9 місяців: я досліджую світ

напевно, вже з назви зрозуміло, що Яринка поповзла. Саме так - поповзла і почала активно досліджувати світ! десь біля 6-и місяців Яринка почала перевертатися на живіт і робити "жучка" - підіймати вверх руки та ноги і швидко-швидко ними махати. При цьому крихітка нервувалася і всіляко виказувала невдоволення - що ж це воно не виходить переміститися?!. що за несправедливість?.. вже на 7-ому місяці Яринка вставала на колінка і навіть підіймалася в планку (підіймала дупу догори, опора на ноги та руки). І навіть плазувала як черв'ячок - стане на коліна, підсуне ноги, дупця догори, опуститься на живіт - а руки вже вперед посунулися! знову ноги підібгала і на коліна піднялася - а сама ж то вже ближче до бажаного предмету! якось отак все і тривало, поки - нарешті! - 4-ого липня вона почала переміщати ноги стоячи на колінах і офіційно поповзла

слід зауваити, що разом з повзанням, прямо через 3 дні, Яриночка почала і сідати - дуже хитаючись, часто втрачаючт рівновагу, але сама сіла з пози повзання (що часто трапяється з дітьми і зараз взагалі дітей садити самим не рекомендують). Я крихітку лиш тримала в напівсидячому/сидячому положенні, коли вводила прикорм

7-ий місяць якийсь урожайний - бо в Яринки виліз перший зуб, я його знайшла 4-ого липня! могло б бути вже і 8-ого місяця, але вписалася ще у 7-ий. І другий зуб виліз дуже швидко 12-ого липня

по фото видно, що ми багато часу провели з бабусею! бо відпустили тата з братиками під наглядом діда на море - так що у нас була своя жіноча компанія, а в них своя - чоловіча. У всіх все склалося. А Яринці всюди добре, аби мама під боком )

а прикорм я почала в 5.5 місяців, але спершу по ложці, чисто погралася 2 тижні. А вже з півроку пробувала збільшувати порції. Оскільки період був не зовсім сезоном для свіжих овочів, то спочатку купувала говове харчування, а потім поступово вже і готувала крихітці сама. Яринка загалом гарно реагувала на все. Звісно, щось їй не пододобалося поки не розсмакувала (наприклад, м'ясо, але я знайшла правильну форму та подачу - і все вийшло). А як почала повзати, то скоріше виглядає, що вона у нас їжу відбирає, аніж що ми її годуємо. При чому "впольоване" смакує ліпше! може за столиком не дуже активно їсти, а потім одразу лізти до дорослих і з рота діставати - вимагати дати спробувати саме те, що ми їмо. Ну, і з 3-ою дитиною справедливе висловлюванна, що якщо дитина їсть з миски кота, то це проблеми кота - вона вже спробувала, і морозиво, і шоколад, і окрайчик піци, і шматочок сосиски - все, що випросила...

цікаво, як крихітка поступово вивчає територію і починає орієнтуватися у просторі - вона чітко знає, що вона хоче в кабінет (бо там братики лего розкидали) - тож Яринка вперто буде туди прямувати і знає як туди дістатися з будь-якої іншої кімнати. Це так захоплююче насправді... діти - це такий AI... фантастика просто

і останні досягнення з фізичного розвитку в цьому кварталі - це 4-ого серпня почала вставати біля опори! все ще влізла в 9-ий місяць. Також саме 4-ого серпня я Яринку зважила і пробачила 9 кілограм - виросла крихітка! а взагалі сильно важити я її вже перестала 

інтелектуальних досягнень також трохи було - бо і "па-па" навчилася робити, і "тосі-тосі", і давати мамі "цьом". Улюблена гра - це все скидати, розкидати і дивитися, як ми починаємо метушитися - підіймаємо, складаємо назад… ще вміє бавитися у "дай-на", це коли я прошу "дай", і вона дає, а потім я подаю їй назад і кажу "на", а Яринка бере. З часом почала дражнитися з нами - міцно тримає і не віддає, скільки ти то "дай" не говори. Хитрюща така! а яка вже Яринка ласкава! приповзе, притулиться, голову покладе… зразу видно, що то дівчисько, хлопці такого жоден не робили )

6 місяців: руйнівниця кактусів

досить стандартно мої діти перші 4 місяці ніц робити не хочуть - валяються і очима блимкають - роздивляються світ навколо, але до інтерактивного вивчення не опускаються. От і Яринка почала перевертатися на живіт десь ближче до в 4-ох місяців. А на спину - десь ближче до 6, але й то якось в'яло - не треба воно їй було від слова "взагалі". Крихітка переверталася, якщо я за головою іграшку тримала і лише перевернувшись можна було ту іграшку схопити, а інакше - нашо тої мороки?..

