почалося з того, що мені кума порекомендувала кіно. Але коли я побачила, що кіно знято за книгою, то - оскільки я більше по книгах, аніж по кіно - я вирішила почати з читання. І десь так на 40% тектку я пригадала, що кіно я бачила! але - на мою думку - кіно легше за книжку
мені сподобався роман - така чарівна мова автора, оці всі описи тіки масали, гарам масали, корми, джалфрезі, індійські приправи... в нас саме загострення любові до індійської кухні удома, і я щотижня готую з цими ж приправами - як часто у мене стається, це ніби викид моїх думок в ноосферу притягнув до мене цей текст. Я тепер задуюся - чи не спробувати чай з гарам масалою, як любив його Хасан?..
далі - спойлери, тому якщо коротко - рекомендую! і читати, і дивитися кіно - в довільному порядку )
особисто мені було емоційно складно читати. Після того як померла мама Хасана - вся ця несправедливість... діти, які залишилися самі, тато після втрати дружити... автор так це передав - якимись такими тонкими напівтонами, що три дня не могла змусити себе повернутися до тексту. А потім складана адаптація в Лондоні, і Хасанові гульки з дівчатами... от до речі - не пам'ятаю, чи це в кіно було, чи лише поверхнево? і автор раптом пише - від імені говорного героя - я не зміг у своєму житті зблизитися з жодною жінкою, крім своєї сестри: щойно вони відкривалися мені, як я починав давати задню та тікати... і це все тому, що його мами не стало так рано. Після цього я знову три дні відходила )
а далі був приїзд сім'ї до Франції, і машила ламається саме під парканом будинку, що продаться, тай такого, що підходить для відкриття ресторану - ніби сама доля їх туди вела. І от в момент як сім'я Хасана почала протистояння з сусідкою - я пригадала, що кіно я таки бачила
ще раз - стрічка складає набагато легше враження: я в основному пам'ятаю як вони один одному робили капості (і це було смішно), а потім мадам Малорі вчила Хасана всього, що знає про французьку кухню. Але я зовсім не пам'ятаю про Париж і чи розкрили там глибину дружби Хасана та Пола? той факт, що Пол заповів саме Хасанові приготувати його поминальний обід, уже дуже пронизливий. А коли Хасан розуміє, що Пол тим самим зробив його визнаним усіма рестораторами Парижу як шеф саме традиційної французької кухні - це взагалі!
і заключна глава - от не пригадую, чи змогли в кіно це передати - що коли Хасан вішає статтю, про надання його ресторану 3-ої зірки Мішелін, обрамлену як картину на стіну, поруч з першими двома, то це він тим самим втілив в життя мрію мадам Малорі? яку вона не втілила, яка її мучила, і оте порожнє місце на її стіні - для 3-ої зірки - і було причиною, чому вона так невзлюбила їхній індійський ресторан навпроти? чи відчувається у стрічці протистояння - між оцією 3-ою зіркою і тим фактом, що він не має сім'ї? що поруч Маргарет з дітьми і це могло бути його майбутнє і його діти? але - як він сам думає - оця зіка результат того, що він йшов за своїми амбіціями? що він саме так вибрав свій шлях? і чи в кінці кінців все воно того вартувало?..
P.S. текст можна знайти тут
No comments :
Post a Comment