4 роки: плаваю як киця

і це не жарт - найцікавішим здобутком за літо для Кирилка я вважаю той факт, що він боявся води (моря, якщо точніше) як вогню, але в кінці кінців навчився плававти. І навіть від того закайфував. Правда тато почав тоді стогнати. Я от подумала - мої діти реально постійно нависають на Петру, коли заходить діло до якогось фану. До мене вони ходять їсти і коли треба пожалітися, або щоб їх пожаліли. Ні, я якраз не жаліюся. Просто як факт. Так от - Кирилко, як навчився плавати, то не давав Петру спуску зовсім. Постійно вимагав, щоб тато з ним плавав. І звісно, це сталося в наші останні дні на морі. В перший день ото не можна було, щоб 2 тижні кайфувати. Нє, то треба було лишити на другу половину. І останні 5 днів відпрацьовувати всю відпустку )

розкажу, що спочатку ми намагалися всунути Кирилка в коло. Але моря він боявся - капці. От в басейні - хоч і глибокому глибокому - плавав в тому колі, а в морі - ні в яку не погоджувався. Потім ми якось переконали його спробувати нарукавники - і поступово Кирилку зайшло. З досвіду - Кирилко, як і Данилко свого часу, спробував самостійно пливти в закритій бухті. Тобто дітей лякає відкритий простір моря, сам факт, що навколо отак багато води (сюди ж пояснення, чому в басейні нормально, а в морі - ніяк спершу не хотів кожен з них). І ще один висновок - етап кола варто попускати. Бо з Данилком ми долали спротив на коло, а потім окремо спротив на нарукавники. А з Кирилком обійшлося одним підходом. Так що маємо двох плаваючих дітей, які кайфують від води. Данусик ниряє як видра, а Кирилко плаває як киця - так лапками попереду гребе-гребе...

а ще з плаванням нам дуже допоміг - "пан Антена". Це так Кирилко називає Анте - нашого host в Трогірі останні 5 років і вже друга за цей веcь час. В нього на кораблі був маленький надувний кораблик. Ми туди посадили Кирилка і катали, тягнучи за шнурок - таким чином він зрозумів, що впринципі оці надуті штуки таки тримають на воді. А потім Анте трохи поплавав з ним у морі. А це ж чужа людина, вередувати йому якось не пасує. Довелося терпіти. І потрохи він набрався розуміння, що не так воно і страшно. А за кілька днів вже плавав з татом

ще Кирилко спробував бути єдиною дитиною в хаті, поки Данусик гостював у бабусі Валі. З одного боку він гарно і дуже тихо та спокійно бавився. З іншого боку - він точно скучав. Мені здалося, що коли вони двоє дома, то якось легше, бо вони тусять між собою. А коли Кирилко сам, то часом доводилося його розважати, або пропонувати чим би він міг зайнятися. Ну, і послатися Данилком - типу: "піди, включи дрібному мультика" - не випадало. Доводилося самим ходити, поки він не навчився користуватися пультом...

і це ше одне круте досягнення - вміння ввімкнути собі YourTubeKids. Але тепер доводиться зранку добре дивитися, чи він бавитися пішов, чи телевізор собі втіхаря дивиться. А встає він перший - питає мене, чи можна йти, і тусить до тата в ліжко пообійматися, повалатися, а тоді тікає бавитися. Данилко і мама сплять довше. А тато завжди раніше встає - він не страждає (так-так, я сплю з Кирилком, Данилко в своїй кімнаті, Петро в нашій спальні - але в гордій самотності. Нам так добре, ніхто не жаліється. Все чудово!)

Анте та його дружина Марія користуються скутером і електроскутером для пересування по місту, щоб уникнути заторів. І вони катали моїх дітей. А потім в Кирилка відбувався приблизно такий діалог з Анте:

- Kyrylko, do you want to see my motorbike?

- yes

- do you want to drive?

- yes, I want to drive

- which motorbike is better? mine or Maria's?

- yours is better

- why?

- because it is faster

дитині 4 роки! занавіс

8 років 9 місяців: ниряю! як видра!

