по-перше, 6 з половиною років - це прям "вав", яке досягнення. Це ж не просто 6! це "з половиною"! для Кирилка - дуже важлива різниця. Він рахував і чекав. Можливо, тому що він один з найменших у класі. Ще й цей старшим брат, з яким контурувати треба… тяжке життя 6-ирічки… )
з досягнеть - на зимових канікулах я - після досить довгої перерви - от не доводилося мені чути, як він читає текст! - почула як Кирилко читає. З Данилом у мене якось було більше часу, ми прям читали разом, я його мотивувала. Пробувала вчити, але зрозуміла, що ми скоріше посваримося, тому, зрештою, чекала, що навчать у школі. Але от розвивала вже саме читання дуже активно. З Кирилом я мала досвід і навіть не пробувала саме вчити, трохи Данило йому пояснював - як складати букви у склади. Але малючок наш упертий, тому навчився читати теж у школі. Вчать читати зараз зовсім інакше - не по-складах, а цілими словами. І я була вражена - Кирилко справді читає прям великі слова! цілими! звісно, де початок/кінець речення ще плутає. Толком про що читав не памʼятає, зазвичай. Але складати букви у слова уміє чудово. Петро розповідає, що він читає всі вивіски, реклами на бігбордах, коли вони в машині кудись їдуть. Одним словом - маємо таке величезне досягнення!
також у школі в Кирила відбувся виступ, де у нього була головна роль - пташки між деревами. Прям дуже багато слів треба було вчити, та слідкувати за ходом усієї вистави і ніде не помилитися, не пропустити свої слова. Про що жаліється Кирилкова вчителька пані Іра - то це почерк, та те, що закінчує завдання швидше, аби кидати жартики та відволікати однокласників. Сфокусовано працює, лише коли йому явно важко, матеріал новий та треба справді сконцентруватися. Іншими словами - де можна не напружуватися, то там він і не буде
от що залишилося незмінним - якщо йому дати завдання, якщо йому то треба, або він пройнявся відповідальністю, то він нікому спуску не дасть, а зробить. Нічого не забуде, всіх замучить, але досягне свого, вперте рідкісно вродилося оце моє дрібне )
з смішних співпадінь - останній тиждень 2-ї чверті Кирило пропустив, бо хворів. Так само як і в 1-ій чверті пропустив останній тиждень. Лиш тоді він кашляв як не в себе, а тут йому вухо боліло. Я прям чекатиму, що далі буде, аби перевірити чи то новий тренд такий… але це все без температури - цієї зими гарячки Кирило не мав і антибіотик не пив. Будемо вважати, що росте, імунітет виробився і більшість вірусні він переборює безсимптомно (хоча я найбільше чекаю кінця березня, у мене діти найважче хворіють саме в лютому-березні - ніби в них вичерпалися сили боротися. Та й приказка давня сімейна: "1 березня цього року було нахолоднішим днем зими", а також замети на трасі Рівне-Львав 31-ого березня 2013 року - то всьо не дозволяє мені березню довіряти)
я вже десь згадувала, що мої хлопці обоє ходять цього року на карате. То от у грудні у них була перша атестація, здавали на пояса - Кирило на білий, Данило на білий з чорною смужкою. Але у лютому ще були змагання! ми домовилися, що Данило їде на лижі, а Кирило прийматиме участь у змаганнях (бо то різні вікові категорії - день один, а час різний, то ми не хотіли возитися туди-сюди з обома хлопцями). І Кирило переміг! при чому перші 2 підходи він програв, а потім виграв! раз, другий! третій! задоволений був вже своєю золотою медаллю - словами не передати… таке дрібне, а таке затяте! не даремно ми його, ще немовлям називали танчиком (від слова "танк") - пре і не здається, навпростець...
No comments :
Post a Comment