пробило на ностальгію називається - на просторах інтернету надибала рекламу John Lewis до Різдва 2025
Monday, 8 December 2025
Sunday, 7 December 2025
12 місяців: ходжу!
наша Яринка почала ходити! десь тиждень чи навіть 2 до свого дня народження робила часом крок, або з ноги на ногу стоячи переступала. А саме на свій день народження почала робити по 4-5 кроків за раз. І їй сподобалося. Падає, але встає і пробує знову - завжди дивувалася цій дитячій затятості, такій безмежній наполегливості. Це ж скільки природа у тих дітей вкладає сили, що вони не здаються при перших невдачах чи якихось перешкодах?.. а йдуть вперто до мети. Ну, це був ліричний відступ )
про Яринку - має 10 кілограм (і 60 грам, якщо точно-точно), зуби нові не вилізли. З зростом якось важко, бо лежачи в мене виходить 75, а стоячи 72 - чи крихітка ніжки згинає, чи ноги розставляє… але одяг ми носимо на 80 сантиметрів - той що на 9 місяців (74 сантиметри) їй, зазвичай, малий. Цікаво, що короткуваті саме штани, светрики цілком і на 9 місяців ще налазять (трохи впритик), а штани короткі - чи то в неї ноги довші в порівнянні з тілом, чи що?.. у хлопців було навпаки, в них светри/футболки завжди ставали малі першими, а штани носилися на розмір менші ще якийсь час. Кумедно так )
говорити крихітка не сильно рветься, але лідирують "ам" - як "дай їсти", просто твердження "я їм" - і "ням-ням" - коли щось дуже смачне, "ну, прям дуууже смачно". Періодично каже "мама", "па-па" (як прощається), "на", "дай" - але ці якось не систематично. І "мама" каже, і до мене, і до Петра, і до Данилка (насправді - до всіх, хто може її носити. Тому - логіка тут є). А! згадала! у нас ще є "нє-нє-нє!". Це прям таке "НЄ!!!" - найвищий рівень відмови! часом ще звучить "най" - але це не той стан обурення взагалі )
дуже багато використовує Яринка жестів: "па-па" і навіть на "привіт" якось по-іншому руками махає, дає "цьом", показує яка вона велика, "тосі-тосі" робить, показує язика, водить ним зліва направо і назад (саме повторює за кимось оці рухи язиком), дмухає зі мною на гаряче (правда, на гаряче дмухаю я, а вона просто повторює дмухання в повітря за мною), шморгає носиком як їжачок, щось дає і каже "а", рукою показує, що вона хоче (але не вказівним пальцем на разі)…
навчилася натискати на кнопки у музичних іграшках - тепер у нас завжди дефіцит батарейок. Любить розкидати і назад у шось складати - в коробку, в кошик, відерко, контейнер. Подобаються крихітці ігри з кришками - накрити і відкрити пляшку, оце от все таке кумедне… дуже потішно як заглядає під диван, коли шукає, що туди закотилося. Яринка "січе" як я це називаю - гребінцем намагається розчісуватися, папірці в туалеті в смітник викидає, тряпкою/серветкою намагається витирати стіл/підлогу. І вона уважна! якщо я кладу іграшту за спину собі, то вона буде обходити мене і шукати, якщо під ногу - то буде туди дряпатися - але вона бачить і розуміє ДЕ! а хлопці взагалі не помічали таких махінацій! підозрюю, вона не буде годину шукати в холодильнику кетчуп або масло )))
я по-трошки вчу Яринку самостійно їсти. Руками, може, й раніше вона пробувала, але тепер прям кукурудзу і горошок може пальчиками брати, і дуже їх любить. А я ще й видаю крихітці ложку або вилку. Їжу накладаю я - в ложку, щось що приліпиться і не впаде від найменшого руху - картопляне пюре, кукурудзяну кашу (не суп)… а вилкою я наколюю шматочки котлеток, м'яска, сирників, омлетика, млинців. Яринці подобається - часом навіть відмовляється їсти, якщо я годую, лише сама хоче
на осінніх канікулах зʼїздили з Яринкою вперше в Буковель - такий собі подарунок перед днем народження - крихітка впоралася чудово! а потім ми влаштували справжнє свято на 1 рочок! і сукню одягнули! і отримали купу подарунків! і поводилася іменинниця дуже чемно - зовсім не вередувала і всіх терпіла. Хоча, якщо чесно, мені здається їй подобається, коли навколо купа метушні відбувається, саме тому Яринка чудово бавилася поруч з іншими дітками. Ще цікаво спостерігати як на фото в 9 місяців - Яринка ще такий пупсик - немовля, середнє між дівчинкою та хлопчиком. А в рочок - вже такі кучері (то в діда! це дуже кумедно, бо зараз мій тато лисий, але то його гени), такі закручені вії, такі жести - дівчисько росте! )
