6 років 6 місяців: читання

по-перше, 6 з половиною років - це прям "вав", яке досягнення. Це ж не просто 6! це "з половиною"! для Кирилка - дуже важлива різниця. Він рахував і чекав. Можливо, тому що він один з найменших у класі. Ще й цей старшим брат, з яким контурувати треба… тяжке життя 6-ирічки… )

з досягнеть - на зимових канікулах я - після досить довгої перерви - от не доводилося мені чути, як він читає текст! - почула як Кирилко читає. З Данилом у мене якось було більше часу, ми прям читали разом, я його мотивувала. Пробувала вчити, але зрозуміла, що ми скоріше посваримося, тому, зрештою, чекала, що навчать у школі. Але от розвивала вже саме читання дуже активно. З Кирилом я мала досвід і навіть не пробувала саме вчити, трохи Данило йому пояснював - як складати букви у склади. Але малючок наш упертий, тому навчився читати теж у школі. Вчать читати зараз зовсім інакше - не по-складах, а цілими словами. І я була вражена - Кирилко справді читає прям великі слова! цілими! звісно, де початок/кінець речення ще плутає. Толком про що читав не памʼятає, зазвичай. Але складати букви у слова уміє чудово. Петро розповідає, що він читає всі вивіски, реклами на бігбордах, коли вони в машині кудись їдуть. Одним словом - маємо таке величезне досягнення!

також у школі в Кирила відбувся виступ, де у нього була головна роль - пташки між деревами. Прям дуже багато слів треба було вчити, та слідкувати за ходом усієї вистави і ніде не помилитися, не пропустити свої слова. Про що жаліється Кирилкова вчителька пані Іра - то це почерк, та те, що закінчує завдання швидше, аби кидати жартики та відволікати однокласників. Сфокусовано працює, лише коли йому явно важко, матеріал новий та треба справді сконцентруватися. Іншими словами - де можна не напружуватися, то там він і не буде

от що залишилося незмінним - якщо йому дати завдання, якщо йому то треба, або він пройнявся відповідальністю, то він нікому спуску не дасть, а зробить. Нічого не забуде, всіх замучить, але досягне свого, вперте рідкісно вродилося оце моє дрібне )

з смішних співпадінь - останній тиждень 2-ї чверті Кирило пропустив, бо хворів. Так само як і в 1-ій чверті пропустив останній тиждень. Лиш тоді він кашляв як не в себе, а тут йому вухо боліло. Я прям чекатиму, що далі буде, аби перевірити чи то новий тренд такий… але це все без температури - цієї зими гарячки Кирило не мав і антибіотик не пив. Будемо вважати, що росте, імунітет виробився і більшість вірусні він переборює безсимптомно (хоча я найбільше чекаю кінця березня, у мене діти найважче хворіють саме в лютому-березні - ніби в них вичерпалися сили боротися. Та й приказка давня сімейна: "1 березня цього року було нахолоднішим днем зими", а також замети на трасі Рівне-Львав 31-ого березня 2013 року - то всьо не дозволяє мені березню довіряти)

я вже десь згадувала, що мої хлопці обоє ходять цього року на карате. То от у грудні у них була перша атестація, здавали на пояса - Кирило на білий, Данило на білий з чорною смужкою. Але у лютому ще були змагання! ми домовилися, що Данило їде на лижі, а Кирило прийматиме участь у змаганнях (бо то різні вікові категорії - день один, а час різний, то ми не хотіли возитися туди-сюди з обома хлопцями). І Кирило переміг! при чому перші 2 підходи він програв, а потім виграв! раз, другий! третій! задоволений був вже своєю золотою медаллю - словами не передати… таке дрібне, а таке затяте! не даремно ми його, ще немовлям називали танчиком (від слова "танк") - пре і не здається, навпростець...

