малючок продожує показувати характер. Так цікаво насправді, Кирилко, начебто, такий спокійний - тихо себе поводить, зазвичай. І забавитися самостійно може (у порівняні - Данусику постійно потрібна увага від когось і чиясь участь у всіх його справах). Але яке ж воно вперте. Oh, my... з Данилком завжди можна домовитися - тєжко, з емоціями, з намаганням перехитрувати, знайти дірку в умовах і правилах, але можна. А оце-от-во... то є танчик... нічим не зіб'єш з задуманого. Сваритися недопомагає, а робить лише гірше (з моїми дітьми взагалі намагання застосувати силу (типу старшого, чи головного - керуючого!) ніколи не працює - чим більше на них тиснеш, тим більший спротив вмикається). Буде голодне, сонне, втомлене - але не послухається і стоятиме на своєму до останнього
в садочку так і не їсть толком. Та й дома вимагає, щоб біля нього танцювали і годували - це в 4-и роки! з половиною. І це точно не тому, що не вміє (торт чи морозиво активно пакує ложкою/вилкою - тут допомоги не потрібно). А просто отака вредність, чи що? ні всадити, ні докликатися, ні вмотивувати. І лише мама має допомагати, інші не підходять. Данусик з 2-ох рочків сам їв. Мав одяш для прийомів їжі - облиивався, обсинювався, але їв сам. І йому це подобалося
було в садочку нове свято. Я його називаю "весняним" - хоч воно і відбулося одразу після Паски. Все ще дивуюся, як вихователям вдається тих дрібних дітей дициплінувати і навчити чогось. Слова Кирилко спершу відмовлявся вчити - тижні два так, а потім за один вечір вивчив - впертюх. Але такі всі красиві дітки були - молодці! Кирикло був котиком )
на саму Паску ми їхдили до моїх батьків до Рівного. Ми з Кирилком ходили святити кошика, поки решта займалися чимось іншим - було весело, дуже сонячно. А ще ми з Петром у дорозі спробували нову розвагу. Мені на день народження Петро подарував iPad. І ми взяли кожній дитині навушники - і вони слухали кожен свою музику! малий з свого iPhone-а, а дрібний з мого iPad-а. Це так мило виглядало! а ще як пригадати, що то подарунок мамі на день народження )
і ше про фото - я пам'ятаю, зо в Данусика теж був такий період - на всіх світлинах тре кривлятися. Чи показувати якісь штуки пальцями - типу "клас" (палець догори), чи якісь "ріжки" (victory), чи просто кудись пальцем тикати. Окуляри вдягнути, коли їх не треба, підіймати ноги, або якось їх розставити широко. І посмішка часто неприродня, або навіть очі закотити. Не знаю звідки береться оця артистичність, чи то манірність?.. добре, що я знаю, що це проходить )