іграшки! бавитися ними також Яринка почала в місяців 4 - саме брати в руки, чи тягнутися за іграшкою, роздивлятися, з руки в руку перекладати і до рота пхати. Лежачи на спині, почала ноги закидати і відштовхуватися ними. Дуже класно бавиться машинками - пальчиком крутить колесо - цікаво!

а на животі Яринка спершу навчилася підійматися на руках високо-високо, а ближче до 6-и місяців почала переходити в режим жука - руками і ногами махає, на пузі центр тиску - крутиться навколо осі. Взагалі стала дуже вертлява, або я кажу "гнучка" - і ногу в рота запхати може, і лежачи на животі обернутися назад, тіло зігнути в боці на 90 градусів, потягнутися за чимось… і часто фруструється, що нормально переміщатися з місця на місце не виходить - вимагає, щоб на руки її брали. Вас так багато - носіть принцеску і показуйте їй той світ, що оце ви собі задумали? щоб я лежала?! САМО?!!! нє-а! носіть! загалом, або я забула, або дівчата, якісь більш вимогливі. Причому на Яринку гріх жалітися. Але все одно - в порівнянні з хлопцями, вона хоче, аби все лиш навколо неї крутилося. Ще є варіант, що то я старію - бо я нічого з Яринкою не встигаю, інколи просто поїсти - то прям задача з зірочкою, а помити голову - як спеціальна операція, що вимагає сімейного консиліуму для планування )

але ми ростемо! у цифрах в березні (4-и місяці) Яринка важила 5750, у квітні - 6580, а у травні (півроку) - 7280 і риросла на травень до 66 сантиметрів (в лютому було 61, значить на 5 сантиметрів виросла за ці 3 місяці)

зубів нема, говорити не говорить - то все ще рано, мама знає, то я так приколююся. Але дуже гарно в Яринки виходить "агу", я купу відео знімала, щоб те "агу" захопити. І дуже любить крихітка тата, і "говорить" до нього найохочіше 

а тепер розкажу смішинку про кактус - я в нашій "дівчачій" кімнаті організувала собі пеленальний столик прямо на столі. Хто мене знає, той знає, що я взагалі про мінімалізм і не люблю дурниць. Пеленальний столик - то дурниця, дитина підростає, перестає покакувати після кожного годування, починає дуже крутитися і то все стає значно простіше та надійніше (а найголовніше - безпечніше) робити на підлозі (максимум - на ліжку). І зазвичай це стається десь саме після півроку. Я з Данилком теж використовувала простий стіл, з Кирилком - було багато місця навколо ванни обмурованої. З Яринкою - знову маю в доступі стіл. Взагалі в мене вдома всі вікна в підлогу, окрім оцієї єдиної - тепер вже "дівчачої" кімнати - і вікна саме навколо стола (вікно кутове. А де вікно - там підвіконня. А в хаті, крім Петрового розмарину та китайської рози (і крім випадкових павуків), єдине живе творіння - це кактус, що стоїть у мене на підвіконні. Я давним давно прикрасила той кактус лампочками ялинковими і використовувала як підсвітку-нічник, коли Кирилко був маленький. Так от - Ярина змогла схопилися на лампочки, потягнути і скинути з підвіконня той кактус )

звучить воно смішно, але насправді, як і завжди - добре, що все добре, бо там і горщик досить великий та важкий. Добре, що він впав не на крихітку. А от кактус Яринку зачепив і витягувати з неї голки було "цікавим" завданням. І знову ж таки - добре, що не було ніяких запалень, а все обмежилося почервонінням, яке за день зійшло. А кіпішу було - крихітка верещить, я біжу діставати голки, Петро скаче прибирати звідусіль землю, рятувати кактус…

і як вишенька на тортику - мій брат обізвав Яринку "руйнівницею кактусів"! він колись Данусика обізвав "малим дестроєром", кароч уміє вуйко в обзивалки, тіко свого похресника - Кирилка - пожалів…

про baby blues

Lauriea Gilmore "The Cinnamon Bun Book Store"

