рік і 6 місяців: няня

назва, напевно, сама себе пояснює - у Яринки з'явилася няня! я вийшла на роботу в січні й спочатку це була часткова зайнятість, тому ми з Петром самі крихітку бавили, передавали Яринку як приз з рук в руки між робочими дзвінками. Але з лютого я вже перейшла на повний день і схема явно перестала працювати. Так у нас з'явилася няня - пані Надія. Вона приходить на півдня і дає нам з татом можливість сфокусуватися на роботі без Яринчиної "допомоги", після обіду я кладу Яринку спати, а далі вони з татом їдуть по братиків і Яринка бавиться вже з хлопцями, поки я не звільнюся. Спочатку крихітка була обережна і насторожена з нянею. Але поступово вони потоваришували. Яринка знає, що вони з пані Надією підуть гуляти - отож, одразу несе взуття, шукає куртку, шапку... я рада, що вони знайшли один одного і що все так гарно склалося )

словничок я прям дуже чітко собі записала рівно у півтора роки, зазначаю собі, бо тепер дуже важко розібратися як було у хлопців. Словничок Кирила я також опублікувала в його півтора роки, але там 100 слів! а от у Данила в пості про 18 місяців слів лише 17, а 100 є в рік та 11 місяців (тобто, майже у 2 роки). Чи справді у Кирила було 100 так рано? чогось не віриться, але в той же час - це дуже ймовірно - бо Кирилко був балакучий, що тапки, і в 2 роки вже говорив реченнями на 4-5 слів. Але повернемося до Яринки! маємо такий список:

1. ам - "гам", їсти, це у нас перше слово! і поїсти дівчинка любить! це улюблене заняття

2. ням-ням - щось смачне, солодке і взагалі, коли смачно їсться. Яринка - ще той гурман

3. мама - мама )

4. тятя - тато

5. нє - очевидно, "ні" - це найуживаніше слово )

6. ня - на

7. ня! - "дай" у Яринки теж "ня", але з більш - еее… "вимогливою"? - це м'яко кажучи… - інтонацією )

8. авава - песик

9. па-па - коли прощається, або хоче вже йти геть, закінчити розмову, процес

10. ляля - на себе у дзеркалі та на інших діток так каже

11. тя - так

12. опа - щось переступила, зійшла зі сходинки, щось зробила (м'ячик кинула, наприклад, чи запхала фігурку в сортер)

13. ма - нема, і ще так класно при цьому руками розводить

14. няв - киця

15. у-у-а-а - мавпочка, і рукою по роті махає, то я так навчила, але з жестами, або жести окремо крихітці йдуть точно легше, ніж просто слова

16. беее - баранчик

17. му - корова

18. ко-ко - пташечка

19. аууу - вовк

20. па - впало, але якщо Ярикнка кинула, то воно також просто собі "впало" )

21. но-но-но - не можна, і махає при цьому пальчиком

22. кака

23. тако-тако - отак, примовляє, коли щось складає

24. брр - машина

25. бє - сміття, щось брудне

26. альо - телефон

27. ся - сісти, ми часто кажемо "сюпай", або "сядкай"

28. сє - ще

29. ку-ку - бавиться в "ку-ку" за шторами, тюллю, дверима

30. де ти? - а часто бавлюся з Яринкою, примовляючи: "ку-ку! де ти?!"

31. бах - коли щось голосно гримнуло

зуби - 5-ий зуб (лівий верхній) показався 9-ого лютого, правий верхній, це у Яринки 6-ий зуб виліз 4 березня, а 9-ого і нижній лівий, який у неї 7-ий. Далі я точних дат не маю, але виліз спершу верній лівий кутній, а тоді наздогнав вже нижній правий різець (крихітка не дуже дає собі в рота заглядати, навіть якось була вкусила мене за палець). А на даний момент - на півтора року - вже є всі 4 перші кутні. Тобто, загалом є 12 зубів! залишилося відростити другі кутні та ікла

виросла Яриночка до 80 сантиметрів та важить трохи менше 11 кілограм - це цифри всі прямо в середині усіх дівчачих норм. Але мої старші діти були хлопці, у них норми більші, та й вони також впринципі більшими за середніх росли. Тому Яринка мені все ще така крихітка-крихітка )

мультиками Яринка ще не цікавиться. Навіть, як братики дивляться і садять поруч - то вона на щось відволікається. Але думаю, що очевидно, що раз в словнику є слово "альо" - "телефон" як прилад вона розуміє. І от що їй подобається, то це дивитися на фото - і себе, і братиків, і мене; відео тваринок - я такі навіть зберігаю в інстаграмі в окрему папку для Яринки. І відповідно - телефон дівчинку приваблює - вона намагається з ним ходити, десь вхопить та носиться. І - їй вдаєься саму себе знімати на відео! я не знаю як! до слова - Кирило колись пальцями ресетнув Петру apple watch до заводських налаштувань - а це ж мала б бути якась зовсім незручна комбінація клавіш! отак і тут - коли шось навколо знімає - це досить просто, але себе?.. я ці прекрасні відео-селфі та фото-селфі також зберігаю - це направду дуже кумедно