9 місяців: я досліджую світ
напевно, вже з назви зрозуміло, що Яринка поповзла. Саме так - поповзла і почала активно досліджувати світ! десь біля 6-и місяців Яринка почала перевертатися на живіт і робити "жучка" - підіймати вверх руки та ноги і швидко-швидко ними махати. При цьому крихітка нервувалася і всіляко виказувала невдоволення - що ж це воно не виходить переміститися?!. що за несправедливість?.. вже на 7-ому місяці Яринка вставала на колінка і навіть підіймалася в планку (підіймала дупу догори, опора на ноги та руки). І навіть плазувала як черв'ячок - стане на коліна, підсуне ноги, дупця догори, опуститься на живіт - а руки вже вперед посунулися! знову ноги підібгала і на коліна піднялася - а сама ж то вже ближче до бажаного предмету! якось отак все і тривало, поки - нарешті! - 4-ого липня вона почала переміщати ноги стоячи на колінах і офіційно поповзла
слід зауваити, що разом з повзанням, прямо через 3 дні, Яриночка почала і сідати - дуже хитаючись, часто втрачаючт рівновагу, але сама сіла з пози повзання (що часто трапяється з дітьми і зараз взагалі дітей садити самим не рекомендують). Я крихітку лиш тримала в напівсидячому/сидячому положенні, коли вводила прикорм
7-ий місяць якийсь урожайний - бо в Яринки виліз перший зуб, я його знайшла 4-ого липня! могло б бути вже і 8-ого місяця, але вписалася ще у 7-ий. І другий зуб виліз дуже швидко 12-ого липня
по фото видно, що ми багато часу провели з бабусею! бо відпустили тата з братиками під наглядом діда на море - так що у нас була своя жіноча компанія, а в них своя - чоловіча. У всіх все склалося. А Яринці всюди добре, аби мама під боком )
а прикорм я почала в 5.5 місяців, але спершу по ложці, чисто погралася 2 тижні. А вже з півроку пробувала збільшувати порції. Оскільки період був не зовсім сезоном для свіжих овочів, то спочатку купувала говове харчування, а потім поступово вже і готувала крихітці сама. Яринка загалом гарно реагувала на все. Звісно, щось їй не пододобалося поки не розсмакувала (наприклад, м'ясо, але я знайшла правильну форму та подачу - і все вийшло). А як почала повзати, то скоріше виглядає, що вона у нас їжу відбирає, аніж що ми її годуємо. При чому "впольоване" смакує ліпше! може за столиком не дуже активно їсти, а потім одразу лізти до дорослих і з рота діставати - вимагати дати спробувати саме те, що ми їмо. Ну, і з 3-ою дитиною справедливе висловлюванна, що якщо дитина їсть з миски кота, то це проблеми кота - вона вже спробувала, і морозиво, і шоколад, і окрайчик піци, і шматочок сосиски - все, що випросила...
цікаво, як крихітка поступово вивчає територію і починає орієнтуватися у просторі - вона чітко знає, що вона хоче в кабінет (бо там братики лего розкидали) - тож Яринка вперто буде туди прямувати і знає як туди дістатися з будь-якої іншої кімнати. Це так захоплююче насправді... діти - це такий AI... фантастика просто
і останні досягнення з фізичного розвитку в цьому кварталі - це 4-ого серпня почала вставати біля опори! все ще влізла в 9-ий місяць. Також саме 4-ого серпня я Яринку зважила і пробачила 9 кілограм - виросла крихітка! а взагалі сильно важити я її вже перестала
інтелектуальних досягнень також трохи було - бо і "па-па" навчилася робити, і "тосі-тосі", і давати мамі "цьом". Улюблена гра - це все скидати, розкидати і дивитися, як ми починаємо метушитися - підіймаємо, складаємо назад… ще вміє бавитися у "дай-на", це коли я прошу "дай", і вона дає, а потім я подаю їй назад і кажу "на", а Яринка бере. З часом почала дражнитися з нами - міцно тримає і не віддає, скільки ти то "дай" не говори. Хитрюща така! а яка вже Яринка ласкава! приповзе, притулиться, голову покладе… зразу видно, що то дівчисько, хлопці такого жоден не робили )
6 місяців: руйнівниця кактусів
досить стандартно мої діти перші 4 місяці ніц робити не хочуть - валяються і очима блимкають - роздивляються світ навколо, але до інтерактивного вивчення не опускаються. От і Яринка почала перевертатися на живіт десь ближче до в 4-ох місяців. А на спину - десь ближче до 6, але й то якось в'яло - не треба воно їй було від слова "взагалі". Крихітка переверталася, якщо я за головою іграшку тримала і лише перевернувшись можна було ту іграшку схопити, а інакше - нашо тої мороки?..
