наступний пішов!

сезон в'єтнамок оголошується відкритим

як шукати роботу в Лондоні

місяць двадцять п'ятий: борщ!

місяць двадцять п'ять зустрів Данусика новими зубами - з'явилося два нижні ікла, залишилося чекати останні чотири (кутні) зубика - ну, от мама і чекає :)

а ще в малого якось сам собою пройшов "заскок" з зупами - місяці 4-5 тому дитина при споживанні рідких страв регулярно скандалила. Йому треба було конче їсти то все руками, при чому молочну кашу він самостійно їсть ложкою без проблем, а суп тре конче руками. І от якось не виходить ту зупу руками їсти (дивина, пра?), а отже - давай скандалити, мамі ж скучно живеться в тому світі. Але мама в Данусика лінива, тому зупи я просто перестала пропонувати - ну, ні то й ні. І не розказуйте, будь ласка, як це корисно - навіть Комаровський пише, що нічого сакрального в зупах немає, просто це досить здорова страва (бо не смажене ж), яка легко готується (не вареники і не глубці, аж ніяк), ще й бюджетна (хіба у вас суп з невідомо яких делікатесів - це Комаровський так пише). А загалом - то просто тре пропонувати дитині багато пити та давати достатньо овочів і фруктів. От британці не мають культури вживання перших страв - і живі наче, ніц їм не бракує. Але повернемося до наших баранів - моя мама варить смачнющий борщ! і оскільки ми проводили двадцять п'ятий місяць знову у моїх батьків, то якось я вирішила запропонувати той борщ Данусику - біди ж не буде, якщо відмовиться, то чому б не спробувати? але Данилко не відмовився, більше того - тепер щоразу, коли сідаємо їсти, він каже: "борщ!" (інтонація, зверніть увагу, не запитальна, а наказова). А ще йому сподобалася гарбузяна каша (її теж моя мама готує дуже смачною). Так що нові харчові горизонти відчиняються, чому я дуже рада, бо сама люблю рідкі страви - і готувати, і споживати

ми відвідали з Данилком і з дідусем та бабусею зоопарк! ну, Данусику воно ще не зовсім захопливо було, але великі киці сподобалися (тигри і гепарди, а леви від нас сховалися... може, образилися, що ми їм казали: "киць-киць"?). Дивно, що на мавпочок малючок якось байдуже відреагував. Зате вовк - то купа емоцій. Під кінець ми ще в тераріум зайшли на рибок і змій подивитися. Але в Данилка то вже був етап - їсти і пити, тому він собі жував, а ми споглядали. Гарна вилазка тоді вийшла

поговоримо про горщик - цього місяця я почала пробувати на нього Данилка садити після снів та прогулянок. Зазвичай успішно, якщо малюк погоджується сісти. Проблема в тому, що він інколи категорично проти. Таке своєнравне створіння росте... але справи пішли значно ліпше, коли він спробував пісяти стоячи (пацанячі замашки, нє?). Після цього, якщо лишити малого "голопопити", то він відчуває позиви і сам біжить справляти свої справи в горщик! в підгузку цього не стається - не проситься, ніц не показує, просто тихо робить своє в nappy. Ну, і какати він категорично відмовляється на горщику, але ж не все одразу, пра? я так собі думаю, що можна вже той підгузок пробувати знімати зовсім... от наступного місяця будем на своїй території, а не у моїх батьків, то й знімемо!

я вже розповідала про великий-маленький, а цього місяця додалося ще поняття вверх-вниз. У нас є інтерактивна книжка з машинками (дякуємо хресній). І там є кран, а його вантаж можна рухати вверх-вниз. Отак граючить, ми й вивчили ці поняття

і про букви - тут все вийшло без якогось особливого втручання з мого боку. Як я казала, у моїх батьків ремонт, і ми, ходячи мимо листа з гіпсокартону, де написано його серійний номер, отак ненав'язливо, вивчили цифри. Але ж там і букви були! коли Данилко показував на букву, то я називала. А ще у нас є іграшка-телефон, яка називає або кілька букв алфавіту (по три на кнопку), або цифру - залежно від режиму. Так що англійський алфавіт у нас в прогресі - 15 букв Данилко вже знає :)

місяць двадцять чевертий: Данусику 2 роки!

цього місяця Данусику виповилося 2 роки! такий великий хлопчик - мені часом не віриться, що ми вже стільки часу разом у цьому світі! це були чудові два роки!

почнемо із зізнання - я обіцяла писати в блозі перші 100 слів, сказані Данилком. Так і зробила, але для себе (не публікуючи) - я запланувала вести список до 300 (отака я заразка). І ніц з того не вийшло! бо слова з'являються просто щодня, а часом навіть по кілька! і просто неможливо за тим слідкувати - тому моя приватна затія провалилася :)

минулого місяця Данусик кольори лиш показував, в тепер вже й сам називає! жовтий звучить як: "зьото", зелений - "ненений", білий - "бівий", чорний і червоний звучать майже ідентично: "чорно", а синій Данилко вимовляє вірно. Показує мені рожевий, блакитний, фіолетовий - якісь такі довгі назви, спробуй то вимов, капці ж!

з цифрами теж класний прогрес - малеча рахує до семи! ну, як "рахує" - я пальчиком вожу по об'єктах, а він каже - one, two, three, four, five - до семи. Seven правда вимовляє як: "енен", але решта дуже близько - навіть немає з чого пожартувати. А як символи - то і вісім, і дев'ять знає. І теж вірно називає

далі слова, які мені подобаються і які я сама вживаю за Данилком: "пакі" - пальці, воно мені так кумедно звучить! наче якісь палки, кандерябри, чи щось таке недолуге! "мама, Нилко пакі ходний вода!" (в Данилка пальці попали в холодну воду) - а мама: "а чого Данилко свої пакі пхає в холодну воду?!"

ще одне коронне слово - це "курта" - куртка, і ще мені подобається "чопи" - чобітки. До речі, я якось навчила малого самого за собою одяг після прогулянки на батарею вішати сушити (він же не може, аби в снігу не повалятися) і приносити звідти ж перед нею (ну, я, звісно, вішання поправляю, але як факт)

малюк вивчив такі поняття як: великий ("викий") і маленький ("менький"). Якщо задуматися - то скільки всього та дитина має зрозуміти! ще ж є довгий-короткий, високий-нижкий, важкий-легкий, товстий-тонкий і багато іншого подібного. І все це у якийсь момент треба запам'ятати, зрозуміти, вивчити...

був кумедний момент - минулого місяця ми були у моїх батьків, а цього приїхав наш тато. Якось Данилко саме хотів пити і собі гонорово йде та бере чашку зі столу. А Петро з такими великими очима до мене - "а йому так можна, отак будь-яку чашку брати?" - Петро мав на увазі, що чашка скляна, а мацьопик може не втримати і побити. Я й не сперечаюся - кілька чашок він таки побив - але вже дуже впеанено поводиться з посудом і ми давно не користуємося якимись спеціальними тарілками (ми ніколи ними не користувалися, але я дуже слідкувала, а тепер розлабилася зовсім)

а 2 рочки святкували в сімейному колі, мама навіть пробувала торта пекти (правду кажучи, бабуся в основному тим займалася, але я допомагала як могла. Так що наявність малюка дуже мотивує - і таких байдужих до солодощів та випікання осіб, яко я). Здається, Данилку сподобалося

місяць двадцять третій: апаку

вже класично затримую постик про моє дітисько. Тре щось з цим робити... ідеї на підвищення мамо-мотивації та знаходженню вільного часу є? якщо є, то давайте ;)

зубів у грудні нових не з'явилося. Данусику треба ще 6 відростити. Я так розумію, що до двох років вже всі і не встигнуть, будуть пізніше. Про те що два роки - це умовний термін, я знаю, просто дуже хочу аби дитя перестало покидатися вночі. Але на разі з цим сумно

цього місяця ми умовно працювали над кольорами і цифрами. Результат є - основні кольори Данилко знає - якщо попрошу показати, де щось жовте/синє/червоне/чорне/зелене/біле, то покаже. Ну, можливо, не з першого разу, а після того як ми спершу пригадаємо всі ті кольори, але покаже. А з цифрами взагалі прикол вийшов не запланований. Ми у грудні були в моїх батьків, а в них ремонт і під вхідними дверима стоїть лист гіпсокартону, на якому багато цифр написано. А ми під тими дверима одяшаємо рукавички і шапку, аби не спаритися в хаті - і я паралельно показувала, де one/two/three/four/five - ми вчили англійською, бо Данилко явно в няні їх вже чув - а потім просила його показати, де one/two/three/four/five. З перемінним успіхом знаємо one, two, three - приємний такий бонус, на яким мама не розраховувала. Ще дуже смішно вийшло з раз-два-три. Данилко все хотів, аби я сідала біля нього поруч на диван і падала назад разом з них - гра в "ба-бах" - а я сказала, що буду падати лише на "команду": "раз-два-три". І що ви думаєте? за два дні вже "командує"! :)

про зміни в словничку:

28. та 29. "кря" і "ква" - спершу були дуже подібні, а потім взагалі перетворилмся на суцільне: "ква" на кілька місяців, тепер чітко на качку каже: "кря", а на жабку: "ква"

2. то було колись "аууу" - як вовк виє, вити Данусик перестав, зате почав казати: "вов" - вовк

57. під номером 57 в мене записано слово: "баба". Ну, що моя мама то: "Валя", я вже казала. Але моя бабуся стала: "баба"! і на фото показує - каже або: "Валя", або: "баба" - відповідно :)

про нові слова - я обіцяла, що буду писати лише до ста. Так от - сто вже є:

81. "дем" - ідем:

82. "деко" - далеко

83. "кем" - крем. При чому ще покаже, де Валі крем, де мами, де дідовий (бачив як дід взуття натирав, тобто крем до взуття, але Данусик каже, що то дідовий), а де крем "до дупи" - ну, крем під підгузок. Оце "кем до дупи" - це тааак кумедно! а ще дуже кумедко, коли малюк розповідає, де чия дупа: мамина, дідова, кота... і так щиро дивується - усі мають дупу! "капці" просто!
84. дай

86. "пав" - впав

87. "чікай" - чекай

88. "буль-буль" - купатися

89. "мок" - мокрий, намочив, розлив

90. "темо" - темно

91."атка" - хатка

92. "дім" - дим

93. "дев" - дерево

94. "сьосє" - сонце, якось так дуже м'яуо вимовляє, навіть важко фонетику відтворити, але коли каже, то я розумію про що

95-96. on/off - ходить по хаті і де дістає до вимикачів то "онає" і "офає" нам :)

97. "сі" - сідай, посади, сидіти. На стілець може так казати

98. тів - стіл

99. "апаку" - кактус!!! от як: "апаку" може означати - "кактус"?!!

а ще ми багато гралися зі снігом, ліпили сніговика  та потоваришували з усіма сусідськими собаками. Про собак - це у нас тепер щоденний "квест" - пройти по вулиці та постояти біля кожних воріт, де "хтось" загавчить (уявляю, як нас власники тих будинків "люблять"). А оскільки пси тут тримають мало чи не в кожному дворі, то таких зупинок виходить багато. Одним словом - гуляємо ми шумно і під собачий хоровий супровід, а ще Данилко досить-таки підкачав вміння ходити пішки - хвилин 40 може йти беззупину і перепочинку - повільно, звісно, але ж нам нікуди поспішати. В Лондоні не було такої практики, бо все далеко і без візочка не обійтися ніяк

а от до свята Миколая мені Данилка не вдалося підготувати. Не знаю... я пробувала пояснювати щось про чемних та нечемних діток, про подарунки, але він не сприйняв цю інформацію. Мені здається, ми з Петром мало акцентуємо увагу, що щось є "подарунком", коли купуємо йому іграшки, чи одяг, чи книжки, тому він сприймає це звично - радіє всьому "новому", але це не "особлива подія" для нього (взяла "новому" в дужки, бо оскільки ми маємо іграшки в різних будинках, то вони часто стають "новими" після розлуки - я взагалі дуже люблю день-два після прильоту, бо дитя бавиться, всі "цяці" "нові", нікого не треба, розважати дитину не потрібно - мамі дуже файно). Аналогічно з чемністю - синочок загалом досить слухняний в нас, дуже активний і інколи з цим важко впоратися (тут я подумала: "хлопчисько!" - у нас у друзів все дівчатка і, як на мене, дуже тихі та спокійні - хоча, можливо, це при нас так, ми ж чужі, може, вони соромляться? - тому на їхньому фоті Данилко  завжди, як юла заведена - "цей" не соромиться нікого! - я навіть не знаю якими бувають інші хлопчики, якщо чесно, цікаво б порівняти), але тиснути, власне, на "чемність" щоденної потреби не виникає - а ще в мене напевно мало вимог, можливо, треба й більше... підсумовуючи - листа до Миколая не писали, подарунки шукали під подушкою і мами, і бабусі, і дідуся, але ажіотажу не вийшло - спробую наступного року виправитися :)

словничок від Данилка