сьогодні сталося дещо дуже кумедне, що нагадало мені дуууже давню історію з подібним фіналом і я вирішила поділитися
почну здалека - тижні 3 тому я звернула увагу, що зникла моя улюблена ложечка. Отак була собі й була - і немає. Ложечка не те щоб персонально моя. Але її подарували на моє народженя татові його одногрупники. Вона навіть не срібна, а якась мельхіорова. І чесно кажучи, я не мала до неї особливих сентиментів. Навіть не впевнена чи мене годумали малю саме цією ложечкою. Але от вона була собі дома в батьків та й була. А коли вже я "замала" власний будинок у Львові, то мені мама запропонувала її забрати: "твоя ж, якщо хочеш то бери" - і я чомусь забрала
а цінна вона стала мені тоді, коли я почала варити каву в турці - і от саме цією ложечкою я знаю скільки мені треба всипати кави на моє улюблене горнятко води, щоб напій вийшов ідеальним. Саме тому зниклення ложечки я й помітила. Не скажу, що вона тепер стала "моєю" - я не їм десертів і не кидаю до чаю цукру, тому користуюся нею рідко. В той же час нею користуються діти і чоловік, коли вона їм попадається під руки. Але от мед при можливості я їм саме нею і саме нею роблю собі каву
отож - ложечка зникла. Як в воду канула. Я всі кімнати передивилася, і під диванами, і навіть в диванах - раптом діти запхали десь. І нічого цінного в ній немає, щоб підозрювати, шо вона комусь крім мене потрібна. Нема
минуло тижні 3, а може й більше. Косить нині Петро траву. В нас тут лило безбожно і щоденно, то досить довго він не косив. Ну, от косить собі людина. Дивиться гриби ростуть. Підійшов, щоб їх зрізати, а між грибами лежить моя ложечка!
нагадало мені це іншу історію - на 1-ому курсі я ходила на спец заняття з фізкультури. Це були посилені силові заняття і відбувалися в 2-ому гуртожитку. А я жила в 3-ому. Ці гуртожитки стоять один навпроти іншого. Але 2-ий трохи нижче і тому посеред того підвір'я між ними є кілька сходів з різних сторін. Так от - якось я загубила ключі. Саме у вихідні. Ще дзвонила додому моїй Малій, шоб вона передала свої маршруткою. Бо в мене гостювала подруга з Рівного Катя і їй треба було їхати додому в неділю, а всі речі-то в кінаті замкнені. І ночували ми в якійсь сусідній кімнаті... ну - весела історія сама по собі... студентська на 100% )
так от - чомусь дублікати ключів мені не виходило зробити тижні зо 2. І отак через 2 тижні йду я собі з заняття фізкультури і чомусь мені захотілося порозглядати ті сходи при підйомі до 3-ого гуртожитку. І я бачу в сходах яму чи дірку - то такі звичайні халявні бетонні сходи. А в дірці щось лежить. Придивляюся, нахиляюся - це мої ключі! і пригадую, що так - ми ж з Катьою ходили в суботу на вечірку до юристів, які живуть в 2-ому гуртожитку! от тоді вони й випали з кишені!
мораль - життя повне невипадкових випадковостей. Люблю його )
No comments :
Post a Comment