6 років 9 місяців: я дізнаюся про світ

ще клаптик літа та повернення до школи. Тепер офіційно у 1-ий клас, попереднього року був нульовий. Якщо порефлексувати на тему школи, то йти у нульовий було вірним рішенням - моя непосида хоч трохи шкільні правила вивчила. Коли розмовляємо з учителем, то питань до навчання і успіхів у навчанні немає зовсім, усі питання - про товчіння, розмови на уроках і вигукування відповідей (бо він же знає! і дуууже хоче з усіма поділитися)

у липні (я порахувала і виявилося, що липень то власне 6-ий місяць - то я мала б про це розповісти ще у минулому дописі. Але що вже - тут напишу) Данусик відвідував космічний табір. Це було при школі і попри пафосну назву "табір" - діти просто приходять до школи та займаються цікавинками, творчістю і трохи навчанням під певну тему. Таких таборів мало бути кілька за канікули, але ми обрали цей - який найбільше пасував до нашого літнього розкладу. До чого я веду - для таких малих дітей все навчання має йти через зацікалення. Данилко мені і так багато розповідав про школу під час навчального року. Але то не до порівняння скільки інформації він приніс за ці два тижні - він знає усі планети на ім'я, в якому порядку вони від сонця, яка найменша - карликова, найбільша і всяке інше. Вчителі попрацювали на славу, коли організовували оцей табір - програма була суперова. І тема видно Данилку виявилася близькою

загалом у нього зараз прокинулася любов до енцеклопедичних знань - найбільші дерева, найбільші тварини, найменша пташка, найвища гора, шо таке гроза, як стається землетрус, що таке лава... тому я купувала багато книжок, які пояснюють явища природи, або розповідають про цікавинки нашої планети та її особливих мешканців. А як Данилка цікавить тема Атлантиди - материка, що затонув! я по тому інформаці не маю - порадите щось?..

крім успіхів поділюся і болем - це читання. Нє, читати то він читає - вміє. Але не хоче - а мама хоче, щоб Данусик хотів. Отака от постановка "проблєми". Радилася я з того приводу з мамою і мама мені ніц не порадила, сказала запитати бабушку. А бабушка має освіту вчителя молодших класів. Довго не буду затягувати - відчипитися від дитини мені сказали. Бо можна заставлянням відбити охоту надовго, якщо не назавжди. В його віці (6-7 років) підходить лише м'ягке заохочення - читати вивіски, або то що йому цікаво. От ті ж енциклопедії використовую - бо там короткі абзаци про якесь явище, чи тварину/рослину, чи просто підпис до картинки хто/що це. Але то все на рівні слів - тексти йому не хочеться читати. І навіть як читає казку/історію, то він не до кінця розуміє зміст, щоб потім переказати - отакі діла

окрім того Данусик: їздив з татом в офіс, де його тато тішив піцою на обід; катався на тракторі з подачі няні Кирилка; ходтв з мамою на морозиво; відвідав ще раз Адріатичне море (у мами було відрядження в Загреб); допомагав Кирилку задувати свічки на торті на святкуванні 2 років; дивився з татом багато "пацанячого" кіно

місяці 25-27: terrible twos - продовження

ой, йой - то така загальна реакція. У Кирилка в розквіті триза трьох, чи як то називали британці "terrible twos". Всьо не так. На "куці" (на руці) - лише мама має право брати, якщо не мама, то скандал. Їсти тіко тою ложкою - "викою" (великою), "менькою" (маленькою), синьою! гуляти тіко в тих штанах і в чих чоботах, інакше: "нє". І не "ціпай" (чіпай), і "не буду", "не теба" (не треба), "не наю" (не знаю). І ще собі почав повторювати ниючий невдоволений звук: "умм" - словами не каже, що не так, а ото ниє, в ви - холопи - вгадуйте, чьо я невдоволений

трохи позаписую висловів, щоб потім не забути - найбільше мені подобається як буква "р" замінюється на "й". Таким чином "корова" стає "койовою" - "койова на гойі". Або "сойока-бібобока" - ага. Ще мене в цей час роботів-пилесосів та доставок додому тішить - "йобот" і "койобка". Ми з Петром то всьо називаємо однією фразою: "койова в койобці на гойі" - сміх та й годі. Що цікаво: "мама, візьми на куці" (візьми на руці), але при цьому: "дай юку" (дай руку) - хммм...