і згадаю про стосунки зі сходами, бо якщо раніше Яринка спокійно собі сиділа на найнижчій сходинці, то тепер - нема ради! - вона лізе на поворотний майданчик! у нас друге світло у вітальні і тому з майданчику добре прогладається весь 1-ий поверх - от вона сидить і через дірки в перилах на нас заглядає і каже - "ку-ку! а де ти?" )

6 років 6 місяців: читання

по-перше, 6 з половиною років - це прям "вав", яке досягнення. Це ж не просто 6! це "з половиною"! для Кирилка - дуже важлива різниця. Він рахував і чекав. Можливо, тому що він один з найменших у класі. Ще й цей старшим брат, з яким контурувати треба… тяжке життя 6-ирічки… )

з досягнеть - на зимових канікулах я - після досить довгої перерви - от не доводилося мені чути, як він читає текст! - почула як Кирилко читає. З Данилом у мене якось було більше часу, ми прям читали разом, я його мотивувала. Пробувала вчити, але зрозуміла, що ми скоріше посваримося, тому, зрештою, чекала, що навчать у школі. Але от розвивала вже саме читання дуже активно. З Кирилом я мала досвід і навіть не пробувала саме вчити, трохи Данило йому пояснював - як складати букви у склади. Але малючок наш упертий, тому навчився читати теж у школі. Вчать читати зараз зовсім інакше - не по-складах, а цілими словами. І я була вражена - Кирилко справді читає прям великі слова! цілими! звісно, де початок/кінець речення ще плутає. Толком про що читав не памʼятає, зазвичай. Але складати букви у слова уміє чудово. Петро розповідає, що він читає всі вивіски, реклами на бігбордах, коли вони в машині кудись їдуть. Одним словом - маємо таке величезне досягнення!

також у школі в Кирила відбувся виступ, де у нього була головна роль - пташки між деревами. Прям дуже багато слів треба було вчити, та слідкувати за ходом усієї вистави і ніде не помилитися, не пропустити свої слова. Про що жаліється Кирилкова вчителька пані Іра - то це почерк, та те, що закінчує завдання швидше, аби кидати жартики та відволікати однокласників. Сфокусовано працює, лише коли йому явно важко, матеріал новий та треба справді сконцентруватися. Іншими словами - де можна не напружуватися, то там він і не буде

от що залишилося незмінним - якщо йому дати завдання, якщо йому то треба, або він пройнявся відповідальністю, то він нікому спуску не дасть, а зробить. Нічого не забуде, всіх замучить, але досягне свого, вперте рідкісно вродилося оце моє дрібне )

з смішних співпадінь - останній тиждень 2-ї чверті Кирило пропустив, бо хворів. Так само як і в 1-ій чверті пропустив останній тиждень. Лиш тоді він кашляв як не в себе, а тут йому вухо боліло. Я прям чекатиму, що далі буде, аби перевірити чи то новий тренд такий… але це все без температури - цієї зими гарячки Кирило не мав і антибіотик не пив. Будемо вважати, що росте, імунітет виробився і більшість вірусні він переборює безсимптомно (хоча я найбільше чекаю кінця березня, у мене діти найважче хворіють саме в лютому-березні - ніби в них вичерпалися сили боротися. Та й приказка давня сімейна: "1 березня цього року було нахолоднішим днем зими", а також замети на трасі Рівне-Львав 31-ого березня 2013 року - то всьо не дозволяє мені березню довіряти)

я вже десь згадувала, що мої хлопці обоє ходять цього року на карате. То от у грудні у них була перша атестація, здавали на пояса - Кирило на білий, Данило на білий з чорною смужкою. Але у лютому ще були змагання! ми домовилися, що Данило їде на лижі, а Кирило прийматиме участь у змаганнях (бо то різні вікові категорії - день один, а час різний, то ми не хотіли возитися туди-сюди з обома хлопцями). І Кирило переміг! при чому перші 2 підходи він програв, а потім виграв! раз, другий! третій! задоволений був вже своєю золотою медаллю - словами не передати… таке дрібне, а таке затяте! не даремно ми його, ще немовлям називали танчиком (від слова "танк") - пре і не здається, навпростець...