іграшки! бавитися ними також Яринка почала в місяців 4 - саме брати в руки, чи тягнутися за іграшкою, роздивлятися, з руки в руку перекладати і до рота пхати. Лежачи на спині, почала ноги закидати і відштовхуватися ними. Дуже класно бавиться машинками - пальчиком крутить колесо - цікаво!
а на животі Яринка спершу навчилася підійматися на руках високо-високо, а ближче до 6-и місяців почала переходити в режим жука - руками і ногами махає, на пузі центр тиску - крутиться навколо осі. Взагалі стала дуже вертлява, або я кажу "гнучка" - і ногу в рота запхати може, і лежачи на животі обернутися назад, тіло зігнути в боці на 90 градусів, потягнутися за чимось… і часто фруструється, що нормально переміщатися з місця на місце не виходить - вимагає, щоб на руки її брали. Вас так багато - носіть принцеску і показуйте їй той світ, що оце ви собі задумали? щоб я лежала?! САМО?!!! нє-а! носіть! загалом, або я забула, або дівчата, якісь більш вимогливі. Причому на Яринку гріх жалітися. Але все одно - в порівнянні з хлопцями, вона хоче, аби все лиш навколо неї крутилося. Ще є варіант, що то я старію - бо я нічого з Яринкою не встигаю, інколи просто поїсти - то прям задача з зірочкою, а помити голову - як спеціальна операція, що вимагає сімейного консиліуму для планування )
але ми ростемо! у цифрах в березні (4-и місяці) Яринка важила 5750, у квітні - 6580, а у травні (півроку) - 7280 і риросла на травень до 66 сантиметрів (в лютому було 61, значить на 5 сантиметрів виросла за ці 3 місяці)
зубів нема, говорити не говорить - то все ще рано, мама знає, то я так приколююся. Але дуже гарно в Яринки виходить "агу", я купу відео знімала, щоб те "агу" захопити. І дуже любить крихітка тата, і "говорить" до нього найохочіше
а тепер розкажу смішинку про кактус - я в нашій "дівчачій" кімнаті організувала собі пеленальний столик прямо на столі. Хто мене знає, той знає, що я взагалі про мінімалізм і не люблю дурниць. Пеленальний столик - то дурниця, дитина підростає, перестає покакувати після кожного годування, починає дуже крутитися і то все стає значно простіше та надійніше (а найголовніше - безпечніше) робити на підлозі (максимум - на ліжку). І зазвичай це стається десь саме після півроку. Я з Данилком теж використовувала простий стіл, з Кирилком - було багато місця навколо ванни обмурованої. З Яринкою - знову маю в доступі стіл. Взагалі в мене вдома всі вікна в підлогу, окрім оцієї єдиної - тепер вже "дівчачої" кімнати - і вікна саме навколо стола (вікно кутове. А де вікно - там підвіконня. А в хаті, крім Петрового розмарину та китайської рози (і крім випадкових павуків), єдине живе творіння - це кактус, що стоїть у мене на підвіконні. Я давним давно прикрасила той кактус лампочками ялинковими і використовувала як підсвітку-нічник, коли Кирилко був маленький. Так от - Ярина змогла схопилися на лампочки, потягнути і скинути з підвіконня той кактус )
звучить воно смішно, але насправді, як і завжди - добре, що все добре, бо там і горщик досить великий та важкий. Добре, що він впав не на крихітку. А от кактус Яринку зачепив і витягувати з неї голки було "цікавим" завданням. І знову ж таки - добре, що не було ніяких запалень, а все обмежилося почервонінням, яке за день зійшло. А кіпішу було - крихітка верещить, я біжу діставати голки, Петро скаче прибирати звідусіль землю, рятувати кактус…
і як вишенька на тортику - мій брат обізвав Яринку "руйнівницею кактусів"! він колись Данусика обізвав "малим дестроєром", кароч уміє вуйко в обзивалки, тіко свого похресника - Кирилка - пожалів…
Monday, 29 September 2025
5 років 9 місяців: впертюх #2
а який же Кирило впертюх! це тапки… я колись давно казала, що він мені нагадує Петрового тата характером - втіхаря робе своє і не зіб'єш його ніяк )
наприклад, він дуже хотів ходити в школу в шортах. А яка того року весна ви самі пам'ятаєте - ніяк не теплішало! вже навіть удень відносно тепло, але ранки ще досить холодні. Данусик почав носити з собою до школи шорти і там переодягатися на обідню прогулянку. Кирилко теж так хоче. Ну, гаразд, домовилися, що він завтра візьме шорти з собою, але переодягатися буде з дозволу куратора (вони гуляють десь в 11, раніше за клас Данилка, тому важко сказати, чи вже буде достатньо тепло). А я зранку ходжу по хаті - і бачу, що шорти висять на перилах (я там повісила, щоб Кирилко легко знайшов та в рюкзак спакував), думаю собі, шо забув. Приходить після обіду - і дістає з рюкзака ІНШІ шорти! нічого він не забув! він порився в себе в шафі, знайшов якісь шорти та поклав до рюкзака! нічо не забуде, якщо він так вирішив!
