Данусику 11 років: happy birthday!

Данусику 11: середня школа

напевно, варто спершу пригадати попереднє день народження - Данилка дуже гарно привітали однокласники! прям з подарунками: Іван - машинку-пазл-конструктор, Злата - книжку, Матвій - цукерки "Тоффі" (подвійна упаковка!), Устим - шоколадка "Мілка" з смаком "Орео", і великий кіндер (аж на 100 грам!), Ілля - кіндер-сюрприз… і це Данилко не робив ніякого особливого святкування - от люблять його, і з усіма Данусик у чудових стосунках

ще мені запам'яталася розповідь Данилка від 14 лютого - на день Валентина - було у них на обговорення у класі - хто у кого міг би закохатися, далі пряма мова: "…то Злата сказала, шо у Іллю, а Соломія і Єва, шо у мене…" - і вираз обличчя задоволений такий, але з намаганням закосити, що йому байдуже. Самого його дівчата - офіційна версія - не цікавлять, але хто ж його знає насправді. І це все дуже кумедно )

полюбив приєднуватися до нас з Петром після ввечері, коли ми п'ємо вино, водичку, чай - отако сідає, вуха розвішує і слухає, про що ми говоримо, коментує щось - такий ще маленький і такий вже великий наш хлопчик

багато читає, не знаю чи воно йому допомогло, чи вчителька Іра підтягнула йому трохи, але підсумкові укінці 4-ого класу стали не 9, а 11 з мови. А то він завжди робив якісь смішні помилки пов'язані з неуважністю. Хоча у молодшій школі офіційно оцінок не ставлять і табелів немає, як я звикла, але батькам бали за контрольні повідомляють. Так що він усе витягнув на колишні "5", або теперішні 10 балів

оскільки це 4-ий клас - останній клас молодшої школи - то було багато гарних щемливих моментів. Наприклад, як сюрприз, діти робили у школі рамку з фотографіями до дня матері. Це було неочікувано, красиво і дуже мило. А ще зняли класом кліп на пісню Скрябіна "Мам" як частина проєкту про українських співаків. І це так торкнуло до сліз: "мам, ти мене вибач, що я став дорослим…"

звісно, що була фотосесія для випуску з молодшої школи, і альбоми, і випускний, і екзамен на вступ до старшої школи - все дуже серйозно! і дуже шкода, що найкращі Данилкові друзі - Іван та Ілля - пішли до старших класів у інші школи

а літо було якесь геть самостійне та дуже швидко промайнуло - не встигла закінчитися школа, і за якісь 2 тижні хлопці мої поїхали самі на море - без мами! зате з дідом! то був для усіх цікавий досвід, я впевнена. Дідо у нас такий, що любить керувати, а Данилко такий, що не любить слухатися - вони знайшли один одного )

а після моря Данилко ще й у бабусі Валі залишився на 2 тижні. Він собі там ще давніше потоваришував з сусідським хлопчиком Льохою - от всюди знайде собі компанію, спільні теми, чи навколо чого "дружити". Соціальні навички - аж заздрю часом - як йому це просто вдається, як легко він знаходить контакт, і з старшими, і з молодшими, і взагалі з дорослими. Ми як до моїх батьків їздимо, то він завжди ходить до Льоші бавитися, м'яча копати, або хоча б поговорити

ще один "талант" Данусика - це те, що все навколо має крутитися навколо нього. Ми укінці серпня підхопили ковід, але ми про це не знали та поїхали в гості до моїх батьків. Якраз збираємося додому, метушня навколо, а Данилу голова болить. Ну, і хтось запропонував йому поміряти температуру. Далі зі слів мого брата, Данилко кричить: "я поміряв!", а нікого немає, він тоді: "ну, де ви всі?!.." звісно, ми ж маємо стояти струнко і чекати поки він поміряє температуру, і важливішого нічого немає, і в центрі уваги може бути лише він. До речі, було 38, але ми той ковід досить легко всі відбули, включно з Яринкою - десь 2 доби температури і все

а потім почалася старша школа - багато предметів, нові вчителі… у нас є такий тиждень, коли влаштовують зустрічі батькам з учителями, я хвилювалася і записалася до усіх, але десь на 3-ій зустрічі зрозуміла, що даремно. Усі відгуки були приблизно однакові - що все Данилку вдається, хіба з уважністю варто попрацювати та з терплячістю (щоб не вигукувати на уроках). Запам'яталося, як вчителька з соціальних наук (є у них такий предмет) назвала його "абсолютна зірка", та як вчитель історії зауважив: "видно, що дитина цікавиться політичними подіями у світі і має обширні, різносторонні знання". Найлегше йому у старшій школі дається математика - він у молодших класам її не любив, а тут прям у захваті, а найважче дається українська мова, до семестрової контрольної ми навіть удвох вдома вчилися. Але загалом всі домашні завдання він робить у школі, додому не приносить. Я ще жодного зошита не бачила. Звісно, що забуває часом, особливо якісь проєкти, які задають на кілька тижнів - це все робиться мало чи не в останній момент, але - тим не менше - отримує 12 балів, навіть посварити не виходить )

ще з цікавого - записалися хлопці на карате. Це теж було досить кумедно, бо обоє впертюшувалися і казали, що не хочуть. Але я вмовила піти на пробне заняття і обом сподобалося. Довелося кімоно купувати, діти навіть Миколаю замовляли, але атестація була раніше, аніж Миколая, то довелося все ж батькам вибором кімоно займатися. Данило отримав жовтий пояс (8-ий дан), а Кирило білий з чорною лінією (9-ий дан). Я ще записала Данусика на гандбол - це у них безкоштовний факультатив у школі. Мені важливо, щоб він там мав фізичне навантаження та десь вихлюпуваа свою енергію. Бо є багато позакласних занять пов'язаних з навчанням (інтелектуальні), або з творчістю, але на мою думку - Данусику досить і уроків для розумового навантаження, а от спорт - то для здоровʼя корисно

оскільки ми займаємося облаштуванням літнього будинку в Карпатах, то хлопці багато їздили "в гори" - потусити - восени гриби збирали, взимку ходили по замерзлому озері (як я Петра сварила, що він їм дозволив, обом! там лазити!) та в снігу копирсалися. Потім навіть разок з'їздив Данусик з татом пригадати як воно на лижах кататися (і він швидше за Петра з'їжджає зі схилу)

ну і 11 років - вперше влаштували йому святкування з однокласниками - ходили на боулінг та в кіно. Петро втомився, але Данусик залишився у захваті - такий вже великим наш мацьопик!