і це не жарт - найцікавішим здобутком за літо для Кирилка я вважаю той факт, що він боявся води (моря, якщо точніше) як вогню, але в кінці кінців навчився плававти. І навіть від того закайфував. Правда тато почав тоді стогнати. Я от подумала - мої діти реально постійно нависають на Петру, коли заходить діло до якогось фану. До мене вони ходять їсти і коли треба пожалітися, або щоб їх пожаліли. Ні, я якраз не жаліюся. Просто як факт. Так от - Кирилко, як навчився плавати, то не давав Петру спуску зовсім. Постійно вимагав, щоб тато з ним плавав. І звісно, це сталося в наші останні дні на морі. В перший день ото не можна було, щоб 2 тижні кайфувати. Нє, то треба було лишити на другу половину. І останні 5 днів відпрацьовувати всю відпустку )
розкажу, що спочатку ми намагалися всунути Кирилка в коло. Але моря він боявся - капці. От в басейні - хоч і глибокому глибокому - плавав в тому колі, а в морі - ні в яку не погоджувався. Потім ми якось переконали його спробувати нарукавники - і поступово Кирилку зайшло. З досвіду - Кирилко, як і Данилко свого часу, спробував самостійно пливти в закритій бухті. Тобто дітей лякає відкритий простір моря, сам факт, що навколо отак багато води (сюди ж пояснення, чому в басейні нормально, а в морі - ніяк спершу не хотів кожен з них). І ще один висновок - етап кола варто попускати. Бо з Данилком ми долали спротив на коло, а потім окремо спротив на нарукавники. А з Кирилком обійшлося одним підходом. Так що маємо двох плаваючих дітей, які кайфують від води. Данусик ниряє як видра, а Кирилко плаває як киця - так лапками попереду гребе-гребе...
а ще з плаванням нам дуже допоміг - "пан Антена". Це так Кирилко називає Анте - нашого host в Трогірі останні 5 років і вже друга за цей веcь час. В нього на кораблі був маленький надувний кораблик. Ми туди посадили Кирилка і катали, тягнучи за шнурок - таким чином він зрозумів, що впринципі оці надуті штуки таки тримають на воді. А потім Анте трохи поплавав з ним у морі. А це ж чужа людина, вередувати йому якось не пасує. Довелося терпіти. І потрохи він набрався розуміння, що не так воно і страшно. А за кілька днів вже плавав з татом
ще Кирилко спробував бути єдиною дитиною в хаті, поки Данусик гостював у бабусі Валі. З одного боку він гарно і дуже тихо та спокійно бавився. З іншого боку - він точно скучав. Мені здалося, що коли вони двоє дома, то якось легше, бо вони тусять між собою. А коли Кирилко сам, то часом доводилося його розважати, або пропонувати чим би він міг зайнятися. Ну, і послатися Данилком - типу: "піди, включи дрібному мультика" - не випадало. Доводилося самим ходити, поки він не навчився користуватися пультом...
і це ше одне круте досягнення - вміння ввімкнути собі YourTubeKids. Але тепер доводиться зранку добре дивитися, чи він бавитися пішов, чи телевізор собі втіхаря дивиться. А встає він перший - питає мене, чи можна йти, і тусить до тата в ліжко пообійматися, повалатися, а тоді тікає бавитися. Данилко і мама сплять довше. А тато завжди раніше встає - він не страждає (так-так, я сплю з Кирилком, Данилко в своїй кімнаті, Петро в нашій спальні - але в гордій самотності. Нам так добре, ніхто не жаліється. Все чудово!)
Анте та його дружина Марія користуються скутером і електроскутером для пересування по місту, щоб уникнути заторів. І вони катали моїх дітей. А потім в Кирилка відбувався приблизно такий діалог з Анте:
- Kyrylko, do you want to see my motorbike?
- yes
- do you want to drive?
- yes, I want to drive
- which motorbike is better? mine or Maria's?
- yours is better
- why?
- because it is faster
дитині 4 роки! занавіс
No comments :
Post a Comment