в липні ми знову віддали Данусика в табір при школі. Цього разу це був творчий табір - діти вчили художників і самі малювали різними техніками. Не дивно, що у творчому таборі було більше дівчат - але дівчата завжди діють на мого Данилка заспокійливо (це звучить тааак смішно). Відповідно - він менше там дурачився (в попередньому таборі Данусик був у групі з донькою сусіда. Так "незаканало" йому. Їй років 11, відповідно вона - як старша - розповідала дома про всі капості, які Данилко там витворяв. А сусід доносив Петру. А Петро - мені. І тоді ми - разом - Данилка взували. Ніжно... скоріше коробили, ніж взували. Але йому все одно не подобалося... чомусь... це в мами - в мене - гумор такий)

а потім ми "заслали" Данусика до бабусі Валі (моя мама) на 10 днів. І якось вони всі - і бабуся Валя, і дідо, і Віталік (мій брат), і сам Данилко - це пережили. Їм навіть сподобалося. І тепер Данилко знову проситься - вже на 2 тижні - взимку на канікулах їхати до бабусі Валі. Це був цікавий досвід особисто для мене, бо раніше Данилко був категорично проти бути десь без батьків. А тут - сам! захотів! і навіть не сумував, і не плакався нам з Петром в вайбері. Звичайно, його там гарно розважали: пекли з бабусею торти (2 різні!), їздили з дідом в зоопарк (бабуся Валя не їздила, бо вони планували з дідом годину! дивитися на павуків в тераріумі), ходили гуляти полем з вуйком Віталієм, а ще бабуся виділили йому грядку і вони разом посадили там кріп і ше якісь квіти - вони потім все літо фотками обмінювалися з прогресом - як воно все росте )

нам вдалося цього року поїхати на море! моє улюблена Адріатичне море біля Трогіру на півдні Хорватії. Данилко вже давно вміє плавати - не даремно ж 2 роки відвідував басейн. Але навіть тут йому вдалося нас здивувати - він відмовився від нарукавників! звісно, на глибину ми його пускаємо лише під моїм наглядом, або з Петром. Але все ж. Ще у них з татом з'явилася прикольна традиція - якшо Данусик втомився, то він хапається Петру на стопи і Петро його так тягне (Петро просто запливає значно далі, ніж я. Та й загалом любить довше кваситися десь під буйками. Тому на запливі зі мною Данилко не втомлються, а з татом - так). Коли ж ми каталися з Анте (ми їхдимо до нього в апартаменти вже 5 років, і це вже не host для нас, а друг) на кораблику до Голубої Лагуни, і Анте дав йому дитячі ласти, маску та трубку - то Данилко ниряв на 3-4 метри униз! сам Анте був дуже здивований. Данусик ниряє як видра!

ця поїздка була також дуже показною з точки зору англійської мови. Бо вони з Кирилком вільно говорили з сусідами, з Анте та його дружиною Марією, в кафе, в готелі на чекіні... враховуючи, що наші діти дуже комунікабельні і самі усіх зачіпають, та ше й розказати можуть сходу просто будь-що, що там їх в даний момент захоплює, і роблять вони це чітко українською з нами - батьками, але англійською з іноземцями - то ми з Петром були вражені. Приємно здивовані. І дуже горді. Щось ми та й вірно робимо в тому житті. А ще я сподіваюся, що вони самі теж відчули - як це круто могти порозумітися з будь-ким, навіть коли для цього треба використати англійську. І зусилля, які витрачаються на вивчення іноземної - повернуться сторицею яскавими враженнями та захватом від спілкування

а останній новий досвід, який Данусик здобув за ці 3 місяці - це рибалка! ми заїхали в "Золоту форель" під Сколе на обід. Там пропонують самому зловити ту рибу, яку вони мають тобі зготувати. Нічого Данилко не зловив, понудився трохи - але більше на рибалку не проситься (перед тим просився з татом - йому було цікаво, що це таке). Ще якраз "Золота форель" мала день народження у той день - 12 років - і нас пригостили шампанським та мафінами!

Роберт Шеклі "Запах думки"

8 років 6 місяців: артист

цей період захоплює трохи школи і трохи літа. З шкільного життя - в цьому семестрі в Данусика були уроки театру та танців. Я ще з садочку зауважила, що він дуже ритмічний і гарно чує музику, чудово рухається під неї. А тут - театр! Ше й як виставу вибрали "Казку про старого лева" Мар'яни Савки. Це ж така смачна книжка! така неймовірна мова! ммм... одним словом - школа організувала дітям виступ в справжньому театрі - це була ціла подія! вони робили собі костюми в школі, готувалися, їхдили а театр на репертиції... і виступ був дуже якісний як на дошкільнят. Так гарно, що наші діти мають можливість пробувати себе у таких різних амплуа з самого малечку