дуже подібна ситуація була з кепкою. Теж брав до школи щоб гратися на перерві, а потім на фотках бачу, що гуляв у ній на майданчику (це ще у квітні було, тоді від сили до +12 в день прогрівалося) - ну, не зараза?!
оці його шорти і кепки особливо мені дошкуляли, бо в березні Кирилко перехворів вірусною пневмонією - температура поза 39 протягом 3-ох днів, яку збивали ібупрофеном і парацитамолом через раз… антибіотик десь з 4-ого дня дав полегшення, але почала кашляти Яринка - весело! тому ми втекли в Рівне під нагляд мого тата (нагадую - тато у мене лікар). А та хвороба Кирилка так вимотала, що він засинав ввечері просто під час гри (десь 18-19) і спав прямо в кріслі. Ми ще тиждень тримали його вдома, щоб якось він окріп, потім тиждень школи і на весняні канікули нарешті з'їхалися всі додому
ще приклад впертості, коли Кирилко видивився в Ашані м'ячик, такий ніби простий пляжний, але розмальований тими 6-икутниками, як справжній футбольний. У нас є 4 м'ячі, 2 з них шкіряні, професійні, спортивні. Але ні - він пісочив нам з Петром мозок 3 дні, що йому треба того м'ячика. Як Петро на 4-ий день такого пиляння побачив, що м'яч коштує 100 гривень, то він купив - легше здатися, ніж сперечатися
ну, і Кирилка вперше запросили на день народження однокласника і за сумісництвом - найкращого друга - Остапа. Ще так кумедно було, що мама випитувала чи хтось з батьків буде з Кирилком. Я сказала, що ні. Приїжджає Петро, здає Кирилка, а тато Остапа такий - ви йдете?!. кароч - або ми якісь несерйозні, або діти в нас самостійні )
ще згадаю про останній дзвоник - бо дуже вже хлопці хотіли похвалитися Яринкою своїм однокласникам. Ото вже втіхи було. А от на Данусиковий випускний ми не попали, бо Кирилко знову чимось хворів з високою температурою і з антибіотиком (пишу "чимось" бо лікарі так і не розібралися, що то було, або щось з сечовивідною системою - був один поганий аналіз сечі, або знову якась вірусна пневмонія - але ми узд легень вже не робили)
складана випала весна для Кирилка і холодна, але всі ростуть і далі буде лише ліпше
Monday, 26 May 2025
5 років 6 місяців: головний
важко було вибрати якусь назву для цього періоду - бо фактично тепер усе в Кирилка крутиться навколо школи та навчання. Окремо хочеться наголосити, що він почав ходити при школі на заняття до логопеда, чемно та наполегливо займався та поставив всі оці "ж", "ч", "ш", "щ"… окрім "р" - всі звуки вже є! і він так старався! прям от приходив з заняття та починав "а чччому?", "а щщщо?", "жжжук" - жук натуральний, справді
дуже старанна ця дитина - одяг до школи звечора готує, всі завдання робить сам - і хоче, і в нього виходить! не гірше, ніж у старших дітей у класі (Кирилко один з наймолодших там, але при цьому за зростом не сильно виділяється - такий же як усі). Навіть вчителька - пані Іра - наголошує, що дуже акуратно його критикує, бо він хоче все робити найліпше та вірно і перший! це найголовніше! і вона хвилюється, щоб не образити його випадково… назвала Кирилка - "мрією вчителя" - не вередує і все робить з першого разу (ще б дома так)
