місяць п'ятнадцятий: гуляти! я хочу гуляти!

отримувати нові враження Данусик почав прямо з 28-ого березня - ми його "випустили" на вулицю в мештах і тепер прогулянки то є улюблене заняття! якщо не виводити дитину "на двір" прямо після сніданку, то він принесе мамі чи тату і кросовочки, і шалика, і пальто, і навіть шапку - аби лиш його випустили "на волю" - отож, на вихідних намагаємося гуляти двічі на день, а в будні няня "вигулює" :)

окрім того, Данусик навчився "закатувати скандал", коли мама з татом намагаються забирати його в хату. Оце от зовсім не смішно - мамі та тату - а Данусику "як з гуся води" :)

оскільки на вулиці малюк тепер "гуляє" сам, то він познайомився з усіма можливими сусідськими собаками і котами. Деяких ласкавих та безпечних представників навіть погладив - було кумедно спостерігати, як йому і хочеться торкнутися, і наче страшно :)

тепер наш автономний Данилко "домахується" до цікавих йому оточуючих - може підійти і "віджати" в хлопців, що грають в футбол, м'яча... або просто "витріщатися" на когось з нуляючих - головне, що всі позитивно реагують, тішаться, "заграють" з мацьопим, підтримують його гру. А от качель чомусь боїться - не хоче ні на гойдалку сідати, ні з'їжджати з гірки...

цього місяця ми вперше покатали мацьопика в супермаркеті у возику - і нам, і йому сподобалося! можна відправляти на шопінг з татом без мами - нехай собі там возяться :)

трошки розкажу про словниковий запас - Данилко навчився рохкати. От я не знаю, як йому вдається такий складний звук імітнути, але вдається! при чому то, що це каже свинка, він "не шарить", але рохкає періодично, коли я йому читаю одну книжечку. Там - у книжці - свинка є і я, як читала, то хрюкала, от малий почав за мною повторювати, а запам'ятати, що то свинка, йому на разі не вдається. Зате йому вдалося зрозуміти, що коза каже: "ме", а вовк каже: "ау", корова, або теля: "му", будь-яка жовта пташка - а часом навіть не лише пташка, а й верблюд - каже: "ко-ко-ко", а кицю треба гладити, так само як і діток, що плачуть на картинці - обов'язково "пошкодувати" :)

вміє зробити "па-па", дуже чітко каже "мама" і "тата", яке часом звучить яко "тато" - така милота... розпізнає слова: "де", "покажи", "хороший", "цьом", "ходи сюди"... о! згадала - найкрутіше Данусик вміє казати: "нє" (і такий жест рукою - нуть оце від мене)! а ще "папужить" нас "по-чорному" - тато помахає рукою і він собі, мама каже: "шшш" (і так пальчика до губ підношу"), а мацьопик замість стишити звук і собі пальчик до губ та кажу: "шшш" :)

місяць чотирнадцятий: я такий самостійний, мама!

звернула увагу, що якщо робити собі нотатки протягом місяця, то потім є багато чого розповісти про малюка - тре частіше так чинити, а то я часом лінуюся, чи просто занадто переймаюся неважливими буденними справами, а ці милі дрібнички забуваються так легко :)

перейдемо до конкретики - Данусик уже впевнено ходить, на разі лише в приміщенні, але про вулицю батьки вже почали задумуватися - пора чи ще ні? наколінники купувати? чи спершу гумаки? а шолом треба? :)