5 років 9 місяців: впертюх #2

а який же Кирило впертюх! це тапки… я колись давно казала, що він мені нагадує Петрового тата характером - втіхаря робе своє і не зіб'єш його ніяк )

наприклад, він дуже хотів ходити в школу в шортах. А яка того року весна ви самі пам'ятаєте - ніяк не теплішало! вже навіть удень відносно тепло, але ранки ще досить холодні. Данусик почав носити з собою до школи шорти і там переодягатися на обідню прогулянку. Кирилко теж так хоче. Ну, гаразд, домовилися, що він завтра візьме шорти з собою, але переодягатися буде з дозволу куратора (вони гуляють десь в 11, раніше за клас Данилка, тому важко сказати, чи вже буде достатньо тепло). А я зранку ходжу по хаті - і бачу, що шорти висять на перилах (я там повісила, щоб Кирилко легко знайшов та в рюкзак спакував), думаю собі, шо забув. Приходить після обіду - і дістає з рюкзака ІНШІ шорти! нічого він не забув! він порився в себе в шафі, знайшов якісь шорти та поклав до рюкзака! нічо не забуде, якщо він так вирішив!

дуже подібна ситуація була з кепкою. Теж брав до школи щоб гратися на перерві, а потім на фотках бачу, що гуляв у ній на майданчику (це ще у квітні було, тоді від сили до +12 в день прогрівалося) - ну, не зараза?!

оці його шорти і кепки особливо мені дошкуляли, бо в березні Кирилко перехворів вірусною пневмонією - температура поза 39 протягом 3-ох днів, яку збивали ібупрофеном і парацитамолом через раз… антибіотик десь з 4-ого дня дав полегшення, але почала кашляти Яринка - весело! тому ми втекли в Рівне під нагляд мого тата (нагадую - тато у мене лікар). А та хвороба Кирилка так вимотала, що він засинав ввечері просто під час гри (десь 18-19) і спав прямо в кріслі. Ми ще тиждень тримали його вдома, щоб якось він окріп, потім тиждень школи і на весняні канікули нарешті з'їхалися всі додому

ще приклад впертості, коли Кирилко видивився в Ашані м'ячик, такий ніби простий пляжний, але розмальований тими 6-икутниками, як справжній футбольний. У нас є 4 м'ячі, 2 з них шкіряні, професійні, спортивні. Але ні - він пісочив нам з Петром мозок 3 дні, що йому треба того м'ячика. Як Петро на 4-ий день такого пиляння побачив, що м'яч коштує 100 гривень, то він купив - легше здатися, ніж сперечатися

ну, і Кирилка вперше запросили на день народження однокласника і за сумісництвом - найкращого друга - Остапа. Ще так кумедно було, що мама випитувала чи хтось з батьків буде з Кирилком. Я сказала, що ні. Приїжджає Петро, здає Кирилка, а тато Остапа такий - ви йдете?!. кароч - або ми якісь несерйозні, або діти в нас самостійні )

ще згадаю про останній дзвоник - бо дуже вже хлопці хотіли похвалитися Яринкою своїм однокласникам. Ото вже втіхи було. А от на Данусиковий випускний ми не попали, бо Кирилко знову чимось хворів з високою температурою і з антибіотиком (пишу "чимось" бо лікарі так і не розібралися, що то було, або щось з сечовивідною системою - був один поганий аналіз сечі, або знову якась вірусна пневмонія - але ми узд легень вже не робили)

складана випала весна для Кирилка і холодна, але всі ростуть і далі буде лише ліпше

5 років 6 місяців: головний

важко було вибрати якусь назву для цього періоду - бо фактично тепер усе в Кирилка крутиться навколо школи та навчання. Окремо хочеться наголосити, що він почав ходити при школі на заняття до логопеда, чемно та наполегливо займався та поставив всі оці "ж", "ч", "ш", "щ"… окрім "р" - всі звуки вже є! і він так старався! прям от приходив з заняття та починав "а чччому?", "а щщщо?", "жжжук" - жук натуральний, справді

дуже старанна ця дитина - одяг до школи звечора готує, всі завдання робить сам - і хоче, і в нього виходить! не гірше, ніж у старших дітей у класі (Кирилко один з наймолодших там, але при цьому за зростом не сильно виділяється - такий же як усі). Навіть вчителька - пані Іра - наголошує, що дуже акуратно його критикує, бо він хоче все робити найліпше та вірно і перший! це найголовніше! і вона хвилюється, щоб не образити його випадково… назвала Кирилка - "мрією вчителя" - не вередує і все робить з першого разу (ще б дома так)