купили дрібноті велобіг. Сама історія теж цікава, бо спершу ми подивилися на велобіг в "Антошці", але там було їх всього два, а оскільки ми "не в тємі", то ми вирішили поїхати ще в "Епіцентр". В "Епіцентрі" всі велобіги були на півтора роки - маленькі та пласмасові. Тож ми прийняли рішення вернутися в "Антошку". Але - в тому ж "Епіцентрі" були самокати на Данусика, а ми давно хотіли йому оновити автопарк. І от ми кумуємо самокат Данилку, а Кико в сльози: "хоцю педика" (хочу велосипедика) - і тримає того пласмасового велобіга, якого він обзиває "велосипедом". Отако з плачами верталися ми в "Антошку", дитину образили - старшому купили, а мені? а потім усім хвалився: "мама купила педика"... і ганяє зараз на ньому, шо капці. Десь так само швидко як і Данилко на самокаті чи й велосипеді і сніг йому не заважає від слова "зовсім "

хоче все робити сам, точніше "сама" як Кико каже - роззуватися, знімати куртку, вибирати одяг, ходити по супермаркетах. Якщо хоче йти сам, то руки не дасть нізащо - закладає за спину і всьо. Може влаштувати показовий скандал - це коли кричить, ніби його ріжуть, а на очах ні сльозинки - цьопке таке. Шапку теж щодня вибирає іншу - то "з вушками" (справді шапка під тигра з вухами), то "з кіцьою" (на мапці бомбон пухнастий з якоїсь тварини)

почали вчити кольори. На разі "чєвоний" (червноний) гарно плутається з "зеєним" (зелений). Які знає важко сказати - то вірно називає, то невірно. Видно - як вгадає. Але в тому напрямку нам дуже сподобалася розумна wi-fi лампочка з підтримкою rgb - я з телефону можу по wi-fi її і ввімкнути, і вимкнути, і навіть вибрати колір світла. Ото ми з Кирилком перед сном кольори на лампочці змінюємо та й заодно таким чином вивчаємо

дуже любить старшого братика - має все за ним повторити один в один. Як Данилко засмучений, то втішає, гладить. При цьому може й запустити залізною машигкою в чоло, як шось не по його - отака вона "тяжка" тая братня любов. Але перед школою на прощання дає "цьом" і обожнює їздити з татом Данила забирати. А я дуже тішуся, що хлопці товаришують і гарно бавляться

Кирилку 2 роки: happy birthday!

місяці 22-24: нє! нє! нє!

ну, ви з назви зрозуміли - чим ближче до 2-ох років, тим більше проявів terrible twos. Всьо - нє! на все має власну думку. Інколи я кажу навпаки, ніж мені насправді треба, бо Кирилко точно буде сперечатися (наприклад, ти ж будеш спати в шкарпетках - нє! нє! нє! і я така - ура, нашо мамі ті шкарпетки в піску в ліжку?..)

аналогічно, дрібнота сперечається з Данилком. Якщо якась іграшка потрібна Данилку, то вона потрібна і Кирилку. Приходить мені жалітися - мама, Данико не давав маминку (мама, Данилко не дає мені машинку)... (і такий голос жалібний, хитрун дрібний...)

все має бути лише так, як він задумав - мама, на куці (мама, на руці)! і хай лише спробує тато підійти хоч на крок - крику буде на всю хату. Якось в мене був кол з клієнтом, коли він прокинувся - то він всі 30 хвилин верещав, поки я таки не взяла його на руки

слова офіційно не записую більше, бо їх дуже багато, але є перли, що перетворюються у сімейні мемчики:

- не ціціціціпай! - не чіпай! - ой, я сі волочу, кількість "ці" пропорційна до градуса протесту

- кука - рука. Особливо, коли в магазині кажеш: "дай куку", а Кико такий: "куку не дам" - і обидві руки слав за спиною, жука така

- мамамав - поламав - кількість складів точна - як і має бути

зуби - у нас в процесі ікла, ліве верхнє вилізло 29-ого серпня, праве верхнє 2-ого вересня. І нижні десь на підході - видно, що близько

почалася любов до машинок - і як воно в хлопців виходить? отак ніби ніхто не вчить, а йому треба машинки

цей період випадає на всеньке літо - то й морські пригоди теж частина цього звіту. З плаванням таких проблнм як з Данилком у Кирилка не було - він спокійно пішов у воду бавитися, а потім плавати у колі. Єдине, що Кико явно більш чутливий до тнмператури води - в холоднішу він не лізе (Данико паляпається у любій по півгодини). Рулював кораблика - кумедно, як він відcував руку Анте від керма, сам! все тре самому робити! за це літо ми встигли з ним і поспати на пляжі, і корабликами побавитися, і м'ячиком покидатися, і в піску повозитися, і з гірок на майданчиках дитячих поз'їжджати (майдачики, то окрема тема, мене на фразу: "йдемо на гойдада" під кінець відпустки аж теліпало)

ще розкажу історію про окуляри. Якось ми Данусику купили окуляри від сонця. Але дитячі там були одного розміру. І чи то він швидко виріс, чи вони одразу йому тиснули - ну, не хтілося йому того, не ходив він в окулярах від сонця, і не просив, і не одягав. А от Кикові дуже тре було. Як тільки побачив, що тато в окулярах! і мама в окулярах! все! "оуяи"! то ми йому спершу дали ті Данилкові, а на морі купили ше нові і Данику теж (аякже! якщо шось тре Кирилку, то воно - срочно! - тре Данилку) і приїхали ми в серпні з Хорватії всі обокулярені! і байдуже, що окуляри не тим боком, ти не ціціпай ;)

6 років 6 місяців - перший останній дзвоник

закінчився перший рік школи! аж не віриться - мій мацьопик закінчив нульовий клас! вау! до речі свято останнього дзвоника було також досить цікавим - ніякої класичної лінійки, промов від вчителів і директора. Директорка за 30 секунд привітала усіх зі святом, а далі діти показали виступи, які вони готували до цієї події - танці, вірші та співи. Данусик був частиною танців - ритмічний він, а от на танці як на гурток ходити не хоче... також все це відбувалося у парку Культури у Львові і під час фестивалю "Street food so good" тому ми після того ще залишилися поїсти бургерів і картоплі фрі (діти - обоє! - були в захваті). Була також фото-зона - тож побачите, що ми там витворяли (до речі, дощ такий противний лив на початку, що капці... буквально тиждень до того ми ходили на фонтани з дітьми - і було так тепло, що я не боялася аби вони змокли, а тут...)

в червні ми бути на морі в Хорватії! і Данусик правав! сам! в нарукавниках, звісно... але як! плавали вони з татом так далеко як хотів тато - Данусик хотів ще далі, але татові було страшно. Тому я дуже задоволена, і тим, що він ходив на плавання, і взагалі результатом того ходіння - відсутність страху, розуміння, що його вода тримає, бажання плавати, ниряння з окулярами, кайф який він відчуває... клааас!

знову каталися на кораблику, Данилко знову рулював - хотів, соломився попросити, а потім такий гордий за рулем сидить, задоволена мацьопа мордася. взагал то була дуже насичена поїщдка - їхдили з кумами, купа дітей, то всьо бавилося-товклося, їхдтли в Спліт, відкрили кілька нових пляжів - пісчаних!

багато часу Данусик проводить з татом - їхдять ввечері кататися на велосипедах, або Петро бере його в офіс і вони там на піццу ходять. В дитини канікули, а мама з дому працює - Петро допомагає з цим шустриком як може. А піцца - то ще й у нас нова традиція вихідного дня - мусим замовити чи в чуботу чи в неділю. Данусик полюбив найдужче Маргариту :)

і ще додала дві фото з святкування 6 рочків Софійки. Най мене вже вибачать батьки за фото їхніх дітей у блозі - але ця кривляка це епічно. І він саме отакий і є! секунду серйозним, а в наступну кривляється і вар'ює :)

місяці 19-21: Кико!

про зуби: 20.03 виліз 11-ий зуб справа знизу, а 05.04 проклюнувся 12 зуб зліва знизу. Отож, маємо 12 штук

нові слова просто незлічити. Я окремо вела список зі 100 перших слів, то я його якраз закінчила до кінця 21-ого місяця. Тобто, 100 слів малючок має вже в рік і 9 місяців:

- Кико - Данилко. Поступово ще - Дани-Кико і Дико. Але в осовному Кико. Я навіть пост так назвала, бо "Кико" - це, звісно, щось неймовірне. І любов до братика теж не має меж - прокидається і перше слово в нього: "Кико?" :)

- бобий бень - добрий день. Є історія пов'язана зі словом - гуляю я з Кирилком, проходить мимо пані і каже, то ця дівчинка мені так гарно казала вчора: "добрий день"? я така - це хлопчик і навряд чи то був він, бо ще так гарно не говорить. Наступного дня приходить няня і каже: "Я вам забула сказати, Кирилко так гарно каже "бобий бень, тьоті"! в п'ятницю з жіночкою перегукувалися - мама випала в осад

- тьоті - тьотя

- дяді"

- буся - бабуся (моя мама)

- баці - бабця (Петрова мама)

- дідо

- Балі - і Валя (моя мама) і Галя (няня)

- пан - чоловік, няня каже "дядя", а я кажу "пан". От Кирилко каже і то, і то

- пані - де є пан, там і пані

- ивіт - привіт

- моко - молоко

- куки - від "кульки - це шоколадні кукурудзяні кульки, які Данилко любить насніданок, для Кирилка то є десерт

- вода"

- пити вода - склянка

- ту - як саме цю. Вибирає тарілки, скланку, ложку. Він у нас дуже любить солодку воду (на противагу, Данилко до цього часу не п'є газованої води - каже "солена - і не любить компотів). Ми даємо рідно, і зазвичай розводимо звичайною, то Кирилко слідкує дуже пильно. Якщо не бачив, що саме йому налили, то буде вимагати і ще пальцем буде показувати: "дати воду! нє! ту! ту!!!"

- муха - потім ще додалося "муська"

- петик - песик

- ко-ко - пташка

- кукіку - ку-ка-рі-ку, і півник також кукіку

- кан - кран

- татог - трактор. Взагалі кран з трактором ходять в парі. Нам садили дві великі сосни і вибивали велику яму ескаватором, а краном (скоріше маніпулятором) сосну туди ставили. Дати двилися на атракцію з вікна з татом. І осільки тато не сильно старався бути 100% точним, то тепер все пов'язане з будівництвом дитина називає "кан, татог". Іншими словами - в будь-якій незрозумілій ситуації шукай кан і татог!

- аваюх - ескаватор. Не питайте чьо так. В Данилка "кактус" був "апака". В кожної дитини має бути таке дивне слово :)

- цьом - цьом, може у відповідь послати повітнярий поцілунок. А ще мені подобається, як каже: "цьом, нє" - і відвертається з усіх сил при цьому

- мио - мило

- дусь - душ

- дось - дощ

- кука - рука

- овою - голова

- око - око

- кака - памперс, потім змінилося на "напі" від англійського nappy

- пісяти - пісяти! так! він знає як це називається :)

- какі-пукі - як покакав, або коли попукав

- мамин" або "мамине"

- татове"

- дядьове"

- Кикове - Данилкове

- каву - кава, зранку, як хлопці зроблять каву, то кличе мене: "мааамууу кааавууу"

- кол - дзвінок по роботі, від англійського call

- альо - телефон

- кий - відкрий

- уци - включи

- on/off - легше ніж ввімкнено чи вимкнено. Тому світло у нас "он" і "оф", і багато чого іншого теж

- обот - робот. Завели собі робота-пилесома і дитина має слово "робот" в своїй першій сотні - куди світ котиццця?!!

- киця"

- отик - котик як звертаня: "Кирилко - котик

- ляля"

- пав - впав

- капці - взуття, з'яилося замість "топи" (чопи, як чоботи). Приходили вгості куми і в них менший син казав на взуття "капці - Кирилку вистачило кількох годин, аби запам'ятати

- bus - автобус, поступово стало "атобас"

- ball"

- коза - кумедно, що каже "коза" на одного з наших динозаврів: видно, чимось на козу подібний той динозавр. Слово з'явилося, коли вони з няньою зустріли в нашому селі справжню козу! яка паслася. Кирилко поривася запропонувати козі трави (рвав і протягував руку), няня, звісно, підходити не дозволила. Але малючок тепер знає, хто такий "коза"

- уга - друга, інший

- пацік - пальчик

- зуби - зуби, чи чистити зуби (читай "їсти зубну пасту"...)

- почекай"

- ку-ку - це вже є дуже давно, але чомусь не записала образу. А ігри в "ку-ку" тепер дуже просунулися - ховається, каже "ку-ку", як шукає мене, то питає: "ку-ку? де ти?"

- мутікі - мультики, знає мультик "Буба", "Пеппа" і "Каю". Під "знає" маю на увазі, шо так і каже "мутікі Буба", "куци Пеппа"

- паку - палку, часто також на соломку або хлібні палички

- дорка - помідорка, на огірок каже так само

- кася - каша

- босьць - борщ - а хіба ж не українець? а хіба ж не козак? а ще як щі сметанкою...

- кусь - вкусити, чи коли кусає

ще ми з Петром вакцинувалися першою дозою Astra Zeneka на початку квітня - і нас якось морально відпустило. Ми почали більше їздити навколо і возити з собою дітей. Ось таким чином Кирилко вперше попав до супермаркету на закупи. І саме тому дрібного вперше підстригли в перукарні :)

і останнє вперше на цей період - малючок малював! так малював, що розмалював усі руки. Але мама ці "калякі-малякі" поклала у коробочку "на пам'ять" у будь-якому випадку 

словничок від Кирилка