словничок від Кирилка

місяці 16-18: дись!

почнемо зі стандартних "рубрик". Зуби проклюнулося ще 2 - це перші кутні, зверху, дати не записала (не перша дитина і не перші зуби - вже не так захоплююче, ага...)

словничок росте також:

- маммі, мам - варіації на тему мами

- тать! - покликати тата

- батик - братик, але буквально 1 день було, потім пропало

- Ди! - Данилко

- дати - замість дай

- нє - взагалі улюблене слово

- та

- бем - берем

- кака - коли покакав в підгузок

- какай - катай, просить, щоб тато його покрутив за руки

- гамати - отаке велике слово! сама в щоці

- фа-фа - машина сигналить

- пати - спати

- тапа - шапа, шапка і шалик теж під тою ж "клікухою" ходить

- топі - чопи, чи "чоботи", або "взуття"

- пети - шкарпетки

- пити - коли просить дати води

- сє - ще

- па-па - як робити па-па тату та братику в вікно вже було, а тепер також махає "привіт"

- ато - авто, від автомобіль

- кєку - просить цукерку. Взагалі всі слова, що позначають солодке знає дуже чітко. Кажеш "солодке", "ням-ням", чи "шоклад", чи "цукерку" і він тут як тут - вже стоїть під шафкою і дивиться як той кіт з Шреку

- дись! - дивись. Використовує, коли робить якісь бздури, наприклда, по стільцю стрибає чи по дивану

- іііі - такий звук на вдисі, ми робимо коли готуємося сказати якесь "ой" чи " а-я-яй!, наби дивуємося що сталося, чи як, чи чому. Ну, от він той звук на нами повторює. Навитворяє щось і такий - "мама, іііі". Наприклад, вимкне щось з розетки, або воду розіллє - збитошник дрібний

- дупа - ніби не тре пояснювати, пра? :)

- нозя - нога

- боді - дітки носять такий предмет одягу "бодік", ото він і каже "боді" на нього

все ще дуже любить гуляти. З самого ранку носиться з одягом і як тільки хтось каже "йдем", то біжить до дверей. Або з криками "боді" буде приносити мені одяг. В одязі почав проявляти бажання. Шкарпетки не ті - "дати ті. Нє, ті. Ті, ті!" і куртку - "ту. Ту. Нє! Ту! ТУ ТУ!" - "модніца" ще та... і вперте таке дрібне, і не здається, і не вступається... навчився танцуювати, ходити по сходах (маю на увазі сам. Повторюю ще раз - дитині півтора року і він ходить по сходах САМ. Хоче йде до Данусика в кімнату вверх, хоче приходить до мами на кухню вниз) та підстрибувати (так, він відривається від землі, справді стрибає)

має дивну любов до газованої води. Малюкам такого наче не можна, але я кілька ковтків даю. Попити в хаті нереально. Чує як вода псикне і все - "дати!" і то бігом. Данилко до цього часу мінералки не любить, йому 6. А ця дрібнота вимагає!

lego навчився складати. Кирилку Миколай приніз залізну дорогу Duplo, то він носиться з тими вагонами і в них складає усіх тваринок, що може впхати. Пхає з силою. Но не, чомусь вагончик не резиновий. Цікаво чому?.. але я відволіклася... навчився складати докупи деталі lego, мама більше не треба - сам складає і сам розкладає. А то що бавиться з поїздом та вагонами пробудило в малючка любов до машинок. Бере дві, по одній в кожну руку і так катає, або просто носить - в Данилка таке саме було, один в один. Комедія тай годі

кумедно, як він бере з Данилка приклад і по-чорному папужить. Підходить до столу, де Данусик бавиться, тихонько бере якусь забавку поки той ґави ловить (звісно, йому завжди ДУЖЕ треба саме то, що й Данилку...) - і бігом тікати поки не відібрав назад! десь в цей момент "прокидається" Данилко і починає крутити головоюю - чого Кирилко тікає? що він у мене взяв? і біжить наздоганяти! капці - який кіпіш в хаті :)

але як би не крути, хлопчі чудово ладнають між собою. Я взагалі люблю, коли Данилко удома, бо тоді Кирикло зайнятий Данилком - інакше малючка мені доводиться розвжати. Ну, ви зрозуміли пріоритети дрібного, та? перший - Данилко, тоді, якщо братика нема - мама, а тоді вже - тато. При цьому, коли Кирилко зі мною, то він без перестанку "татає", коли ж я залишаю його на Петра, то починає "мамкати". Найкраще - це бути усім разом! розумна ж дитина, нє? :)

6 років 3 місяці: постійні зуби

якщо чесно, це період був якийсь супер спокійний в контексті Данусика. От переглянула фотки за 3 місяці - і ніц не бачу такого щоб геть нового. Але є зрущення по багатьох фронтах

школа - я вже згадувала, що у класі змінилася вчителька. Але адаптація була легкою, неконфліктною. І Іра у них дуже спокійна - без ексцесів. Один раз отримав 3 червоні картки і залишився дома - нічого особливого, та й загалом, набагато краще себе контролює, знає правила гри і діє за ними

навчився читати слова будь-якої складності і довжини. Ця справа вимагає добре сфокусуватися, щоб ніхто не шумів (читай: "Кико"), щоб не було цікавіших занять (читай: "можливості злиняти під мультики")

далі ходить в басейн - води вже не боїться, навіть голову почили мити спокійно і без скандалів. Просто покращує навики - на морі й перевірим...

а ще в Данусика випали перші молочні зуби! дві штуки з різницею в тиждень. Тепер такий трохи смішний, шепелявить і з дірками. Ми навіть водили його до стоматолога - щоб переконатися, що гаро ростуть. Ростуть гарно. А от що цікаво, що десь через місяць Данусику почав боліти один з кутніх зубів і ми там знайшли дірочку. Це був перший раз, коли малюку лікували зуби. Він боявся, але тримався молодцем

а ще у лютому була дуже ласна зима і багато снігу. Тато наробив кучугури і Данусик там бавився. Подорослішав наш хлопчик, але таке все ще мальопе :)

6 років - нова перша вчителька

найбільш вагомою частиною вражень у цьому періоді є школа і все пов'язане з нею. Данилко знайшов контакт з учителькою Олею (Олі років 20 і вона сама як дитина. Але між нею і класом панували любов і гармонія - тож нехай). До слова, Оля звільнилася після першого семестру (з її слів - сім'я переїхала закордон), і тоді дітки отримали Іру. З Ірою у них теж усе склалося, але - з моїх спостережень - у Іри спокійніший характер і вона з меншим ентузіазмом реагувала на бздури малюків. Тому - вони затоваришували, але поступово

кумедно писати про це майже влітку - але Данусик з класом відвідували резиденцію Миколая! і навіть писали йому листа! вдома ми теж оиста писали - вийшов у нас лист списком в 12 пунктів. Кожен пункт - одне слово, яка Данилко писав САМ! мама трохи десь допомагала, але загалом - слово він може розкласти на літери і надрукувати їх

Данусик зробив великі успіхи у читанні! я не могла його навчити складати літери від слова "зовсім". А от у школі - процес зарухався. Просто склади - приголосна і голосна - малюк складає прекрасно! якщо склад має більше аніж 2 літери, то вже складніше, але є рухи у вірному напрямку, тому мама вірить у швидкий прогрес

гарно у Данилка склалося з плаванням - якщо починали вони з мілкого басейну і нарукавників, то закінчили семестр плаванням з паличками під руками у великому басейні, а на спині - навіть без підтримки! згадуючи, як ми з Петром не могли ту дитину впросити/затягнути/запхати у воду і які були скандали при будь-якій найменшій спробі, то я дуже горда. Данусик - великий молодець. Я вже з нетерпінням чекаю літа, щоб подивитися, що ж він витворятиме на морі з новими навичками і новою впевненістю у собі

розвиваються і Данусикові стосунки з Кирилком. З одного боку - ревнощі присутні, завжди всього Данилкові має бути більше або краще (вимагає уваги дитина як уміє). З іншого боку - він завжли намагається дрібного заспокоїти, втішити або відволікти, коли Кирило плаче, вдариться чи засмучений. Складна любов сіблингів у всій красі! але тепер, коли дрібний вже добре ходить, їм явно цікавіще один з одним. Кирилко й зовсім, як Данусик поруч, сфокусований на нього і бігає слід у слід. Я дуже люблю, коли вони дома обоє, бо тоді дрібний мене не чіпає - він пристає до малого :)

місяці 13-15: деммм!

