці!