Sunday 29 November 2015

дуже давня історія часів юності з мораллю та про поради

мені в попередньому пості Олександра нагадала дуже давню історію стосовно порад та допомоги. Вона реально відбулася і це дуже життєво, смішно та "до сліз" просто :)

отож розповідаю - коли я вчилася в університеті, то жила в гуртожитку. У нас була система блоків - тобто, три кімнати + кухня + ванна = блок. Блоки були дівчачі та хлопчачі, а в кімнатах зазвичай три людини. На першому курсі я жила з двома дівчатами - 5-икурсницею Настею та одноліткою - моєю любою Малою, яку взагалі-то звати Іра :)

і проходили ми в своєму другому семестрі першого курсу таку страшну річ як асемблер (то така мова програмування). Я вже не пам'ятаю чому, але чомусь Настя попросила нас з Малою на її комп'ютері програмки на асемблері не писати (то ще були часи системних блоків і 15-идюймових моніторів, як телевізори... ностальгія прям) - чи то боялася, що ми їй диск форматнемо, чи що (асемблер виконує всі команди напряму, а отже операційна система не могла б зупинити таку зухвалу вимогу)

і теж не пам'ятаю чому, зрештою ми з Малою вчилися в різних групах, але в мене всі програмки були вже здані, а от в Малої - ні. І я домовилася в хлопчачому блоці поверхом нижче, що її пустять по "компутера" написати їх. От сидимо ми з Юрою ("в народі" "Лозіком") та п'єм чайок, а ще "тріпаємося" (по-моєму Юра мені розказував, як він розводив сіль у воді, а потім вмочав туди гілочки і виходили такі засніжені прекрасні штучки - висіли у них на плафоні люстрі), а Мала програмує... ну, я ж Малу трохи вже знаю, і "відчуваю носом", що в неї щось не виходить, але вона вперто мовчить і страждає старається (ми з Малою дві майже відмінниці - на червоний диплом кілька четвірок допускається, а ми маємо саме такого кольору - тому вона сама прагне все зробити). І я така кажу - "Юра, а давай Ірі допоможемо?" (а Юра, щоб ви знали, розумний хлопака - на першій сесії пояснив мені вказівники - а це "не коники з тіста ліпити", тобто, моя віра, що він допоможе прямо непохитна)

і от тут "сама соль", Юра відповідає - "так Іра ж не просить... а помагати комусь, коли не просять, то то саме, шо мішати"

я при цьому вловила боковим зором, як скривилася до монітору Іра (напевно "кремпувалася" - привіт тобі, моя Мала) - ще було кумедно, як через хвилин 5-10 вона почала-таки ставити Юрі запитання - "а що це за помилка, яку мені тут видає?". Але правду нікуди подіти - я сама страшенно не люблю непрохану допомогу і поради. То ж не заважайте іншим :) і нехай вам не заважають :)

P.S. а програмку Мала написала-таки, чи сама чи з нашою допомогою не пам'ятаю, але точно на відмінно :)

11 comments :

  1. мудра людина той ваш Юра : )

    ReplyDelete
    Replies
    1. якщо "ваш" означає "наш з Малою" - то приймається, а якщо "ваш" означає "мій" - то прошу до мене на "ти" :)

      Delete
    2. саме перший варіант : )

      Delete
  2. "Не коники з тіста ліпити" :))) не чула раніше, дуже сподобалося :)))
    Про допомогу - дуже згодна, особливо дітям не треба, коли не просять.

    ReplyDelete
    Replies
    1. я вірю, що дітей взагалі чіпати не треба, поки вони не просять - само прийде і буде вимагати їсти, чи щоб бавили, чи що би не було треба (це якщо старше дитя), геть маленьким (які ще не можуть "прийти") - лише пропонувати, але не нав'язувати

      Delete
  3. насмішила :) гарна історія ) але поради, то одне - теж не люблю непроханих, але часто стикаюсь з тим, що люди "кремпуються" (як ти написала) попросити про допомогу і часом треба якось "нав'язатись" щоб таки їм ту допомогу надати :) але то треба і справді дуже добре знати людину, котрій "нав'язуєшся"...

    ReplyDelete
    Replies
    1. то треба добре знати людину, думаю "нав'язування" в такому позитивному сенсі працюють лиш з дуже близькими та рідними

      Delete
  4. нє, навязування то одне, але деколи треба дати людині зрозуміти, що ти можеш і хочеш допомогти, бо ті що кремпуються деколи думають "ат, чого буду когось там нагружати" і не знають що той хтось дуже радо нагрузиться)))
    але то так, я сама трохи люблю понадопомагати, так що коли аж забагато ви кажіть - я не ображаюся)))

    ReplyDelete
    Replies
    1. я б диференціювала "допомогу" і "пораду", особливо, якщо порада якась зовсім неКонкретна (наприклад, "прочитай книжку", "слухай уважно лектора", або - моя улюблена - "пошукай в google")
      на противагу "допомога" - це "давай я тебе навчу", "давай зробимо це разом", "я дізналася про це звідтам-ти, подивися і ти" (до речі, просто зробити і сказати "ось, готово" теж інколи "допомога", але інколи й "ведмежа послуга", тому не додаю цей варіант в перелік)
      тому тут саме про "лізти" до когось, хто сам не визнав, що йому тре допомоги, а загалом - згодна, це все такі тонкі матерії :)

      Delete
  5. Класна історія, особливо для мене бо знаю і тебе і Малу і Лозіка. Але фраза - золото!

    ReplyDelete
    Replies
    1. скіко всього мудрого сталося в тому 3-ому гуртожитку :)

      Delete