малюк у нас ще та "товкача", тому що товчеться без перестанку. Ні секунди спокою в тої дитини не є. І купа всіляких звершень у відповідному напрямку: 23-ого вересня заліз на диван сам, в вересні ж навчився злазити з дивану і ходити по сходах за руку (до речі, злазити з дивану я його вчила досить довго. Данилко свого часу зрозумів значно раніше і за 1 день - десь тричі показала в районі 9-и місяців і профіт. А Кирилкові я показувала місяців зо 3 після кожного прокидання, но він все одно ще мені падав з того ліжка лобом донизу і ніяк не злазив дупою. І от - нарешті). Все краще і краще ходить без допомоги. Спершу босоніж ліпше аніж у взутті і на вулиці. Але з часом - і в кросівках, і в чоботах почав без проблем вмикати супер швидкість. Постійно норовить десь втекти і вимагає прогулянок від моменту, як продирає зранку очі - "деммм!" :)

зуби: 30-ого вересня виліз верхній лівий зуб! Третій. Четвертий десь між 10-11 жовтня, я так думаю, бо точний момент не зловила, побачила вже як явно проклюнувся. Це був верхній правий. 9-ого листопада виліз 5-ий - верхній лівий, а за ним 22-ого знайшла 6-ий (верній правий) і 7ий (знизу і я думаю, що зліва - в мене не записано де саме. Але вони в нього ростуть в правильному порядку, тому точно знизу - відкривають другу пару нижніх різців. З усіх попередніх пар першими були ліві, тому припускаю, що цей теж лівий). Завершальний в цьому часовому проміжку 8-ий зуб з'явився 4-ого грудня (знизу справа - щоб закрити пару)

гарно і досить самостійно їсть. На разі більше руками, плюс я годую з ложки/вилки. Має хороший пальчиковий захват - це той, коли горошину бере двома пальцями - вказівним і великим. І так наминає по одненькій... знає, що як наївся, то треба віддавати тарілку - навіть якщо вона ще повна і навіть якщо їжа падає - це ж не його проблєми... вправно п'є з звичайного горнятка

словничок у нас також поповнився:

- на! - означає "дай". Найсмішніше, коли промовляється з наказовою інтонацією: "на!" - я сказав! що не ясно?!. :)

- тато

- деммм - йдем

- нам-ням - щось смачненьке

- дай - з'явилося десь пізніше в цьому часовому проміжку

- нє-нє-нє - це повторює за мамою "ні-ні-ні" і ще такий жест робить "но-но-но" пальчиком. Наприклад, показує на сходи і каже "нє-нє-нє", бо знає, що йти на сходи самому не можна. І пальчиком мамі помахає - раптом мама забула, що ніззя?

- ого! - шось таке, що його дивує

- трохи всіляких тваринок: ко-ко, уіу (кураріку), бе (більше з інтонацією "бє"), хрю пробував казати. Але ми то все не повторювали регулярно і воно забулося. Наприкінці терміну лишилося гава (то одне з перших слів) і мяу

дуже треба йому всюди вилазити - на диван, на стілець, на іграшки, столик для годування, залазити в шафу. Ну, вилазити/спускатися навчився - от і залазить тепер. Ще одна Кирилкова любов - то шухляда з коробочками, кулькАми і полиці з кастрюлями. Господарочка щодня господарює, їсти варить... сил у мами вже не є :)

почав цікавитися lego - мама має скласти, а Кирилко поділить на детальки. Duplo у нас не один кілограм лишився після Данусика - то ж ми бавимося. Коли запитую, що яка тваринка каже, то біжить шукати фігурки тваринок до ящика з конструктором - така кумедна асоціація в малючка :)

а ще ми прикрашали першу в житті Кирилка ялинку! першу, яку він запам'ятає, якщо бути точними (забіжу наперед - за сезон побито 3 іграшки). Така "цяця" цікава! :)

місяці 10-12: біжу!

здавалося би - лише нещодавно малючок почав повзати, а ось він вже і на ноги стає біля опори, і починає свої перші кроки. Перший самостійний крок (без опори) Кирилко зробив 2-ого серпня. Найцікавіше, що йшов до Данусика! пам'ятаю, Данилка ми з Петром вчили йти від мами до тата і назад - від тата до мами. А тут - так спішився до братика, що аж забув, що то треба руками за щось триматися. Малючок одразу зробив кроків з 10 - от явіть собі! і після того повзати відмовився навідріз - встає, намагається йти, падає, знову встає. Але якщо не поспішає, то повзти не буде принципово

те, що Кирилко давно говорить "мама", ви, напевно, знаєте, але тепер це стало усвідомлене слово. Також малючок навчився махати "па-па" і казати "гава" - то є песик - та "мяу" - на кицю. Каже "гам", коли хоче їсти, або під час процесу

навчився сам пити з непроливайки і чудово їсть руками без допомоги - якшо поставити йому в доступі тарілочку з перекусом, то Килилко не пропаде...

зуби! в нас їх повилазило аж два - нижній лівий 22-ого червня і одразу за ним, 29-ого, правий

Кирилко танцює під музику - колінка згинає вверх-вниз тримаючись за опору для рівноваги. А ще гарно грається з Даником - хоча це, напевно, Данусикова заслуга :)

намагалися на морі плавати в колі для немовлят, але малючку не сподобалося, то більше на руках, або біля берегу ми туснячили. Намагався повзати по терасі до басейну - і мені було так шкода його колінок! але нема ради - тре кудись спішитися, бігом! а ще Кирилка на тому ж морі вжалила оса! звучить страшно, але воно й не підпухло зовсім, хоча протиалергічне я на всяк випадок малючку згодувала

окремо треба підкреслити той факт, що мама вийшла з декрету на роботу з 1-ого червня (тобто, якраз 8-ого Кирилкові 9 місяців виповнилося). Довелося малюку знайомитися з нянею. Подружилися! на мою думку дуже сприяв цьому процесу Данилко - він був поруч як знайоме обличчя і малючку було спокійніше. А коли Данусик повернувся в садочок, то Кирилко пані Галю вже добре знав і з охотою бавився

ще трошки розкажу про режим. Взагалі-то, я над режимом не сильно працювала. Данилко режим виробив собі сам після півроку. З Кирилком я теж не пам'ятаю точно, що було до півроку, але одразу після стало помітно, що 3 сни йому забагато - вони короткі і в незручний час (всі вечеряти хочуть, а Кирилко зіває), тому я почала то всьо трохи совати. Плюс - намагалася адаптувати режим до факту, шо у нас є няня - я і не проти була б, щоб він спав з нею (у візочку, наприклад. Данусик так засинав свого часу), але малюк не хотів ніяк. Тому поступово ми вийшли на 2 сни. Перший десь одразу після снідаку, приблизно 9:00-10:00, тривалістю до години часу. А другий о 14:00 і до 16:00, а як пощастить - то й довше. Прокидаємося ми всі після 7-ої. Сніданок десь о 8-ій (вже коли Данусик поїхав з Петром до школи - щоб не відволікали), обід біля 12-ої, після другого сну є перекус і вечеря між 17:00-18:00. В 19:00 я веду хлопців купатися - коли по черзі, коли разом. А в 20:00 Кирилко лягає спати. І до 21:00 він точно спить :)

окремо винесу відповідь на часте питання - чи прокидається ночі. Так, прокидається. Скільки разів - не знаю. Я не рахую. Але загалом, я собі здаюся дость бадьорою зранку. На мою думку - він ліпше засинає, або це я навчилася гарно засинати з ним поруч, і я не впомлюся від нічних прокидань так, як то було з Данусиком - бо нічні вкладання займають з Кирилком менше часу

5 років і 9 місяців - школа

моя дитина пішла до школи! я повторюю собі це щодня - моя! моя!!! МОЯ! малесенька! дитиночка! пішла до школи! важко в таке повірити. Данилко ще такий мацьопенький, а вже такий дорослий у той же час...

ми вибрали приватну школу, тому навчання у нас почалося в серпні (не з самого початку, а з 17-ого числа, але в садочок ми вже з 1-ого серпня не ходили і дуже багато говорили про школу - готувалися морально). Чому приватна школа? чесно, навіть важко сказати - але ми не розглядали державну школу як варіант в принципі. От зовсім не думали про це. Ми живемо за Львовом, тому локальні школи нам не підходили. А шукати якусь львівську здавалося занадто складним і ми одразу почали дивитися на приватні школи близько від нас - щоб було зручно добиратися

довго думали чи одразу в перший клас чи спочатку в нульовий і вибрали нульовий - бо Данилку лише 5 років і 6 місяців в липні виповнилося і здавалося, що 1-ий клас йому зарано. Плюс він дуже активний і я хвилювалася - чи зможе Данилко всидіти на тих уроках? ми вирішили почати з нульового класу і я задоволена вибором - бо всидіти Данусику на уроці було важко і ці перші місяці він багато пристосовувався. Адаптація йшла повним ходом

в школі організовані позакласні гуртки і Данусик почав ходити в басейн - що я вважаю великим плюсиком. В басейні уроки теж відбувалися поступово - от починали вони з пускання бульок носом під водою, а зараз вже вчаться зірочкою плавати! як на 3 місяці - прекрасний прогрес! діти навчилися не боятися води - і це найголовніше!

Данилко багато гуртків перепробував - мама з татом дуже хтіли, щоб він ходив на якесь айкідо чи футбол. Але не склалося. Він не хотів слухатися тренера автоматом. А тренери, що з айкідо, що з футболу не хотіли розбиратися з неслухами і виганяли Данусика і його друзів з заняття. А далі вже ввімкнувся характер моєї дитини - і він відмовився ходити туди, де його не приймали з відкритими руками "сходу". До речі, в басейні на одному з перших занять теж були нюанси з поведінкою, але, напевно, плавати йому надто сильно подобається і це переважило небажання слухатися. А айкідо і футбол його не встигли зацікавити - він же ніколи цим не займався! в морі от плавав, в бесейні також - тому й реакція була "не хочте мене тут, то й не треба". А з плаванням - він вже знає як це круто

навчатися Данилку подобається і я вже бачу результати. Він навчився писати своє їм'я і потроху розкладає слова на букви (коли хоче). Почав рахувати до ста, якщо підказувати йому двадцять-тридцять-...-дев'яносто, але одинадцять-дванадцять-...-дев'ятнадцять він знає, що вже покращення після садочку. Вчаться вони в нульовому класі по програмі першого класу НУШ, а перший клас буде посилена програма розроблена школою

поведінка також виправилася за цей адаптаційний період. У школі психолог рекомендувала вчителям використовувати систему карточок - зелені, жовті, червоні. Хто "заробив" три червоні - той лишається дома. А дома лишатися сумно - нема басейну, немає друзів, мама не дає солодкого. Сточатку йому було важко - до речі мені теж не сильно подобається такий підхід. Але в якийсь момент Данилко зрозумів "правила гри" і червоні картки зникли. Подивимося чи надовго, але зараз "покращення" триває тижні два. Я не сильно вірю, що не буде відкатів, але побачимо ;)

з'явилися нові друзі - Северин, Елай, Сашко! дівчата приносять Данилку сердечка - Злата, Олівія! а з Софійкою вони ходили на плавання на канікулах. Взагалі, коли я сказала Данилку, що у тебе тиждень канікул і школи не буде - то він засмутився. І це чудово! отже, навчання і вчителі не псують своєю присутністю задоволення від спілкування з однокласниками