3 роки 9 місяців: пробую говорити англійською

я вже в попередньому пості про Данусика згадувала, що діти мої тепер бавляться англійською мовою. Так от - Кирилко не сильно від Данилка відстає в словниковому запасі. В випадку Кирилка - це суцільно результат перегляду мультиків і розважальних відео англійською. Серед улюблених мультиків у нього зараз Peppa Pig (я рекомендую, так як мова тут дуже проста, справді можна слів нахапатися і розуміти, про що йдеться просто з контексту), а також відео Vlad&Nicky - це здаєтсья просто якась мама, але знімають вони досить якісно і без акценту, слів мало, добре можна нахапатися коротких висловів, кольорів, букв, форм. Ще час від часу викидає йому канал наче від аніматорів - там можуть показувати як діти в ігри бавляться. І мої потім це повторюють. А ще є канал про чоловіка і ворону - це взагалі як навчальне відео. Він там по 100 разів повторює одне і те ж слово: This is my ice-cream. I love my ice-cream. This is chocolate ice-cream. I brought it in the ice-cream truck. Oh, bird stole my ice-cream! My favorite ice-cream is gone! і в отакому стилі 20 хвилин. То будь-кому буде важко не запам'ятати, що таке "ice-cream". Кумедно, як Кирилко, жодного дня не вчивши мови, використовує одразу цілі конструнції:

- Данилко, are you okay?

- what are you doing?

- oh, I've got idea!

- you take this, and I'll take this

- these are my toys, play with your toys!

- I don't want to

наступним відкриттям від малючка стало то, що він навчився сам вмикати телевізор. Тепер такий самостійний - я піду дивитися Пеппу. І реально піде, і включить собі. Доводиться, і контролювати, і домовлятися, і рамкувати. Данусик здається в років 5 освоїв пульт, а цей - швидкий, не тормозить...

також Кирилко сам складає маленькі лего. Але не за інструнцією. Петрший раз йому скаладаю я або Даниусик. Але він встигає запам'ятати! і коли lego нескладне - то Кирилко може потім сам назад відтворити, коли воно ламається. Також фантказує і може з деталей зробити маленьку машинку, чи кораблика, чи якусь хатку. Це теж дуже відмінно від Данилка - бо Данилко любить все робити за інструкцією, а потім так і бавиться. Фантазувати він почав лише от в років 7-8, та й то - не завжди йому хочеться

в Данусика відбулося вмикання творчих поривів, а Кирилко ж все повторює. От мені самій занятно, як він відрізняє "фарбувати" vs "малювати". Малювати - це фломастепи, маркери, олівці. А фарбувати - то або водяні розмальовки (коли вже надрукована фарба і дитині лишається пензликом з водою папір намочити), або коли акварельними фарбами. Також вподобав собі клеїти - я навіть купила цілий альбом поробок, щоб саме клеїти. І в кожного має бути свій клей!

в харчовому плані ніби і немає чого жалітися - їсть гарно, росте, величенький на свій вік. Але постійно просить, що я його годувала. Я вже як не мотивую їсти самостійно - і вміє, і може, але буде морозитися. Знизу є рідкісні кадри, як він їсть грінки з маслом і варенням. От чомусь морозиво, тортики, печиво і всякі ласощі їдяться без вмовлянь та самостійно. А гречка з м'ясом - "погодувай мене, мама". Данусик з років 2-ох їв вже сам, це для повірняння, в мене навіть був одяг "для обідів", щоб не нервувати як вимаститься - бо він завжди хотів сам. А Кирилко не хоче

малючок навчився складати пазли до 16-20 штук. Це мені так дивно. Знову, напевно, в порівнянні - бо Данусик до такого був і є байдужий. А в Кирилка, як в випадку lego, пам'ять хороша і, мені здається, він просто пам'ятає, який пазл і де має бути