на закінчення 2-ого класу я Даниклу подарувала першу книгу про Гарі Поттера. Першу  - але таке вилике, ілюстроване видання. Данусик то прочитав за 2 тижні і ми купували ше 2-ий том. А через 10 днів довелося мені купувати ще й 3-ій том. На цьому я зупинилася, бо на мою думку, 4-а книга вже стає значно дорослішою і складнішою. Але ще можна до кінця року. А от далі, думаю, точно рано в тому віці

у квітні ми перевели годинник на літній час і темніти стало пізніше, а час на вечірні прогулянки зріс. І Данилко знову затусив з Євою. Тепер ще й Мая з Кирилком якось краще один одному за віку пасують. То в них такі 2 пари друзів вийшло. Але от смішне - що Данилко обмінявся з Євою номерами телефонів. І вони тепере в вайбері "сошиалайзяться" - обмінюються відео та аудіо повідомленнями. Це тааак кумедно, незвично і дуууже мило. Сучасне покоління - зовсім інакше

ще виготовляли Данусику новий закордонний паспорт, всі перехворіли ентеровірусом (і чомусь Данилко хотів їсти лише кукурудзу), плавали в асейні і закінчували навчальний рік святкуванням в Емілі Резорд

а по закінченню школи ми ще віддали Данусика в табір - вони там вчили, що таке гроза, вогонь, електрика. Навіть в музей науки їздили! Данилку подобається всілякі такі наукові штуки вивчати. Цей чарівний період життя, коли навколо стільки невідомого, незрозуміло, як то все працює, і хочеться все-все знати

3 роки 9 місяців: пробую говорити англійською

я вже в попередньому пості про Данусика згадувала, що діти мої тепер бавляться англійською мовою. Так от - Кирилко не сильно від Данилка відстає в словниковому запасі. В випадку Кирилка - це суцільно результат перегляду мультиків і розважальних відео англійською. Серед улюблених мультиків у нього зараз Peppa Pig (я рекомендую, так як мова тут дуже проста, справді можна слів нахапатися і розуміти, про що йдеться просто з контексту), а також відео Vlad&Nicky - це здаєтсья просто якась мама, але знімають вони досить якісно і без акценту, слів мало, добре можна нахапатися коротких висловів, кольорів, букв, форм. Ще час від часу викидає йому канал наче від аніматорів - там можуть показувати як діти в ігри бавляться. І мої потім це повторюють. А ще є канал про чоловіка і ворону - це взагалі як навчальне відео. Він там по 100 разів повторює одне і те ж слово: This is my ice-cream. I love my ice-cream. This is chocolate ice-cream. I brought it in the ice-cream truck. Oh, bird stole my ice-cream! My favorite ice-cream is gone! і в отакому стилі 20 хвилин. То будь-кому буде важко не запам'ятати, що таке "ice-cream". Кумедно, як Кирилко, жодного дня не вчивши мови, використовує одразу цілі конструнції:

- Данилко, are you okay?

- what are you doing?

- oh, I've got idea!

- you take this, and I'll take this

- these are my toys, play with your toys!

- I don't want to

наступним відкриттям від малючка стало то, що він навчився сам вмикати телевізор. Тепер такий самостійний - я піду дивитися Пеппу. І реально піде, і включить собі. Доводиться, і контролювати, і домовлятися, і рамкувати. Данусик здається в років 5 освоїв пульт, а цей - швидкий, не тормозить...

також Кирилко сам складає маленькі лего. Але не за інструнцією. Петрший раз йому скаладаю я або Даниусик. Але він встигає запам'ятати! і коли lego нескладне - то Кирилко може потім сам назад відтворити, коли воно ламається. Також фантказує і може з деталей зробити маленьку машинку, чи кораблика, чи якусь хатку. Це теж дуже відмінно від Данилка - бо Данилко любить все робити за інструкцією, а потім так і бавиться. Фантазувати він почав лише от в років 7-8, та й то - не завжди йому хочеться

в Данусика відбулося вмикання творчих поривів, а Кирилко ж все повторює. От мені самій занятно, як він відрізняє "фарбувати" vs "малювати". Малювати - це фломастепи, маркери, олівці. А фарбувати - то або водяні розмальовки (коли вже надрукована фарба і дитині лишається пензликом з водою папір намочити), або коли акварельними фарбами. Також вподобав собі клеїти - я навіть купила цілий альбом поробок, щоб саме клеїти. І в кожного має бути свій клей!

