укінці першого семестру в садочку - це десь в грудні-січні було - вихователька демонструвала батькам звіт про вміння дитини. Кирилко у нас ходив у найстаршу наявну групу - тигренята (ще лисенята є - то для менших діток), тому частиною звіту була рекомендація, чи варто думати про нульовий клас. Наш садочок при школі, і для плавного переходу тут практикують не підготовку до школи і не старшу групу садочка, а нульовий клас, який фактично за наповненням є садочком - багато бавляться з дітками і завдання виконують по складності як на підготовці. Але в той же час збережені всі атрибути школи - уроки, перерви і вчителька, що буде з дітками усю молодшу школу. Так от - Кирилку рекомендували іти в нульовий клас
ми трохи сумнівалися - бо все ж Кирилку лише 5 виповниться 8-ого вересня (Данилко в 5 і 8 місяців ішов до нульового класу), але в садочку малючку було нудно, він туди не хотів ходити. І взагалі відвідував лише на півдня - про те, щоб спати в садочку, не могло бути й мови! тому ми наважилися спробувати - і не прогадали. Дитині зайшло! як каже Петро - він знайшов там себе, це те, що йому було треба. Кирилко ж любить все за Данусиком повторювати - і тут прям зірки зійшлися - тепер він у школі - так само як старший брат. Кирилко посидючий та старанний - тому відсидіти уважно урок йому нескладно. І йому цікаво! найважче напевно було те, що Кирилко у нас все ще спав удень - я навіть перестала в серпні його класти на денний сон, щоб звикав, та він все одно перші місяці приходив додому дуже втомленим, міг вередувати без причини. Але поступово втягнувся - і пані Іра (вчителька) каже, що все йому вдається
перші два тижні Петро заводив Кирилка під клас, допомагав переодягнутися-перевзутися. А потім вони почали йти від машини з Данусиком двох - а Петро лиш дивився як вони заходять у двері школи. А через місяць мені дали доступ до камери, то я придумала собі таку розвагу - хлопці поїхали, а я дивлюся по місцезнаходженню, де Петро, а коли вже біля школи, то ловлю дітей на камері і проводжаю так в клас. Оскільки ми возимо дітей досить рано (корки намагаємося оминути), то зазвичай мої хлопці одні з перших, тому Кирилко ходить до Данилка в клас і вони там бавляться. Отак Кирило потоваришував з Данилковими однокласниками і вчителькою та куратором (Данусикова вчителька Іра постійно вражається, які вони зовні подібні)
у класі ж у Кирилка більшість діток з його садка, то адаптація була досить простою. Але Кирилковий найкращий друг Давид залишився ще на один рік у садочку. Тому довелося йому шукати нової компанії - тепер малючок товаришує з Остапом. При чому вчителька розповідає, що це виглядає дуже мило - вони допомагають один одному одягатися, хочуть один біля одного сидіти, чекають один одного, щоб разом іти на обід чи прогулянку, Остап навіть намалював Кирилка, коли малював свою сім'ю! тішуся, що вони знайшли один одного )))
діти в класі від 5 до 7 років - досить великий розрив у віці. Але як не дивно, Кирилко там не виглядає сильно меншим на фоні 7-ирічок (є лише 2-є діток молодших за нього) Нульових класів сформували 2, але як я вже казала - всі діти з садочку в одному, а всі новенькі - у іншому. І Кирилко має всього 12 однокласників. А ще у школі підтвердили, що Кирилко у нас лівша - ще їсти він правою згоден, але писати чи ножиці тримати вже ні )
ще варто згадати, що саме у цей період у нас народилася сестричка. Тому у Кирилка відбувся новий досвід - вперше спати без мами - з бабусею, поки ми з Яринкою були в пологовому, а потім з татом. Вперше був без мами удома - поїхав з Петром та Данусиком до Львова і ходив до школи, поки ми з Яринкою адаптовувалися в моїх батьків. Переїхав у спільну з Данилком кімнату і їх тепер вкладав спати тато - повністю нова рутина! але Кирилку все вдалося - і він все одно акуратніший та більш організований в порівнянні з Данусиком (Данусик - наше сонечко, але йой! в нього всюди безлад…), без нагадування може приготувати собі звечора одяг на завтра та скласти гарненькою купочкою, переодягнутися у домашній одяг, сховати взуття та повісити куртку як прийшов зі школи чи прогулянки, застелити зранку ліжко… якось попросила іграшки забрати з посеред кімнати - то він так акуратно, наче під лінійку, розложив збоку - капці! росте малючок - а ми тішимося )