ну, і це вже мама постаралася - я навчила Кирилка кувиркатися на ліжку! скільки втіхи було! але добре, що він не пробував то повторити без мене. І добре, що про це вміння ще не знає Данилко. А то вони мені влаштують армагедон )

8 років 3 місяці: пробую говорити англійською

можливо, я вже згадувала, що ми подарували Данилку на день народження телефон. Купили ми його ще в листопаді - занадто часто він просив у батьків, щоб погратися. А нам все ж телефони потрібні майже безперепвно. Я часом жартую, що з нього взагалі "працюю" (переписки, дзвінки, листа відписати швиденько). Трохи було дебатів в контексті - скільки часу йому дозволяти бавитися, але емпіричним шляхом ми вийшли на певні норми. Ну, і батьківський контроль на iPhone, звісно, вирішує все. Це ж хтось додумався такі "фічу" зробити? комусь же треба було... і тепер багато розмов з Данусиком відбувається про ігри, рівні, досягнення, як пройти, героїв гри - мені відкривають світ Roblox та AmongUs-ів (амонгусів)! це сучасне покоління - я себе інколи такою відсталою відчуваю, що капці )

а ще ми записали Данилка на додаткові заняття з англійської. Прямо в школі один раз на тиждень в нього особисте заняття з вчителькою. Ми попросили сфокусуватися на розмовній мові, бо на нашу думку - він наче соромиться говорити, хоч і дуже багато слів знає. Соромиться говорити навіть з нами, а про інших людей навіть не йдеться

ще один факт, шо у школі початково було 2 класи - один звичайний, а інший англомовний (де вчителі пробували на уроках математики чи природознавства вживати англійські слова, в куратори мотивували дітей на перерві говорити між собою англійською). Я, чесно кажучи, була дуже скептична щодо англомовного клісу, тому ми пішли у звичайний. Але з початком війни кількість дітей в школі зменшилася і ці класи об'єднали. І якщо у першому семестрі вчителі англійську застосовували в'яло, то от в другому вони змінили підхід - і діти заговорили! включно з нашим Данусиком. Звісно, з помилками, але страх говорити зник зовсім

а найцікавіше в цьому, шо Данилко і Кирилко бавляться англійською! мені одразу пригадується дитинство і як я з кузеном пробували бавитися російською. Все чому? бо мультики були в основному російською. І - я так думаю - ми так сприймали, що от дитячий світ говорить цією мовою. А з моїми хлопцями - оскільки вони дивляться мультики англійською - відбулося те ж саме, але відносто англійської мови. Найцікавіше, що дрібний теж щебече аж бігом. Данусик - ліпше говорить, звісно, але не набагато. З іншого боку - їх двоє. І вони один одного в цьому підтримують, і наче мотивують говорити, і старший вчить меншого слів зі школи та уроків, а менший вчить старшого слів, що набрався з мультиків і відео, і в них така вийшла синергія в цьому плані

дуже багато в Данилка зараз з'явилося творчих захоплень. От раніше - ні малювати, ні витинати, ні ліпити - нічого не було цікаво. А тепер - вирізає маски, щось там склеює, робить привидів на нитках. А для малювання - ми втомилися купувати папір. То тато знайшов в гаражі стос старих реферанів з універу (що студенти мені і йому здавали) і діти тепер малюють на рефератах по програмуванню. Подивився Данусик, що деякі реферати скріплені - і почав собі теж книжки робити. Така фантазія...

і ше з чогось нового - це ми з Петром вперше лишили дітей самих вдома. Звучить-то як. Ну, "самих" - це з моїм братом. Та все ж - без нас, батьків. Ми собі пішли на концерт "Кому вниз" в Оперному. А вони з вуйком Віталієм мультики дивилися цілий вечір і їли цукерки. Найцікавіше. що найбільш засмученим був саме Данилко. Перш за все тому, що він сам "Кому вниз" любить слухати і хотів напроситися на концерт з нами. А по-друге, от якось його ображало, шо "вони собі самі пішли, а якже я? мене не взяли". Зате ми потім дивилися відео концепту в записі і діти танцювали - гарний спогад залишило загалом. Але сама ситуація ще раз підтверджує - ця дитина дуже чутлива і ніжна. Любим його, наше сонечко )