я колись казала, що Кирилко в садочку відмовлявся їсти - так от зараз навіть дома він їсть, але дуже і дуже повільно, на все відволікається та все коментує. Мене це дуже фруструє - але такий етап у нього видно. Я ще пояснюю таку поведінку бажанням бути в центрі уваги. Бо з появою Яринки, уваги хлопцям стало явно менше. Навіть вчителька Данусика - Іра - зауважила, що він почав обійматися - чого за ним раніше не спостерігали. Але це теж не буде так вічно та зміниться з часом обов'язково, я впевнена! а на даний момент Кирилко став татовим. Тато і спати вкладає, і обіймає, і допомагає, і на запитання відповідає, і якщо мама каже "ні", то тре тата перепитати, бо раптом тато скаже "так", а тато у нас головний
я згадувала вже, що ми поставили Данусика на лижі, але Кирилко складав йому компанію свого роду - їздив разом і тусив з татом у спа, поки Данилко з інструктором "вчився падати" (ми з Петром так називаємо перші рази на лижах/сноуборді, бо в основному лише то й робиш, що падаєш). Найепічніше у цьому - це їхні фото з цих пацанячих "пригод" - бо інколи Данилка від Кирилка не відрізнити. Знову згадую як вчителька Данилка щоразу говорить: "вони такі однакові - лише цей маленький, а інший - великий варіант". Я навмисно нижче до цього поста одну фото з Данилком додала - для ілюстрації. А ще по дорозі в гори хлопці часто заїжджали до бабці Марти (Петрова мама) і там Кирилко бавився з котАми (наголос на А). Коти Кирилка вже знають - як чують, що йде, то вшиваються з хати, або тікають під диван. Найкумедніше, що вже як Кирилко зловить когось, то кіт має такий приречений вираз обличчя морди… навіть не пробують відбитися… а найбільше дістається Пуху (назвали ж…)
у школі відбувся виступ у театрі, цього року замість купи подій під Різдво, виступ перенесли на лютий. Ще Данилко саме тоді хворів (кашляв), але все ж він дуже хотів долучитися та й сама вистава була ввечері, а уроки відмінили, то Петро їх обох возив. Данилковий клас був воронами, а Кирилковий - оленями. Петро навіть досидів до кінця. Казав: "так давно не був театрі, класно ж". Ставили вони "Снігову королеву". Дуже кумедна у нас вийшла переписка в whatsup. Пише Петро:
- ООО
- ідуть
- ОЛЕНІ
як я сміялася! мені одразу пісня "олЕні, оленІ, небриті і неголені, дивні створіння - в них із вух ростуть коріння…" згадалася… це перший Кирилковий виступ в театрі саме у школі, вони минулого року були від садочку в масовці ангелами. І костюми роблять у школі - це велике полегшення, бо той рік, коли мені треба було 3 костюми брати на прокат, я згадую без особливої радості
поясню тепер про "головного" - це цікава "тема" почалася в Кирилка, бо він вперто почав заявляти, що він в нашій сім'ї головний. Щоразу як ми йому щось не дозволяємо, забороняємо, незгодні з ним - він головний і ми маємо слухатися. Я все не знала як йому пояснити, що ні. Бо то, що він дитина, чи що ми з Петром старші, чи у нас досвіду більше і ми ліпше знаємо, не сприймалося за аргумент. Але Петро здогадався сказати йому, що головний має мати гроші і за все платити (мені сподобався такий підхід і Кирилко його прийняв, я така - класно Петро придумав). Але отут засада - у Кирилка з тим проблем не виникло! він намалював золоту карточку - на, тато, іди в "Ашан" та купуй, що хочеш, і ні в чому собі не відмовляй )))
насправді я думаю, що це відголоски того, що у нас з'явилася Яринка. Бо ми з Петром досить часто жартували, що Кирилко як наймолодший всіма керує - "головний". А як Яринка народилася, то Кирилко навіть заявив моїй мамі: "я тепер більше не головний". Тому я це сприймаю як його бажання самоствердитися та переконатися, що він все ще важливий і його місце ніхто не зайняв. І звичайно ж ні - Кирилко наша найяскравіша дрібнота!
