спойлер - як мені лікарка моя казала - другі пологи у жінок найлегші. Розлогої розповіді не вийде, згодом зрозумієте чому ;)
нагадую, що укінці вагітності у мене почалася преклампсія вагітних - це підняття тиску, яке спричинене, власне, вагітністю! опісля пологів тиск приходить у норму сам по собі (ну, мав би. Я не лікар, тому - хто зна, можливо, у когось цей стан і не минає отак просто. Але - на скільки я зрозуміла - мав би). Таке у мене було і під час першої вагітності - але тоді тиск піднявся на третій день тренувальних перейм. Тому там, напевно, була суміш моєї виснаженості (дві ночі толком не спала), хвилювання (що перейми нерегулярні, лікарі кажуть іти з отим щастям додому, а я б вже народити хотіла) і самої преклампсії. Власне, через тиск мене стимулювали окситоцином - природних пологів у нас з Данилком не вийшло...
так от - на 38-ому тижні (повних 37) у мене почав стрибати тиск. Коли мене виписувати з пологового у Лондоні, то дали з собою упаковку ліків від тиску. Я їй приймала десь тиждень, а потім ходила до лікаря і їх відмінили. Ліки, виявляється, круті, в Укріїні таких нема (чомусь не імпортують, нема якогось дозволу чи щось таке). А вони, власне, ідеальні для вагітних. От ними я і рятувалася ще тиждень. Але ця преклампсія, як пояснила мені лікар, то хитра штука. Бо організм мами тиск не просто так підвищує, а щоб дитині добре було. Тобто, якщо я п'ю ліки і собі тиск знижую, щоб мені голова не боліла, то дитина недоотримує чогось. Тому ми дочекалися 38 тижнів і вирішили пологи стимулювати
в 38 тижнів рівно лікар мені поставила катетер Фолея і ми домовилися зустрітися наступного дня о 6-ій ранку, якщо пологи не почнуться раніше. Катетер Фолея міг би їх стимульнути. Але ніт. Тому зустрілися ми таки в 6-ій, злили води і домовилися 8-ї ранку чекати, щоб ставити окситоцин. Злиття вод теж може стимулювати пологи. Але ніт. І отут почалося найцікавіше - бо окситоцин подіяв миттєво, перейми стали болючими. А то 8-а ранку, перезмінка, поки там вирішували чи анастезіолог з ночі буде епідуральну робити, чи вже той, що прийшов на зміну - перейми пришвидшилися і стали ще болючішими (чекала я анастезіолога з величезним нетерпінням). Епідуральну ледвве встили зробити між двома переймами. Мій Петро зранку ще був дома - чекав, коли прокинеться Данилко (щоб не плакав без мене, не хвилювався). Тоді лишив його на мою маму і поїхав в пологовий. Вій зайшов в род зал десь в 8:30, а в 8:45 народився Кирилко на другій потузі - я ж попередила, що історія не буде довгою :)
іншими словами, Петро таки встиг, але міг не встигнути. Епідуралка подіяла набагато менше, аніж в Лондоні. Там не боліло зовсім, я лише відчувала якесь відлуння перейм. Тут досить таки було чути болю, але що було б без неї, я не хочу думати. Малюк народився за якісь 40 хвили - 3 130 грам, 51 сантиметр. Вітаємо тебе! тепер ти з нами!
No comments :
Post a Comment