P.S. мущу пояснити, що на останньому фото. Це внутрішньосімейний жарт, як Данусик вміє засвинитися. Він впав в калюжу. На дупу, з дуже голосним "чвак". Ми були в батьків у Рівному. Це були останні чисті штани (я взяла 3 штуки на 2 дні). Ми гуляли і були десь 3 км від дому. Це була єдина калюжа в околі. Отакий "красивай" він йшов назад митися і пратися - поросюка мала )

3 роки 6 місяців: музика

ми сім'єю завжди слухаєм багато музики - у всіх подорожах. Наш плейліст - це величенький список з українських та англійських пісень. У кожного є свої улюблені. У Кирилка на даний момент це - "Are you gonna be my girl?", "Пес Патрон", "Mutter". Інколи, коли він каже, що хоче таку-то пісню, то дуже скадно зрозуміти - яку ж саме. От "Mutter" в нього чомусь називається "мото", а "Are you gonna be my girl?" Кирилко досить довго називав просто "швидка" - "куци мені фидку" (пишк "досить довго", бо зараз він вже вмло вимовняє повну назву - "Are you gonna be my girl?"). А ше він почав прислухатися та підспівувати і - відповідно - ставити уточнюючі запитання до змістового навантаження. З найцікавішого - що означає "оберігати і захищати", шо означає "бути собою"? і от я на відповісти? не так вже й просто сходу зорієнуватися )

подібний результат дали й мультики англійською. Малючок почав додавати до своїх ігор англійські слова та фразочки - yes, idea, this is my toy! play with your toys! з чого робимо висновок - що він добре сприймає на слух інформацію і гарно запам'ятовує

через те, що періодично вимикають світло, довелося почати вмикати Кирилку мультики на айпаді. І тепер він такий вже просунутий користувач планшета, що я часом просто вражаюся. Ще й коли кажеш, що на телевізорі не вмикатиму, юо досить, чи не можна, то він одразу перетипує чи можна на айпаді - хитрюще таке

оскільки в садочок малючок не ходить, то тато пробував дома навчати його фігурам і буквам. Ми завели абетку, Петро роздрукував в офісі папірчик з фігурами різнокольоровими. І вчать час від часу. Так само й рахувати - українською й англійською. Але Кирилко при цьому бавиться. От серйозно, я вражаюся, яке у нього вже в такому віці почуття гумору. Ти йому на синій ромб показуєш, а він шкіриться і каже, що то "цівоне коло"- а очі такі хитрющі, змисні - от хто його навчив так дражнитися? такий кумедний! букви на разі Кирилко знає на рівні - мамина (М), як окуляри (В), татова (Т), Даникова (Д), Кийикова (К). А рахує - один, да, ти, цотийи, пять, сім вісім, девять, одинадцять, дванадцять, тринадцять, вісімнадцять. Не питайте мене, чому саме так - цього ніхто не зможе пояснити )

також у наз давно є традиція читати разом з Данилком перед сном. Я вже писала, що тепер Данилко почав читати й сам, а не лише слухати, як я читаю. Так от - Кирилко приєднується! наслідує - бере книжку, сідає поруч і також "читає". Пробувала і я йому почитати - але Кирилка вистачило лише на віршики - то ми поки бавимося з "Улюблені вірші" від "Абабагаламага"

ну, і смішно мені дуже, наскільки "замашки" у дітей подібні. І мені здається, що це навіть не в моїх дітей, а впринципі якісь такі типові штуки, які роблять усі діти. От дрібними мої хлопці обоє повзали тримаючи в кожній руці по машинці. Чи їхати в авто треба також обов'язково з якоюсь іграшкою в руках. Обоє люблять, коли ними за руки-ноги крутити, чи якщо їх підкидати. А от зараз почався переод - товктися по тату. Як тільки Петро ляже і закладе ногу на ногу, то це як сигнал - Кирилко вилазить "на гою" (на гору) і почитає там гойдатися. Динусик робив точно то саме - один в один! я в шоці

Данусику 8 років: happy birthday!