рік та 3 місяці: перші свята

почнемо з циферок: вилізло 2 верхні зуба, точно в січні - бо була дуже довга перерва від попереднього зуба ще влітку (в Кирилка була також пауза після перших двох з добрих 3 місяці, але все ж не 5 як у крихітки). І що кумедно - спойлер! - далі все пішло дуже швидко... також Ярина набрала пів кілограма (в рік важила рівно 10) і виросла на 3 сантиматри (від 73 до 76)

у крихітки почало відростати волосся - і виявилося, що наша Яринка кучерява! а ще - коли дивитися на старіші фото - як же вона подібна на маленького Данусика! поки не було кучерів - то прям одне обличчя! а тепер вона перетворюється на справжню дівчинку! Яринка ходить і ми почали вдягати сукенки і їй вони дуже пасують - така наша ляля )

поговоримо про словничок - перша тваринка з'явилася - "авава" - песик! і всі тваринки стали "ававами", навіть пташки. Почала казати "па-па", а не лише махати рукою. Ще дуже класно говорить "ляяяля", коли дивиться на себе у дзеркало, таке подовжене "я", ласкаве, нявкаюче. "На" тепер і "на" і "дай". Але коли воно "на" - то звучить "ня", а коли це "дай" - то звучить "ня!!!" (і бігом!). Почала - нарешті! - часом з нами погоджуватися - каже "тя!". Примовляє "опа", коли шось робить - переступила, сіла, злізла з ліжка, м'ячик кинула, чи запхала фігурку в сортер. Дуже класно говорить "ма" - нема, і ще так класно при цьому руками розводить. І десь наприкінці цих 3 місяців додалося "няяяв" на кицю. Воно саме отак і звучить з довним "я". Всі тваринки все ще "авава", але говорять вони різні речі ("авав" і "няяяв")

мама вчить Яринку самостійно їсти. Звісно, я все ще годую, особливо, якщо то молочна каша чи суп, але коли на обід каптопляне пюре, каша, овочі, котлетка - то крихітка паралельно зі мною пробує користуватися вилкою та ложкою, трохи розкидає, але у неї незле виходить, дуже навіть незле... їсть ця дитина все! ще й у батьків забирає. І це не жарт - вона завжди пробує, шо я їм і коли б то не було (навіть щойно після її обіду), завжди вимагає, щоб з нею поділилися

дуже крихітку почали приваблювати сходи. Вона їх використовує як стільчик, або столик, або стільчик і столик одночасно - приходить, сідає на нижню сходинку та бавиться на наступній. Все ще любить переберати багато однакових речей, як от картки - тому приносить доміно (у нас дитяче - велике картонне), чи вполює у братків уно карточки і все це на сходах "тасує". Вверх рідко намається лізти, поки важко їй, або лише кілька сходинок - але хоче! саме через сходи навчилася повторювати за мною "но-но-но" і пальчиком махає, але крихітку мамине "но-но-но" не зупиняє )

навчилася вмикати та вимикати світло вимикачем, я примовляю при цьому "on/off", бо то коротші слова. Але їй на разі просто подобається магія, а дію Яринка не повторює

також прикольні у Яринки вибудувалися стосунки з ялинкою. Ми цього року не одягали скляних прикрас - лише дерев'яні та з тканини. І крихітка сприймає ялинку, як величезний склад іграшок. Підходить, дивиться, що їй подобається і здирає. Потім носиться з ними, а ми вже знаходимо під диванами )

аналогічно вона поводилася на новорічній вечірці в офісі! намагалася пограбувати ялинки і спакувати в сумку іграшки, щоб забрати додому. Перша вечірка крихітки! але вона велика молодець, була супер чемна та комунікабельна. Обережна також - на руки ні до кого не йшла, але й не тікала ні від кого

і мама вийшла на роботу! тому Яринці довелося проводити більше часу з татом. І забирати зі школи братиків. І бавитися з хлопцями, поки я не звільнюся. І це теж впливає на неї, вона змінюється, отримує новий досвід та нові навички від спілкування з ними всіма. Наприклад, через те, що вони разом бавилися в кімнаті з телевізором, то Яринка навчилася відкривати шухляди дупою! у нас шухляди на тумбі під телевізором без ручок, відчиняються на натиск. Крихітка просікла - підходить, повертається спиною і дупою саме попадає по шухляді - отак і відчиняє її

а ще - виявляється! - Яринка така сама волоцюга як і ми всі - вона прекрасно їхдить в машині! ще буквально на Різдво як їхали до бабці в Стрий - то була якась каторга - крутилася, плакала, вередувала. А тепер - сидить ціхо. Петро задля експерименту взяв її з собою, щоб забрати хлопців зі школи - і їй сподобалося! за тиждень вже зрозуміла алгоритм, звикла і сама приносить одяг - вдягай мене та їдемо! ми з Петром вражені, яка ж у нас ляля )