тепер Данусик під час трапез їсть руками і пробує користуватися вилкою. З ложкою мамі важко, бо вона хоч і гарно набирає їжу та навіть гарно до рота потрапляє, але чомусь догори дригом - і страва уся на малюку та підлозі опиняється - от як мамі це пережити? просто їсти, коли мама годує, в Данилка ніяк не виходить, тому я, аби іграшок не давати, намагаюся запропонувати щось дотичне до харчування - або щось, що малюк може сам їсти (маленькі шматочки м'яска, котлетку, макарончик-спіральку, скибочку хліба - до речі, як мило Данусик навчився відламувати собі шматочок від великого і підправляти в рот! не лише кусати, а й отак ділити по шматочку), або вилку дати і чашку (малеча тоді вилку запихає в горня і облизує її), можу дати шклянку з водою, щоб запивав самостійно (обіллється 100% - інколи мене влаштовує переодягнути), або насадити на виделку шматочок їжі (в половині випадків він то знімає та відправляє в рот руками, а не бере з виделки, як "мама кажуть", але нею теж намагається користуватися - сил та "прицілу" ще бракує, та спроби є, плюс вилка у Данусика пласмасова - негостра)

отак "правильно" "як книжка пише" - просто посидіти повідкривати рота, немахаючи руками, без забавок, забавлянок чи скандалів - не вдається ніяк... і я здаюся! думаю, просто треба дати аби їв сам - тоді регулюватиме кількість спожитого апетитом та буде зацікавлений в процесі. Агов, мами з досвідом, як і коли ваші малюки почали гамати самостійно?

найкрутіша штука, на мою думку, якої мацьопик навчився цього місяця - це показувати пальцем, що хоче, а ще примовляти: "о, ооо". Цікаво, що коли був його one year development review (перевірка розвитку в один рік), то мене там питали чи показує дитина пальцем, що він хоче. На той момент Данилко не показував, і от минув місяць - вже показує. Виходить, це якась типова дитяча звичка. Найкумедніше виглядає, коли Данусик показує на маму або тата :)

ще один наш "прикольчик" місяця - це носити книжечки читати. Це відбувається неперервно. З самого ранку маля перелазить через тата! йде в сусідню кімнату, та приносить мамі книжечки. Інколи уважно слухає, як я читаю, інколи просто хоче сторінки гортати та вимагає аби я допомагала - але це дуже мило. Особливо мама тішиться - я ж люблю хороші книги, дуже-дуже :)

і ще одне важливе досягнення - Данусик провів сам з татом цілий мамин робочий день! ми віддали малюка в садочок на 4 робочі дні, а один день в тиждень хтось з батьків має працювати з малюком "з дому" - у нас це по четвергах. Якось так виходило, що перші тиждені лишалася я, а потім тато ще й у відрядження чкурнув, і от Петро нарешті! теж спробував - дуже успішно. Хлопчиська мої файно їли та спали та й взагалі, я помітила, що мацьопо почав більше тата зачіпати по своїх дрібних потребах після кількох таких днів з Петром. Отож, Петру медалька, а Данусик за означенням молодець :)

і вже під кінець місяця, 26-ого березня, у Данилка виліз 6-ий зуб! день перед тим мав 37 і 2 температуру і я щось таке навіть підозрювала... ох, ті зуби... зате тепер малюк згризає яблуко в день, сам, часто цілим (а шкірку випльовує на килим, який усім шкода) - в нас тато теж такий яблуко-addicted :)

ще ми познайомили Данусика з свинкою Пепою - подивилися раптом 6 мультиків за місяць. Загалом я проти телевізора для таких малих діток, але як вже виходить. Часом на вихідних ми вмикаємо серію якогось серіалу, коли малюк поруч - його це мало приваблює, і він не "залипає" в екрані. Загалом намагаємося дивитися кіно, коли Данилко спить. А з Пепою познайомила я заради експерименту - цікаво було чи сподобається. І подобається! от розуміє якось, що то дитяче, а не доросле відео - от як? :)

за цей місяць усе :)

як мама "розважається" в декреті

картопля запечена з м'ясом за мотивами Джеймі Олівера

Marner Children's Center

місяць тринадцятий: як Данусик потоваришував з нянею

щось я затримала місяцевмй звіт... перш за все, довго думала чи хочу продовжувати писати щомісячні звіти, наче можна після року і рідше було би. Але в кінці кінців вирішила "до повноліття" (18 місяців) писати, а далі подивитися чи буде аж стільки нового відбуватися :)