8 років: я читаю і мені цікаво!

вже з назви можна здогадатися, шо головним досягненням цього періоду є Данилкове читання. Шлях в цій області був цікавий. Я, здається, якось навіть жалілася вже, що тексти Данусик читає неохоче. А як читає, то губить зміст - от слова складає, але не речення, всі розділові знаеи - в ігнор. І як наслідок - не пам'ятає, про що читав ще мить тому. Але - дитина росте - і все змінюється. Минулого року я купила Даилку книжку "Різдвозавр". План був тиснути на цікавість - йому буде цікава історія, хотітиме щвидше дізнатися "що ж там далі?", то й буде сам читати. Але - ні. От в 7 років, йому книжка без картинок (ну, ок - там є картинки, але мало і вони чорнобілі) не підійшла зовсім. Я навіть сама прочитала йому перший розділ - ні, не цікаво, не хочу. І от я запропонувала спробувати знову - вав! він попросив докупити решту книг з тієї серії (ще дві) і прочитав їх усі за ці три місяці. Також ми прочитали "Країну сонячних зайчиків" Всеволода Нестайка. І ще ми прочиали "Різдвяну свинку" від Джоан Роулінг. Загалом контракт у нас такий - один розділ Данусик читає, другий розділ - я читаю, якщо хоче ще - то читає сам. Моя дитина читає книжки по 300 сторінок! сама хоче - ура! мама в захваті :)

а ще ми купили Данусику його перий власний телефон! то було задумано як подарунок на день народження, але купили ми ще в листопаді (чи навіть жовтні). Звісно, в школу ми йому телефон брати не дозволяємо - занадто він ще розгублений і взагалі не слідкує за своїми речима (чесно, він інколи не може сказати, де його спортивна форма. І "де" в цьому контексті - це в класі, чи в роздягалці. Чи чиста вона - то взагалі дуже складне питання. А що треба переодягатися - то це взагалі задача з зірочкою). Але питання телефону давно зріло - тому що він бавиться в деякі ігри (бавляться однокласники - тому обмежувати його не варіант), і відповідно просить в мене або Петра наші прилади. І нам набридло. Тому тепер ми освоюємо можливості батьківського контролю на iPhone - і це працює просто чарівно. Для батьків. А от Данусик чомусь не в захваті. Цікаво - чому, правда?.. :)

можна трощки згадати про Данилкове захопленя робототехнікою і як вони в школі мали цей гурток та уроки в укритті, і під ліхтариками на батарейках... але шось він перегорів і в другому семестрі не захотів продовжувати програмувати роботів. А з наближенням весни вже й відключення електрики перестали бути такими болючими

от в Буковель в басейн ми їздили багато - чотири рази за ці 3 місяці - ну, раз моря не було того року, то хай діти хоч так плавають. І день народження Данилка ми також святкували  Буковелі - без торта і свічок, зате тюбінг, піцца і басейн :)

3 роки 3 місяці - жартівник

отож Данилко пішов з вересня до школи і ми тепер лише з ним проводимо дні - і Кирилко мені такий дорослий! але - досить йому вийти десь на майданчик поміж дітей - все! такий мій малючок...

за братиком Кирилко скучає, що капці. Мені інколи здається, що коли вони були разом дома, то було навіть якось легше - бавилися собі. А тут - ще коли я тихо, то він грається, а досить мені почати на call-і говорити - все! йому терміново треба до мене, і лізти в камеру, і питатися хто там, і бути в центрі уваги. А якщо на call-і є тато - то нема межі здивуванню! тато ж на call-і, отам в комп'ютері! яка фантастика! )

запам'яталося мені як 7-ого жовтня тато пояснював Кирилку, шо є "вода", а ніжно її називають "водичка". Приходть малючок до мене і питає:

- а як буде Даниво ніжно?