в харчовому плані ніби і немає чого жалітися - їсть гарно, росте, величенький на свій вік. Але постійно просить, що я його годувала. Я вже як не мотивую їсти самостійно - і вміє, і може, але буде морозитися. Знизу є рідкісні кадри, як він їсть грінки з маслом і варенням. От чомусь морозиво, тортики, печиво і всякі ласощі їдяться без вмовлянь та самостійно. А гречка з м'ясом - "погодувай мене, мама". Данусик з років 2-ох їв вже сам, це для повірняння, в мене навіть був одяг "для обідів", щоб не нервувати як вимаститься - бо він завжди хотів сам. А Кирилко не хоче

малючок навчився складати пазли до 16-20 штук. Це мені так дивно. Знову, напевно, в порівнянні - бо Данусик до такого був і є байдужий. А в Кирилка, як в випадку lego, пам'ять хороша і, мені здається, він просто пам'ятає, який пазл і де має бути

ну, і це вже мама постаралася - я навчила Кирилка кувиркатися на ліжку! скільки втіхи було! але добре, що він не пробував то повторити без мене. І добре, що про це вміння ще не знає Данилко. А то вони мені влаштують армагедон )

8 років 3 місяці: пробую говорити англійською

можливо, я вже згадувала, що ми подарували Данилку на день народження телефон. Купили ми його ще в листопаді - занадто часто він просив у батьків, щоб погратися. А нам все ж телефони потрібні майже безперепвно. Я часом жартую, що з нього взагалі "працюю" (переписки, дзвінки, листа відписати швиденько). Трохи було дебатів в контексті - скільки часу йому дозволяти бавитися, але емпіричним шляхом ми вийшли на певні норми. Ну, і батьківський контроль на iPhone, звісно, вирішує все. Це ж хтось додумався такі "фічу" зробити? комусь же треба було... і тепер багато розмов з Данусиком відбувається про ігри, рівні, досягнення, як пройти, героїв гри - мені відкривають світ Roblox та AmongUs-ів (амонгусів)! це сучасне покоління - я себе інколи такою відсталою відчуваю, що капці )

а ще ми записали Данилка на додаткові заняття з англійської. Прямо в школі один раз на тиждень в нього особисте заняття з вчителькою. Ми попросили сфокусуватися на розмовній мові, бо на нашу думку - він наче соромиться говорити, хоч і дуже багато слів знає. Соромиться говорити навіть з нами, а про інших людей навіть не йдеться

ще один факт, шо у школі початково було 2 класи - один звичайний, а інший англомовний (де вчителі пробували на уроках математики чи природознавства вживати англійські слова, в куратори мотивували дітей на перерві говорити між собою англійською). Я, чесно кажучи, була дуже скептична щодо англомовного клісу, тому ми пішли у звичайний. Але з початком війни кількість дітей в школі зменшилася і ці класи об'єднали. І якщо у першому семестрі вчителі англійську застосовували в'яло, то от в другому вони змінили підхід - і діти заговорили! включно з нашим Данусиком. Звісно, з помилками, але страх говорити зник зовсім

а найцікавіше в цьому, шо Данилко і Кирилко бавляться англійською! мені одразу пригадується дитинство і як я з кузеном пробували бавитися російською. Все чому? бо мультики були в основному російською. І - я так думаю - ми так сприймали, що от дитячий світ говорить цією мовою. А з моїми хлопцями - оскільки вони дивляться мультики англійською - відбулося те ж саме, але відносто англійської мови. Найцікавіше, що дрібний теж щебече аж бігом. Данусик - ліпше говорить, звісно, але не набагато. З іншого боку - їх двоє. І вони один одного в цьому підтримують, і наче мотивують говорити, і старший вчить меншого слів зі школи та уроків, а менший вчить старшого слів, що набрався з мультиків і відео, і в них така вийшла синергія в цьому плані

дуже багато в Данилка зараз з'явилося творчих захоплень. От раніше - ні малювати, ні витинати, ні ліпити - нічого не було цікаво. А тепер - вирізає маски, щось там склеює, робить привидів на нитках. А для малювання - ми втомилися купувати папір. То тато знайшов в гаражі стос старих реферанів з універу (що студенти мені і йому здавали) і діти тепер малюють на рефератах по програмуванню. Подивився Данусик, що деякі реферати скріплені - і почав собі теж книжки робити. Така фантазія...

