ці місяці були найважчі - крихітка вже підросла і мені важко давалося будь-яке фізичне навантаження. Я ще робити якісь силові вправи на 20 хвилин на 7-ому місяці, але потім припинила зовсім
післяобідній сон - то став прям вже ритуал і після 18:00 мій мозок вже відмовлявся працювати зовсім. Досить смішно було, як від мене на роботі щось хотіли так пізно, то я відповідала - "якщо моя голова не відмовиться сприймати англійську"
і як вона товклася! мені здається хлопці були спокійнішими. А крихітка таке витворяла в пузі - як чужий з кіно ногами всередині ялозила, живіт випинала мені, шкіру розтягувала. При цьому пам'ятаю, що Данусик попадав десь ногою так, що було боляче. А тут боляче не було - але дуже вже неспокійно )
ну, і мені якось чекання давалося важко - вже хотілося швидше народити і переходити на наступний етап. Чесно, оці розповіді, що "вагітність - найпрекрасніший час" - йой, що тут прекрасного? почуваєшся бегемотиком… і взагалі - перед самою вагітністю мені моя хорватська співробітниця Луція повідомила, що чекає дитину. В якомусь сенсі вона була моїм натхненням - бо змусила знову задуматися про поповнення. Ми з нею однолітки - тому всі ризики/складнощі співпадають, лише у неї це був 2-ий раз, а в мене 3-ій. Так от - вона як мені повідомила свою новину, я одразу відчула/зрозуміла, що діти це радість, але от саме ходити вагітною мені не подобається зовсім! це саме те, чого я - як кажуть англійською - am not looking forward to
та все ж в цей період ми ще спромоглися з крихіткою поїхати святкувати Кирилкові 5 років в Буковель в спа-готель "Хвоя" і я переконалася - що це остання поїздка з крихіткою в пузі. Все! далі най вилазить і будем вирішувати, хто і на шо має натхнення - давай бігом! ми тебе дуууже чекаємо!
No comments :
Post a Comment