- Данилко

- а Кийило?

- Кирилко

- а киця?

- киценька

- Дзямочка! - це так з кота в баці Марти звати - Дзяма. І - ич, який?! - Дзямочка! січе!

- молодець!

- а подуся подушецька?

... мама в осаді

і гумор в нього прокидаєтсья такий, що ми з Петром просто в шоці інколи, що ото в 3 роки можна так жартувати, розуміти, шо це він жартує і мати таке натхнення. Якось Кирилко влаштував нам скандал, що ми йому не дозволили пляшку вина самому нести в Bad Boy (здається то також було в жовтні, чи не 8-ого). Вже загрузилися ми в машину з тим вином і всіма дітьми, їдемо, дрібний наче заспокоївся, питаю:

- Кирилко, як ти думаєш, то було красиво, як ти так кричав в машині?

- так

- а мені і татові не сподобалося

- а Даникові сподобалося

- Данилко, тобі сподобалося, як Кирилко кричав?

- ні

- та-та-та, сподобалося, і мамі, і татові, і Даникові!

або ще приклад:

- ми куди їдемо?

- до бабці Марти

- до бабусі? до Майти? до какаськи?

так! у нього почався какашковий гумор! і здається, він же не хоить в садочок! Данилко це переріс! давно! звідки він це взяв?! але все як психологи пишуть - що 3-4 роки то є період зацикленості на какашках і туалетних справах

наша затія з садочком для Кирилка провалилася. Ми - чесно - планували. Але всі ті садочки, що ми подивилися не підійшли - чи то локацією (жахлива дорога, корки на об'їздній), чи то розташуванням (по дорозі в офіс в центр, а отже - мені далеко, а Петру ламає весь день). Я ще й хотіла на півдня в ідеалі - а багато садочків цю опцію відкинули з початком війни. А потім Петро взагалі сказав, що треба подивитися, як воно піде - бо ж обіцяють обстріли по енергетичній системі. А який то садочок, якщо буде холодно? а раптом, взагалі доведеться їхати зимувати в Хорватію? школа то буде ондлайн, а з садочком, що робити? платити за місце?.. ну, отака логіка... як виявилося, він був правий - я рада, що малючок зимував вдома

я вже мала писати, що Данилкова школа переїхала в інше приміщення, бо біля аеропорту повністю закритий проїзд військовими. А біля нового приміщення Петро видивився цікаві скульптури рук, і якогось сонячного жовтневого дня ми поїхали там погуляти. І натрапили на Реберню. Я це вже писала, приавда? в будь-якому разі включу кілька фоточок Кирилка з тої локації

ну, і оскільки тата нашого з України не випускають, а сезон басейну нашого скінчився, то ми почали влаштовувати поїздки в Буловель в спа-готель. Минулого року в останній поїздці нам трапився чудовий Маріон - і вид на 2ий спуск і басейн в готелі (бо часто спа - то окреме примміщення, а це не дуже зручно взимку - одягати дітей, носити з собою купу речей...). Отак береш і плямо в халаті з номеру переміщаєшся ліфтом до спа. І джакузі - бо Кирило наш теплолюбивий як мама. То тато з Данусиком можуть в холодній воді товктися, а Кирилко любить, щоб не було глибоко і шоб тепло. А загалом - Карпати дуже красиві будь-якої пори року! люблю ці наші вилазки і єднання з ними )

7 років 9 місяців: другий клас на Науковій

я, коли пишу оці звіти, то починаю, зазвичай, з фоток - переношу все з мобілки на ноут, тоді акуратно передивиляюся, вибираю найліпші за потрібний період, додаю їх в порожній допис, а текст потім дописую пізніше, коли є натхнення. І от почала я цей пост з того, що саме себе вразила - стілько світлин у мене виявляється є! такий насичений період видався - хто б міг подумати! ото сподіваюся, що мене всі ці фото зараз надихнуть на прекрасний допис )