3 місяці: знайомство
як я вже писала перший тиждень ми з Яринкою були в лікарні. На третій день Яринку перевели до мене в палату, але все ще вона була на крапельниці. А от з 5-ого вже можна було брати її на руки і за нею лише спостерігали - як вона адаптовується сама дихати (від вродженої пневмонії в неї була низька сатурація). А на 8-у добу ми поїхали додому! ну, насправді "додому" - це до моїх батьків, бо народжувала я в Рівному. І вирішено було, що я на кілька тижнів ще залишуся з Яринкою біля батьків - щоб ми гарно познайомилися. І ці кілька тижнів затягнулися на місяць )
тато і братики до нас приїжджали на вихідні. Взагалі хлопці великі молодці. Вони самі лікували соплі Кирилку, вечеряли, вкладалися спати, діти переїхали в хлопчачу кімнату (тепер Данилко і Кирилко у одній кімнаті, а ми з Яринкою у іншій - дівчачій) та навіть їздили без мами в Буковель ловити сніг - і їм все класно вдалося. Довелося усім стати більш самостійними, але це очевидний побічний ефект. Наче все минуло спокійно для них… хоча пізніше Данусик зізнався, що коли вони були у Львові лише з Петром, то він хвилювався, що буде, якщо тато його не забере - таке ніжне наше створіння
але про Яринку - трохи статистики - народилася наша крихітка 2880 і 50 см, за перший місяць Яринка набрала 620 грам від мінімальної - 3330! і виросла на 2.5 см, але доводилося її догодовувати сумішшю, мого молока не вистачало для гарного набору. Так що Яринка іде слідами Данилка зі змішаним вигодовуванням. Я намагалася розкачати лактацію, але мені цього разу не вдалося (з Кирилком вдалося і з 3-ого місяця він був суто на грудному вигодовуванні). Зізнаюся, що напевно, повпливав мій моральний стан - baby blues в мене були завжди після пологів, але тут качелі були особливо бурхливими. І я в кінці кінців вирішила вберегти своє ментальне здоров'я, а хто шо їв за півроку вже не буде важливим. За наступні 2 місяці ми набирали по 800 грам (850 і 790), виросли до 61см і перейшли на наступний розмір одягу!
ще ми з Яринкою багато лежали на животику і вчилися підіймати голову, щоб "пасти коні", вчилися слідкувати за іграшками, якщо хтось тарабанить і водить зліва на право та назад, багато спали на мамі і з мамою. І так - ця крихітка виявилася такою ж ручною як і Кирилко. Вона без мами спати не хоче взагалі! ще й мама має бути прям дуже поруч і обіймати крихітку! також дуже щемливо було, що коли я Чринку вперше приклала до грудей (на 5-ий день), то вона вже груди шукала щоразу, як була на ручках і взагалі спати хотіла лише з грудьми - які немовлята розумні насправді. Природа так багато сили в наших діток закладає… це фантастика
братики Яринку дуже люблять - в них часом аж боротьба, хто буде бавити (але зазвичай, або вони обоє хочуть і сваряться, або ніхто не хоче і всі порозбігалися по різних кімнатах). Звісно, перші місяці то все не дуже цікаво, бо крихітка ще дуже маленька і нічого особливо не вміє. Але Яринка почала усміхатися з 3-ого тижня - і це вже великий кайф бавити когось, хто на тебе реагує. Ще крихітці дуже важливий зоровий контакт - так вже вона ловить погляд, так уже за всіма слідкує! для такої маленької дитини - це прям дуже помітно. Ми собі жартуємо, що вона буде дуже соціальна особистість - так їй треба компанію і щоб хтось був поруч, а інакше не цікаво )
і мушу зазначити, що з Данусиком у них повна любов. Звідки це в Данилка - я не знаю і вражена. Але він розповідає Яринці, яка вона красива, і як вона гарно пахне, і взагалі. От шо він знайшов собі красивого в місячній дитині?!. а Кирилко намагається наслідувати, але чесно - йому явно цікавіше повторювати за старшим братом, або робити шось краще за Данилка (з його слів "краще" - це йому дуже важливо. Тут така конкуренція на кожному кроці - альфа самці, блін). Ще Кирилко дуже активний навколо крихітки і не може спинитися, а воно їй якось не дуже подобається - змушує бути напоготові до якогось вибрику. А от Данусика з його муркотінням до неї Яринка сприймає з явним задоволенням. Колись десь вичитала, що діти через одного найкраще товаришують, бо сусідні конкурують за увагу, ревнощі відчувають, а ті, що далі мають занадто велику різницю в віці. Ну, для Кирилка я 4-у дитину не планую, щоб перевірити теорію, але Данусик і Яринка - це one love )
Friday, 18 April 2025
Wednesday, 16 April 2025
Monday, 31 March 2025
5 років 3 місяці: нульовий клас