я колись казала, що Кирилко в садочку відмовлявся їсти - так от зараз навіть дома він їсть, але дуже і дуже повільно, на все відволікається та все коментує. Мене це дуже фруструє - але такий етап у нього видно. Я ще пояснюю таку поведінку бажанням бути в центрі уваги. Бо з появою Яринки, уваги хлопцям стало явно менше. Навіть вчителька Данусика - Іра - зауважила, що він почав обійматися - чого за ним раніше не спостерігали. Але це теж не буде так вічно та зміниться з часом обов'язково, я впевнена! а на даний момент Кирилко став татовим. Тато і спати вкладає, і обіймає, і допомагає, і на запитання відповідає, і якщо мама каже "ні", то тре тата перепитати, бо раптом тато скаже "так", а тато у нас головний

я згадувала вже, що ми поставили Данусика на лижі, але Кирилко складав йому компанію свого роду - їздив разом і тусив з татом у спа, поки Данилко з інструктором "вчився падати" (ми з Петром так називаємо перші рази на лижах/сноуборді, бо в основному лише то й робиш, що падаєш). Найепічніше у цьому - це їхні фото з цих пацанячих "пригод" - бо інколи Данилка від Кирилка не відрізнити. Знову згадую як вчителька Данилка щоразу говорить: "вони такі однакові - лише цей маленький, а інший - великий варіант". Я навмисно нижче до цього поста одну фото з Данилком додала - для ілюстрації. А ще по дорозі в гори хлопці часто заїжджали до бабці Марти (Петрова мама) і там Кирилко бавився з котАми (наголос на А). Коти Кирилка вже знають - як чують, що йде, то вшиваються з хати, або тікають під диван. Найкумедніше, що вже як Кирилко зловить когось, то кіт має такий приречений вираз обличчя морди… навіть не пробують відбитися… а найбільше дістається Пуху (назвали ж…)

у школі відбувся виступ у театрі, цього року замість купи подій під Різдво, виступ перенесли на лютий. Ще Данилко саме тоді хворів (кашляв), але все ж він дуже хотів долучитися та й сама вистава була ввечері, а уроки відмінили, то Петро їх обох возив. Данилковий клас був воронами, а Кирилковий - оленями. Петро навіть досидів до кінця. Казав: "так давно не був театрі, класно ж". Ставили вони "Снігову королеву". Дуже кумедна у нас вийшла переписка в whatsup. Пише Петро:

- ООО

- ідуть

- ОЛЕНІ

як я сміялася! мені одразу пісня "олЕні, оленІ, небриті і неголені, дивні створіння - в них із вух ростуть коріння…" згадалася… це перший Кирилковий виступ в театрі саме у школі, вони минулого року були від садочку в масовці ангелами. І костюми роблять у школі - це велике полегшення, бо той рік, коли мені треба було 3 костюми брати на прокат, я згадую без особливої радості

поясню тепер про "головного" - це цікава "тема" почалася в Кирилка, бо він вперто почав заявляти, що він в нашій сім'ї головний. Щоразу як ми йому щось не дозволяємо, забороняємо, незгодні з ним - він головний і ми маємо слухатися. Я все не знала як йому пояснити, що ні. Бо то, що він дитина, чи що ми з Петром старші, чи у нас досвіду більше і ми ліпше знаємо, не сприймалося за аргумент. Але Петро здогадався сказати йому, що головний має мати гроші і за все платити (мені сподобався такий підхід і Кирилко його прийняв, я така - класно Петро придумав). Але отут засада - у Кирилка з тим проблем не виникло! він намалював золоту карточку - на, тато, іди в "Ашан" та купуй, що хочеш, і ні в чому собі не відмовляй )))

насправді я думаю, що це відголоски того, що у нас з'явилася Яринка. Бо ми з Петром досить часто жартували, що Кирилко як наймолодший всіма керує - "головний". А як Яринка народилася, то Кирилко навіть заявив моїй мамі: "я тепер більше не головний". Тому я це сприймаю як його бажання самоствердитися та переконатися, що він все ще важливий і його місце ніхто не зайняв. І звичайно ж ні - Кирилко наша найяскравіша дрібнота!

Valerie Lennox "Knowing Mr. Darcy: a Pride and Prejudice variation"