Людмила Петрановська "Таємна опора. Емоційний зв'язок у житті дитини"
мені здається, що я читала її ще коли була вагітна Данусиком. Але після народженням Кирилка перечитувала. Мені теорія авторки дуже імпонує і це справді те, що я намагаюся використовувати у вихованні. Усе інше йде як додатки, а не як основа. В чому ж теорія? у двох словах, що батьки є у стосунках з дітьми дорослими і ведучими. Ми їхня опора, а не вони нам щось повинні. Дітки багато чого не розуміють до рокі 5-7 (залежить від чутливості дитини). І лише коли мозок дозріє, діти стануть краще керувати своїми емоціями та поведінкою. А до того батьми повинні допомагати малюкам емоції прожити, жалі виплакати, змиритися з тим, чого не можна змінити - і при цьому почуватися у безпеці поруч з мамою та татом. Батьки корегують поведінку дитини, якщо можуть - це не завжди можливо і інколи істерика чи просто сльози - єдиний можливий вихід. І саме батьки відповідальні за стосунки з дітьми та щоб діткам було з нами затишно. От тому всі мовчанки, чи коли дорослі ображаються на дітей, чи звинувачують дітей, або роблять діток відповідальними за свої емоції ("ти мене злиш"!) - це все незріла поведінка. І так - дорослі теж бувають незрілими! саме тому нам так важко виховувати власних дітей! бо для цього самим треба бути дорослими - а досить часто так не є
Річард Темплар "Правила батьківства. 109 порад - мільйон щасливих дітей!"
книжку мені перед народженням Кирилка подарувала мама. В автора є і на іншу тему книги такого ж плану - правила кар'єи, правила життя та інші. Чудова вона тим, що читати можна одне правило і потім про це думати, знаходити свої аргументи, чому це правило вірне, працює або не працює. І ці приклади будуть - і про наших дітей, і про нас - як про дітей - також. А правила всі дуже очевидно прості (а, як ми знаємо, в простоті геніальність), точно варті того, аби періодично собі про них нагадувати
Пи.Си. перша часина книг для мам тут
No comments :
Post a Comment