про двохповерхові лондонські автобуси

ви можете і не повірити, але лише минулого тижня ми з Петром вперше покаталися на двохповерховому лондонському автобусі! от якось до того, не було потреби - усі наші напрямки були в околі гілок метро, а 14-ого грудня ми поїхали на Трафальгарську площу дивитися на ялинку (її поставили 7-ого числа, але ми вирішили дати "їм" тиждень на прикрашання). Точніше туди ми пішли пішки, а назад - було якось вітряно і неприємно, тому ми вирішили покататися на автобусі #15 :)

про враження - та автобус, як автобус - на другому поверсі класний вид на Лондон :) можна порозглядати людей навкого і позаглядати у вікна будинків. Дуже багато зупинок, буквально на кожному кроці, тому автобусом їздити довго і тепер я розумію, чому лондонці їх уникають (плюс ризик потрапити в корок, особливо, якщо треба перетинати міст через Темзу у час-пік - добре що ми каталися в неділю ввечері). Ще у автобусі багато місця! ми, як сідали на свій, то здалося, зайшло стільки людей, що, можливо, нам доведеться навіть стояти - ага, нічого подібного! навіть на другому поверсі залишилася купа вільних сидінь, а для стояння ці автобуси взагалі, як на мене, не призначені

ще одна перевага - це нічні автобуси. Ми самі ніколи не користувалися, але чисто теоретично - метро ж зачинено після 23-ої і до 6-ої ранку - от вночі, хоч і рідко і не по усім маршрутам, але їздять нічні автобуси. Це ж прекрасно насправді! не обов'язково користуватися таксі, навіть, якщо у вас вранішній поїзд чи літак

до речі, оплата за проїзд у автобусі стала (якщо то такий, що їздить по міському маршруту, а не міжміського спролучення), тобто не має значення скільки зупинок їхати - одну, чи десять - ціна одна й та ж, і вона нижча за мінімальну плату в метро (для порівняння: метро - 2.20, автобус -1.40)

тепер трошки історії - перші двоповерхові автобуси з'явилися у 1911-ому і вони були з відкритим дахом (і отой відкритий дах заборонили в 1925-ому), далі види автобусів міняли один одного аж поки у 1956-ому у експлуатацію не ввели усім відомий символ Лондона - рутмастер. Особливістю його констукції була відкрита платформа ззаду, через неї пасажири заходили та виходили. А ще там не було дверей, тому заходити-виходити пасажири могли не лише на зупинках, а будь-де - на світлофорах, чи коли автобус стишував хід на перехрестях. З тієї ж причини водій не міг сам приймати плату за проїзд і тому персонал автобусу складався з двох людей - водія та кондуктора

але ті відкриті платформи сприяли травматизму пасажирів, плюс автобуси були високими і це не сприяло легкому використанню їх інвалідами - оці причини (плюс зростаючі вимоги до екології) й привели до того, що останній рутмастер проїхався вулицями Лондона по офіційному маршруту у 2005 році. Точилося багато суперечок про втрачену культурну цінність - як це так "символ" Лондону хочуть прибрати з вулиць?! O.M.G?!

зараз вулицями й далі їздять червоні двоповерхові автобуси - але то є нова модель розроблена у 2010-ому і вони є гібридами (задні колеса крутяться електродвигунами від літіє-іонних батарей, а ті в свою чергу заряджаються від сонячних батарей на даху)

всі двері у них зачиняються, тому пасажири не мають шансів травмуватися (хоча в корках водій все одно їх відчиняє та дозволяє "вискакувати" "на ходу" - прям як львівська "маршрутка"!), оплату за проїзд теж приймає водій - все стало якось занудніше, правда?..