укінці першого семестру в садочку - це десь в грудні-січні було - вихователька демонструвала батькам звіт про вміння дитини. Кирилко у нас ходив у найстаршу наявну групу - тигренята (ще лисенята є - то для менших діток), тому частиною звіту була рекомендація, чи варто думати про нульовий клас. Наш садочок при школі, і для плавного переходу тут практикують не підготовку до школи і не старшу групу садочка, а нульовий клас, який фактично за наповненням є садочком - багато бавляться з дітками і завдання виконують по складності як на підготовці. Але в той же час збережені всі атрибути школи - уроки, перерви і вчителька, що буде з дітками усю молодшу школу. Так от - Кирилку рекомендували іти в нульовий клас
ми трохи сумнівалися - бо все ж Кирилку лише 5 виповниться 8-ого вересня (Данилко в 5 і 8 місяців ішов до нульового класу), але в садочку малючку було нудно, він туди не хотів ходити. І взагалі відвідував лише на півдня - про те, щоб спати в садочку, не могло бути й мови! тому ми наважилися спробувати - і не прогадали. Дитині зайшло! як каже Петро - він знайшов там себе, це те, що йому було треба. Кирилко ж любить все за Данусиком повторювати - і тут прям зірки зійшлися - тепер він у школі - так само як старший брат. Кирилко посидючий та старанний - тому відсидіти уважно урок йому нескладно. І йому цікаво! найважче напевно було те, що Кирилко у нас все ще спав удень - я навіть перестала в серпні його класти на денний сон, щоб звикав, та він все одно перші місяці приходив додому дуже втомленим, міг вередувати без причини. Але поступово втягнувся - і пані Іра (вчителька) каже, що все йому вдається
перші два тижні Петро заводив Кирилка під клас, допомагав переодягнутися-перевзутися. А потім вони почали йти від машини з Данусиком двох - а Петро лиш дивився як вони заходять у двері школи. А через місяць мені дали доступ до камери, то я придумала собі таку розвагу - хлопці поїхали, а я дивлюся по місцезнаходженню, де Петро, а коли вже біля школи, то ловлю дітей на камері і проводжаю так в клас. Оскільки ми возимо дітей досить рано (корки намагаємося оминути), то зазвичай мої хлопці одні з перших, тому Кирилко ходить до Данилка в клас і вони там бавляться. Отак Кирило потоваришував з Данилковими однокласниками і вчителькою та куратором (Данусикова вчителька Іра постійно вражається, які вони зовні подібні)
у класі ж у Кирилка більшість діток з його садка, то адаптація була досить простою. Але Кирилковий найкращий друг Давид залишився ще на один рік у садочку. Тому довелося йому шукати нової компанії - тепер малючок товаришує з Остапом. При чому вчителька розповідає, що це виглядає дуже мило - вони допомагають один одному одягатися, хочуть один біля одного сидіти, чекають один одного, щоб разом іти на обід чи прогулянку, Остап навіть намалював Кирилка, коли малював свою сім'ю! тішуся, що вони знайшли один одного )))
діти в класі від 5 до 7 років - досить великий розрив у віці. Але як не дивно, Кирилко там не виглядає сильно меншим на фоні 7-ирічок (є лише 2-є діток молодших за нього) Нульових класів сформували 2, але як я вже казала - всі діти з садочку в одному, а всі новенькі - у іншому. І Кирилко має всього 12 однокласників. А ще у школі підтвердили, що Кирилко у нас лівша - ще їсти він правою згоден, але писати чи ножиці тримати вже ні )
ще варто згадати, що саме у цей період у нас народилася сестричка. Тому у Кирилка відбувся новий досвід - вперше спати без мами - з бабусею, поки ми з Яринкою були в пологовому, а потім з татом. Вперше був без мами удома - поїхав з Петром та Данусиком до Львова і ходив до школи, поки ми з Яринкою адаптовувалися в моїх батьків. Переїхав у спільну з Данилком кімнату і їх тепер вкладав спати тато - повністю нова рутина! але Кирилку все вдалося - і він все одно акуратніший та більш організований в порівнянні з Данусиком (Данусик - наше сонечко, але йой! в нього всюди безлад…), без нагадування може приготувати собі звечора одяг на завтра та скласти гарненькою купочкою, переодягнутися у домашній одяг, сховати взуття та повісити куртку як прийшов зі школи чи прогулянки, застелити зранку ліжко… якось попросила іграшки забрати з посеред кімнати - то він так акуратно, наче під лінійку, розложив збоку - капці! росте малючок - а ми тішимося )
Friday, 21 March 2025
Wednesday, 29 January 2025
Tuesday, 28 January 2025
10 років: перший ювілей
спробую широкими мазками охопити рік - от як пафосно! але так воно і є - багато всього відбулося, Данусик дуже подорослішав і побільшав. Він вже впевнено рухається в підлітковий вік і носить мамине взуття та светри! але почнемо спочатку )