рік та 3 місяці: перші свята

почнемо з циферок: вилізло 2 верхні зуба, точно в січні - бо була дуже довга перерва від попереднього зуба ще влітку (в Кирилка була також пауза після перших двох з добрих 3 місяці, але все ж не 5 як у крихітки). І що кумедно - спойлер! - далі все пішло дуже швидко... також Ярина набрала пів кілограма (в рік важила рівно 10) і виросла на 3 сантиматри (від 73 до 76)

у крихітки почало відростати волосся - і виявилося, що наша Яринка кучерява! а ще - коли дивитися на старіші фото - як же вона подібна на маленького Данусика! поки не було кучерів - то прям одне обличчя! а тепер вона перетворюється на справжню дівчинку! Яринка ходить і ми почали вдягати сукенки і їй вони дуже пасують - така наша ляля )

поговоримо про словничок - перша тваринка з'явилася - "авава" - песик! і всі тваринки стали "ававами", навіть пташки. Почала казати "па-па", а не лише махати рукою. Ще дуже класно говорить "ляяяля", коли дивиться на себе у дзеркало, таке подовжене "я", ласкаве, нявкаюче. "На" тепер і "на" і "дай". Але коли воно "на" - то звучить "ня", а коли це "дай" - то звучить "ня!!!" (і бігом!). Почала - нарешті! - часом з нами погоджуватися - каже "тя!". Примовляє "опа", коли шось робить - переступила, сіла, злізла з ліжка, м'ячик кинула, чи запхала фігурку в сортер. Дуже класно говорить "ма" - нема, і ще так класно при цьому руками розводить. І десь наприкінці цих 3 місяців додалося "няяяв" на кицю. Воно саме отак і звучить з довним "я". Всі тваринки все ще "авава", але говорять вони різні речі ("авав" і "няяяв")

мама вчить Яринку самостійно їсти. Звісно, я все ще годую, особливо, якщо то молочна каша чи суп, але коли на обід каптопляне пюре, каша, овочі, котлетка - то крихітка паралельно зі мною пробує користуватися вилкою та ложкою, трохи розкидає, але у неї незле виходить, дуже навіть незле... їсть ця дитина все! ще й у батьків забирає. І це не жарт - вона завжди пробує, шо я їм і коли б то не було (навіть щойно після її обіду), завжди вимагає, щоб з нею поділилися

дуже крихітку почали приваблювати сходи. Вона їх використовує як стільчик, або столик, або стільчик і столик одночасно - приходить, сідає на нижню сходинку та бавиться на наступній. Все ще любить переберати багато однакових речей, як от картки - тому приносить доміно (у нас дитяче - велике картонне), чи вполює у братків уно карточки і все це на сходах "тасує". Вверх рідко намається лізти, поки важко їй, або лише кілька сходинок - але хоче! саме через сходи навчилася повторювати за мною "но-но-но" і пальчиком махає, але крихітку мамине "но-но-но" не зупиняє )

навчилася вмикати та вимикати світло вимикачем, я примовляю при цьому "on/off", бо то коротші слова. Але їй на разі просто подобається магія, а дію Яринка не повторює

також прикольні у Яринки вибудувалися стосунки з ялинкою. Ми цього року не одягали скляних прикрас - лише дерев'яні та з тканини. І крихітка сприймає ялинку, як величезний склад іграшок. Підходить, дивиться, що їй подобається і здирає. Потім носиться з ними, а ми вже знаходимо під диванами )

аналогічно вона поводилася на новорічній вечірці в офісі! намагалася пограбувати ялинки і спакувати в сумку іграшки, щоб забрати додому. Перша вечірка крихітки! але вона велика молодець, була супер чемна та комунікабельна. Обережна також - на руки ні до кого не йшла, але й не тікала ні від кого

і мама вийшла на роботу! тому Яринці довелося проводити більше часу з татом. І забирати зі школи братиків. І бавитися з хлопцями, поки я не звільнюся. І це теж впливає на неї, вона змінюється, отримує новий досвід та нові навички від спілкування з ними всіма. Наприклад, через те, що вони разом бавилися в кімнаті з телевізором, то Яринка навчилася відкривати шухляди дупою! у нас шухляди на тумбі під телевізором без ручок, відчиняються на натиск. Крихітка просікла - підходить, повертається спиною і дупою саме попадає по шухляді - отак і відчиняє її

а ще - виявляється! - Яринка така сама волоцюга як і ми всі - вона прекрасно їхдить в машині! ще буквально на Різдво як їхали до бабці в Стрий - то була якась каторга - крутилася, плакала, вередувала. А тепер - сидить ціхо. Петро задля експерименту взяв її з собою, щоб забрати хлопців зі школи - і їй сподобалося! за тиждень вже зрозуміла алгоритм, звикла і сама приносить одяг - вдягай мене та їдемо! ми з Петром вражені, яка ж у нас ляля )