от вже й за тринадцяттй часовий відрізок навіть не дуже і є що розповісти:

• у Данусика з'явився 5-ий зубчик, але це якби й не повина після перших 4-ох :)
• нових слів не з'явилося, але "аф" мацьопо все частіше каже саме на песика, а не на котика, і ведмедика, і козу...
• почав все підряд давати. Напевно, то ота гра в "дай самі собачку" так повпливала. Носить все підряд і дає - то мені, то тату
• хлопчик все більше ходить та менше повзає, що теж не вражає після перших кроків. Зате, коли ходить, то дуже тішиться і дивиться на мене та Петра з таким виразом, наче каже: "ви бачите, що я вмію?! я сам! я вмію! я молодець! кльово мені!"
• далі любить штовханці, сам розвертає їх в потрібну сторону: їздить по всій квартирі - навіть в ванну умудрився заїхати - вткнувся в стіну, розвернув руками, перейшов навколо і далі возитися! :)
• ми пробували бавитися в ходіння від мами до тата і від тата до мами - ще та потіха я вам скажу :)

от якось так, більше й нічого додати з наших звершень - якось мало, правда?

але перейду до найголовнішої теми! ми почали відвідувати садочок! це садочок домашнього типу, іншими словами сім'я (чоловік та дружина) в себе дома приймає діток. Чому ми вибрали такий тип садочка я вже окремо писала. А зараз лише про те, як ми до нього звикали. Загалом Данусику сподобалося бавитися з купою нових іграшок, і з дітками також - вже не вперше помічаю, шо він якось природньо тягнеться до однолітків, намається їх зачепити у якийсь свій спосіб. От старших дітей (3-5 років) вже не так, а дрібноту, як сам, дуже любить. Ми отак бавилися разом разів зо три, а на четвертий раз я попрощалася та лишила його там самого. Він навіть не помітив, коли я пішла геть! зате мама САМА! попила каву з круасаном в парку - такі цікаві враження у мами були, "дааа"...

наступного разу Данилко вже очікував, що мама може "пропасти" і мацьопику це не сподобалося... ні, він не дуже-то й плакав, Данусик взагалі не плаксивий у нас, а при чужих він поводить себе ще чемніше, аніж в сімейному колі. А це, як я читала, вказує лише на те, що він батькам просто набагато більше довіряє - ну, що йому з чужої тьоті, а от мама з татом підтримають в будь-якій ситуації. Отож, за словами няні, він видав короткий сумний плач, а потім просто був дуже засмучений, вони носили його на руках по черзі, але Данусик все одно сумував. Наша няня це назвала словами "not settled" і попросила мене забрати його десь через 20 хвилин, за її словами: "навіщо створювати дитині стрес, якщо є час пройти цей період адаптації без стресу?"

і вже третя спроба лишити його самого була вдалою - за минулі рази ми випрацювали довіру - віру, що мама повернеться. І Данилко пробув в садочку півдня - я забрала його після ланчу. Думаю, що в нього такий прохи "пацанячий" характер і він не показує переживання отак "сходу", але без мами йому "незатишно", як і будь-якій маленькій дитині. Данусик дуже тішився, коли я прийшла по нього і решту дня не відходив ні на крок - стеріг :)

а далі хлопчик вже відвудував садочок чотири повні дні в тиждень. І з кожним днем все легше відпускав маму на роботу. Хоча й далі тішиться, коли я його забираю, а коли забирає тато, то першим ділом дома мацьопе шукає маму по хаті і дуже обурюється, якщо не знаходить. Він вимагає вечорами більше уваги, аніж зазвичай, але це логічно - Данусик же скучає за мною! але й з цим ситуація поступово вирівнюється - і все дуже залежить від того чи втомилося маля за день чи не так щоб дуже, от

ось який з мене бариста!