укінці 3-ого класу Данилко знову приймав участь у виставі - мене дуже захоплює, що в школі є можливість отримати діткам такий цікавий та різноманітний досвід. Це ж як пізнавання себе, плюс тренування публічного виступу. І найголовніше - Данилку це природньо вдається. Ще мене вразив захист проектів - діти усім класом писали книжку казок, де героями були вони ж самі. Уявляєте - Даниліо з котом Мявіо - нє, ну, як?!! можна було таке придумати? а от придумав в же якось )
про лікування вуха на 2 тижні, ще й з антибіотиком на 7 днів (4-ий раз приймали антибіотик) я вже згадувала. Весь цей час Данилко вчився онлайн - таке собі задоволення, особливо мамі, яка мала пам'ятати його розклад. Але впорався, закінчив семестр з високим рівнем знань
читання - подужали Гарі Поттера (всі 5 книг, які є в шикарному виданні "А-ба-ба-га-ла-ма-га", останні 2 чекаємо як видадуть в тому ж форматі). Також прочитали мандри Гулівера, багато книг про природу книги від прабабусі Галі (вона у нас біолог), про Шерлока Голмса (Данилку сподобалися детективи), книги Астрід Лінгрен та Роальда Даля. Одним словом - ця моя дитина читатиме точно, тре працювати над наступними )
англійська мова - отримав чудовий відгук від вчителя у школі, що він прям дуже виріс. Але воно й так все зрозуміло, якщо всі мультики та відео блогерів Данилко дивиться виключно англійською. Ще й точив розвмови на морі з Анте під час керування кораблем, чи як вони разом ловили рибу. До речі - Данусик зловив свою першу. Дуже тішився! і вперше плавав у відкритому морі
а ще тато Данилка вперше водив збирати гриби в Карпатах. Данусику також дуже сподобалося таке тихе полювання
цього літа він 2-і їздив до бабусі Валі, щоразу на 2 тижні. Сам просився, не сумував особливо (не дзвонив мені часто, додому не просився). Самостійно там собі тусячив, знайшов по сусідству друга Льоху (Олексія) - цей хлопчик завжди знаходить компанію! комунікабельності Данилка я щиро заздрю. Він, і з меншими, і зі старшими знаходить спільну мову - ніколи скучати не буде сам
сусідки Єва і Мая знову приходили влітку на басейн та були хлопцям класною компанією. А ще мене вразило як Данустк з однокласниками дзвонили один одному вайбером - в мене був хіба досвід домашнього телефону. А тут - зовсім інший рівень )
в Данилка випало кілька молочних зубів, так що мишка мала роботу - приносила за зуб гроші та солодощі. А один постійний довелося лікувати - тепер Данусику треба гарно зуби чистити )
і напевно, останнє вперше за цей рік - Данусик став на лижі! для цього з тактом вони їздили на гірськолижний комплекс Плай, перші 2 рази, щоб Данилко з інструктором поїздив, а потім ще 2 рази з татом з траси з'їжджали. Петро дуже гордиться, що Данилку це вміння далося так легко. Тепер має собі компанію і для такої розваги. Вони навіть на Буковель з'їздили під шумок Данилкового дня народження - щоб закріпити нове вміння! а шоб покататися, Данусик використав все моє спорядження! мій фліс, мої штани, мою куртку, мій шолом і навіть мої рукавиці спершу брав (потім нові купили). Хіба лижі спершу були на прокат (бо я на дошці катаюся), а потім ми купили як подарунок на 10 років. І це йому лише 10! а вже як обіймаєш - то такий плечистий стає! росте як на дріжджах - ще навесні ходив в 134 розмірі, а в вересні вже 146 якраз - 140 просто перескочив за літо )
також Петро дуже вражений як легко Данусику виходиьь вчити іноземні мови. Він має уроки іспанської у школі. А я показала йому Duolingo. І дитина тепер з нас знущається - говорить іспанською, щоб ми не розуміли. То я ще в школі трохи вчила і мені того вистачає (плюс логіка), щоб здогадатися. А Петро то чисто в шоці - але приємно захоплюється
а ще Данилко дуже тішився сестричці - спочатку розпитував про неї. Ми разом слідкували як вона росте, якого розміру вона цього тижня (в мене була програмка, яка казала, що от зараз дитинка як авокадо, або як диня, чи кавун). Потім все ходив слухати як дівчинка копається в пузку. А як Яринка народилася - такий вже Данусик ніжний! ласкавий! так він до неї гарно! я прям хочу побачити як він своїх дітей буде бавити. Він її хоче прям дуже - Яринка ж все відчуває - гарно усміхається йому, охоче бавиться, а Данусик тішиться )
словами не передати, який у нас чудовий хлопчик виріс!
Thursday, 9 January 2025
Tuesday, 7 January 2025
Subscribe to:
Posts
(
Atom
)