Tuesday 17 November 2020

5 років і 6 місяців - літо перед школою

насправді цей період покриває травень, червень, липень, а не, власне, літо. Але по відчуттям - це саме так і було, ніби літо, ніби канікули в школі... а чому - почитаєте, в наступному пості. Лише підтверджу, що в серпні у нас відбувся life changing event для Данусика (думаю, багато хто навіть здогадався... відгадки в коментах понаписуєте?..)

травень був зовсім не літнім, ми навіть опалення крутили - наніч так точно! але все ж природа взяла своє і стало прекрасно! ми з хлопцями багато гуляли, "дули" кульбабки, їздили на велосипеді, повзали на карематі. А потім ще й карантин послабили - мама кричала: "у-ху!", бо Данилко знову пішов в садочок. Ми з Петром його величали "підпільним", бо то було в іншому приміщенні, яке повністю є власністю садочка. Для Данилка це було трохи дивно-кумедно, але він тішився можливості знову гратися з друзями

ще один позитивний ефект карантину, що Данусик знайшов собі товариша по-сусідству. Через хату від нас живе Марко і вони якось зійшлися. Начебто обоє голосисті, шумні і змисні. Але в той же час вони не травмують один одного і не роблять збитків. Це важливо - бо є й інші діти поруч, але я не люблю, коли Данилко грається з ними, бо всі ігри якісь травматичні і закінчуються плачами або образами. А тут мир-злагода. Про наявність суперечок я не сумніваюся, але якось вони самі миряться. І - найголовніше - не травмують один одного навмисно. От Данилко зачастив до Марка бавитися. А мама сі дивує, яка дитина доросла - свої друзі, свої уподобання, без мами, само... час летить, дитина росте...

окремо можу розказати - як ми кумедно з'їздили на море. Кумедного насправді в тому мало, бо з'їздили ми чудово. Але слово "з'їздили", можна замітинити на "прошмигнули". Бо ми поїхали за 2 дні після того як Хорватія відкрила кордони і через днів 5 як ми приїхали, хорвати почали вимагати негативний тест на в'їзді - а ми ж то вже тутечки, нам не треба! кумедно то, що я трохи нервувала отак зірватися і поїхати, просила Петра - давай через тиждень, збиратися в такому темпі важко і т.д., а через тиждень ми б уже нікуди й не поїхали, от. Так шо Петро молодець, не дав "потормозити" :)

на морі було чудово! у Хорватії рівень захворюваності був майже відсутній і було дуже комфортно. Але! найпрекрасніше було то, що ми мали апартаменти з басейном. Це у нас вперше такий досвід - коли басейн весь персонально наш. І з дітьми - це прекрасно. Хочемо - їдемо на море, а не хочемо - плаваємо в басейні. Ми з Петром і вночі плавали - коли діти сплять і не заважають. Данилко ж навчився плавати в нарукавниках! вперше він таке зробив взимку в басейні в горах, а тут, скажімо, закріпив знання. Ми коло навіть не діставали. До кінця відпустки Данилко вже й ниряв під воду

також Данусик з Петром, як справжня банда, їздили собі окремо на кораблику плавати. Моя 5-изполовиною-річна дитина плавала у відкритому морі! і керувала корабликом! часом мені капці як цікаво, шо з нього виросте з таким досвідом з дитинства :)

помітила, що карантин багато чого Данилка навчив. Наприклад, знімати штани в болоті та піску у коридорі, а не на килимі, мити руки після вулиці... раніше я йому мусіла все-все нагадати, а тепер він часом мені каже: "мама, я знаю". Таке моє доросле мале дитинча!

No comments :

Post a Comment