ну, ви з назви зрозуміли - чим ближче до 2-ох років, тим більше проявів terrible twos. Всьо - нє! на все має власну думку. Інколи я кажу навпаки, ніж мені насправді треба, бо Кирилко точно буде сперечатися (наприклад, ти ж будеш спати в шкарпетках - нє! нє! нє! і я така - ура, нашо мамі ті шкарпетки в піску в ліжку?..)
аналогічно, дрібнота сперечається з Данилком. Якщо якась іграшка потрібна Данилку, то вона потрібна і Кирилку. Приходить мені жалітися - мама, Данико не давав маминку (мама, Данилко не дає мені машинку)... (і такий голос жалібний, хитрун дрібний...)
все має бути лише так, як він задумав - мама, на куці (мама, на руці)! і хай лише спробує тато підійти хоч на крок - крику буде на всю хату. Якось в мене був кол з клієнтом, коли він прокинувся - то він всі 30 хвилин верещав, поки я таки не взяла його на руки
слова офіційно не записую більше, бо їх дуже багато, але є перли, що перетворюються у сімейні мемчики:
- не ціціціціпай! - не чіпай! - ой, я сі волочу, кількість "ці" пропорційна до градуса протесту
- кука - рука. Особливо, коли в магазині кажеш: "дай куку", а Кико такий: "куку не дам" - і обидві руки слав за спиною, жука така
- мамамав - поламав - кількість складів точна - як і має бути
зуби - у нас в процесі ікла, ліве верхнє вилізло 29-ого серпня, праве верхнє 2-ого вересня. І нижні десь на підході - видно, що близько
почалася любов до машинок - і як воно в хлопців виходить? отак ніби ніхто не вчить, а йому треба машинки
цей період випадає на всеньке літо - то й морські пригоди теж частина цього звіту. З плаванням таких проблнм як з Данилком у Кирилка не було - він спокійно пішов у воду бавитися, а потім плавати у колі. Єдине, що Кико явно більш чутливий до тнмператури води - в холоднішу він не лізе (Данико паляпається у любій по півгодини). Рулював кораблика - кумедно, як він відcував руку Анте від керма, сам! все тре самому робити! за це літо ми встигли з ним і поспати на пляжі, і корабликами побавитися, і м'ячиком покидатися, і в піску повозитися, і з гірок на майданчиках дитячих поз'їжджати (майдачики, то окрема тема, мене на фразу: "йдемо на гойдада" під кінець відпустки аж теліпало)
ще розкажу історію про окуляри. Якось ми Данусику купили окуляри від сонця. Але дитячі там були одного розміру. І чи то він швидко виріс, чи вони одразу йому тиснули - ну, не хтілося йому того, не ходив він в окулярах від сонця, і не просив, і не одягав. А от Кикові дуже тре було. Як тільки побачив, що тато в окулярах! і мама в окулярах! все! "оуяи"! то ми йому спершу дали ті Данилкові, а на морі купили ше нові і Данику теж (аякже! якщо шось тре Кирилку, то воно - срочно! - тре Данилку) і приїхали ми в серпні з Хорватії всі обокулярені! і байдуже, що окуляри не тим боком, ти не ціціпай ;)
No comments :
Post a Comment