і ше з чогось нового - це ми з Петром вперше лишили дітей самих вдома. Звучить-то як. Ну, "самих" - це з моїм братом. Та все ж - без нас, батьків. Ми собі пішли на концерт "Кому вниз" в Оперному. А вони з вуйком Віталієм мультики дивилися цілий вечір і їли цукерки. Найцікавіше. що найбільш засмученим був саме Данилко. Перш за все тому, що він сам "Кому вниз" любить слухати і хотів напроситися на концерт з нами. А по-друге, от якось його ображало, шо "вони собі самі пішли, а якже я? мене не взяли". Зате ми потім дивилися відео концепту в записі і діти танцювали - гарний спогад залишило загалом. Але сама ситуація ще раз підтверджує - ця дитина дуже чутлива і ніжна. Любим його, наше сонечко )

P.S. мущу пояснити, що на останньому фото. Це внутрішньосімейний жарт, як Данусик вміє засвинитися. Він впав в калюжу. На дупу, з дуже голосним "чвак". Ми були в батьків у Рівному. Це були останні чисті штани (я взяла 3 штуки на 2 дні). Ми гуляли і були десь 3 км від дому. Це була єдина калюжа в околі. Отакий "красивай" він йшов назад митися і пратися - поросюка мала )

3 роки 6 місяців: музика

ми сім'єю завжди слухаєм багато музики - у всіх подорожах. Наш плейліст - це величенький список з українських та англійських пісень. У кожного є свої улюблені. У Кирилка на даний момент це - "Are you gonna be my girl?", "Пес Патрон", "Mutter". Інколи, коли він каже, що хоче таку-то пісню, то дуже скадно зрозуміти - яку ж саме. От "Mutter" в нього чомусь називається "мото", а "Are you gonna be my girl?" Кирилко досить довго називав просто "швидка" - "куци мені фидку" (пишк "досить довго", бо зараз він вже вмло вимовняє повну назву - "Are you gonna be my girl?"). А ше він почав прислухатися та підспівувати і - відповідно - ставити уточнюючі запитання до змістового навантаження. З найцікавішого - що означає "оберігати і захищати", шо означає "бути собою"? і от я на відповісти? не так вже й просто сходу зорієнуватися )

подібний результат дали й мультики англійською. Малючок почав додавати до своїх ігор англійські слова та фразочки - yes, idea, this is my toy! play with your toys! з чого робимо висновок - що він добре сприймає на слух інформацію і гарно запам'ятовує

через те, що періодично вимикають світло, довелося почати вмикати Кирилку мультики на айпаді. І тепер він такий вже просунутий користувач планшета, що я часом просто вражаюся. Ще й коли кажеш, що на телевізорі не вмикатиму, юо досить, чи не можна, то він одразу перетипує чи можна на айпаді - хитрюще таке

оскільки в садочок малючок не ходить, то тато пробував дома навчати його фігурам і буквам. Ми завели абетку, Петро роздрукував в офісі папірчик з фігурами різнокольоровими. І вчать час від часу. Так само й рахувати - українською й англійською. Але Кирилко при цьому бавиться. От серйозно, я вражаюся, яке у нього вже в такому віці почуття гумору. Ти йому на синій ромб показуєш, а він шкіриться і каже, що то "цівоне коло"- а очі такі хитрющі, змисні - от хто його навчив так дражнитися? такий кумедний! букви на разі Кирилко знає на рівні - мамина (М), як окуляри (В), татова (Т), Даникова (Д), Кийикова (К). А рахує - один, да, ти, цотийи, пять, сім вісім, девять, одинадцять, дванадцять, тринадцять, вісімнадцять. Не питайте мене, чому саме так - цього ніхто не зможе пояснити )

також у наз давно є традиція читати разом з Данилком перед сном. Я вже писала, що тепер Данилко почав читати й сам, а не лише слухати, як я читаю. Так от - Кирилко приєднується! наслідує - бере книжку, сідає поруч і також "читає". Пробувала і я йому почитати - але Кирилка вистачило лише на віршики - то ми поки бавимося з "Улюблені вірші" від "Абабагаламага"

ну, і смішно мені дуже, наскільки "замашки" у дітей подібні. І мені здається, що це навіть не в моїх дітей, а впринципі якісь такі типові штуки, які роблять усі діти. От дрібними мої хлопці обоє повзали тримаючи в кожній руці по машинці. Чи їхати в авто треба також обов'язково з якоюсь іграшкою в руках. Обоє люблять, коли ними за руки-ноги крутити, чи якщо їх підкидати. А от зараз почався переод - товктися по тату. Як тільки Петро ляже і закладе ногу на ногу, то це як сигнал - Кирилко вилазить "на гою" (на гору) і почитає там гойдатися. Динусик робив точно то саме - один в один! я в шоці