отож, перш за все, ми проживали останній місяць літа - було багато басейну, сонця і бздур. Якраз я - нарешті! - вгадала з відтінком лаку на нігтях, щоб він співпадав з улюбленим - цього року улюбленим - купальником, і фотографувалися ми просто нескінченну кількість разів кожного дня. Добре, що погода дозоляла (зараз в січні, то взагалі суцільне сумне зітхання - так добре було, теплесенько). Також батьки - це я з Петром - мали відпустку. І хоч ми нікуди не поїхали, але мали час зробити кілька вилазок з дітьми: пообідали в "Вілла Австрія" в Наварії - тут Данилко похнайомився з кроликами, найдужче його вразило, що білі кролики мають червоні очі, з'їздили до Львова на прогулянку, щоб подивитися на спалену москальську техніку - це взагалі суцільний захват у всіх

а назвала я пост "другий клас" - бо то була дуже важлива для моєї сім'ї подія. Данилко з хати забирається зраненька, Петро почав в офіс частіше їхдити (бо якщо вже виїхав везти Данусика в школу, то воно лягає гарно ще й поїхати працювати до людей), а я лишиюся сама з Кирилком. Ну, і нова рутина намалювалася - бо то традиція, що тато з Кирилом їдуть по Данилка в школу

школа відкрила нове приміщення, бо старе було біля аеропорту і там зараз нікого не пускають навіть просто проїхати. Воно поруч з бомбосховищем і в самій школі також є укриття, яке призначене саме для діток молодшої школи. Іншими словами - ми вирішили, що це безпечно. І після такого тривалого навчання онлайн, важливо, відвідувати школу офлайн та спілкуватися з однолітками. Також, на мою скромну думку, Данилку там навіть спокійніше - адже вони з однокласниками бавляться, або продовшують з вчителем уроки і таким чином не відчувають - чи не фокусуються? - на тому, що навколо повітряна тривога

Данусик - то дуже мила моя дитина. Але як я побачила фотки з 1-ого вересня, то зразу Петру сказала - він іде з Ірою за руку, бо не слухався. І я була права! їх з Давидом мусіли розділити, бо вони дурачилися )

ще Данилкові дуже сподобалися ребра - це було його гастрономічне відкриття. А почалося все з "Реберні на Стрийській". Там красиві скульптури рук навпроти - Петро їх запримітив, як відвозив Данусика до школи і при нагоді запропонував поїхати погуляти. А там "Реберня"! і відчиняється о 12:00, а зараз саме 11:55 - це знак! треба йти! замовили собі ребра і Даникло у нас "віджав" половину! добре, що хоч Кирилко чесно їв свою картоплю. Після того, мацьопик періодично проситься в "Реберню" на вечерю - шо з тих дітей повиростає?..

ще в 2020 році ми поїхали в Буловелі в спа-готель. Він нам сподобався тим, що басейн прямо в приміщенні і не треба багато одягу взимку з собою носити - можна прямо в халаті в спа спускатися (що й робить більша частина відвідувачів). І ми вирішили з'їздити туди знову. Басейну ж у Данилка як факультативу більше немає - а йому це подобається. То треба зробити дитині радість. А ще поруч є джакузі, яке Кирику підходить - і по глибині, і по температурному режиму. У нас в Буковелі завжди насичена і дуже активна програма - саме тому Данусик на останньому фото такий засмучений - втомився бідолашка, змучився від нас, так ми їх вигуляли того разу

ну, і завершальним акордом був Хеловін - я минулого року вже вирізала гарбуза-монстрика. То досвід маю. І свічку цього разу купила спеціально для оказії, щоб не палити якісь ароматизовані і фігурні. Гарний монстрик вийщов. А який суп ми потім з нього зварили... ммм... з креветками! все як Данилко любить )