місяць сімнадцятий: жираф!

наш Данусик сказав своє перше повне слово! я маю на увазі не якісь "гав-гав", "мяв-мяв", чи такі очевидні, як "мама", "тата", не скорочення, яко "гам", чи "пік" ("пець" - гаряче), а от просто СЛОВО. І це слово у нас виявилося - ЖИРАФ! отак от :)

вже після того, як Данилко почав казати жираф, мені Петро ще скинув статтю про те, як діти вивчають нові слова. Якщо коротко - то малюкам легше запам'ятати слова, які казалися лише в конкретному місці і в дуже конкретній ситуації. Тому от авокадо дитя запам'ятовує швидше, аніж "йди сюди", бо "авокадо" чує лише на кухні, за трапезою. В мене з жирафом якось приблизно так і вийшло - читала книжку, вона мені не подобалася, але от Данусик приніс. І отак він кілька днів приносив мені читати одну й ту ж книгу, де була намальована жирафа і запам'ятав! класний був момент, коли він каже: "жира?" ("ф" пропускає і отака запитальна інтонація) - мама аж "в осад випала" :)

вже раз пішла мова за слова, то перерахую все, шо Данилко вміє сказати:

1. "гав-гав" - то є песик ("собака" ще не знає) і лисиця
2. "ау" - вовк (звук, наче виє)
3. "пі-пі" - мишка
4. "ко-ко" - буль-яка пташка і все жовте (навіть часом верблюд)
5. зайчик сопе (шморгає) носиком
6. вміє класно хрюкати на свинку і на слона, а часом і на гіпопотама
7. "ме" - коза
8. "бе" чи "ба" - баранчик (по англійськи "ба", то він якийсь такий середній звук каже між "а" і "е")
9. "жжжж" - на всі машинки, поїзда, літаки, колеса, і на світло ламп теж (якась така асоціація з фарами?..)
10. "пі" - "пік", якщо даю їсти гаряче, коли показує на духову шафу, або на моє горня з кавою
11. "па-па" - коли прощається, почав казати його частіше, при цьому махає рукою
12. "мама" - каже і мені і Петру, коли питаю: "де тато?", то показує на Петра, але каже "мама" :)
13. "нє" - це топ слово місяця, ще робить характерний жест рукою, наче відсовує від себе те, що я йому пропоную
14. "гам" - встає дитина зранку, голодна як вовк, і одразу: "гам" каже - і все мамі ясно :)
15. "бух" - щось впало або м'яч :)
16. "oh, wоw" - здивування, отак по-британськи ;)
17. жираф!

ще у нас з'явився 9-ий зуб! це перший з кутніх. Я його якось навіть не одразу побачила, помітила вже таким величеньким, і чомусь я їх чекала знизу, а виліз верхній. Потім перевірила - то порядок вірний, перші верхні лізуть, і чому я чекала його знизу? :)

в харчуванні зміна лише одна - почала давати смажене. Не знаю чи багато на його вік, але щотижня є сирники з бананом, є млинці з кабачка (як дируни, але кабачок замість бульби) і ще разок свинні котлети. Рагу я смаженим не вважаю, бо воно в мене більше виходить, як соте - в своєму соці "томиться". Намагаюся якось уніфікувати меню, щоб хоч 3 дні в тиждень ми їли всі разом, а решту 4 готую йому окремо. Звісно, що малечі даю менш засмажене, світлого кольору і солю менше, ніж якби то було просто нам... колись же має перейти до загального столу чи не так? і друга зміна це помідори, огірки, перець - даю сирими без обмежень, Данусику подобається :)

оскільки пост пишу з запізненням, то ніц мені більше такого особливого не пригадується. Але десь тоді я звернула увагу, як Данусик вбирається. І мені здалося, що він розуміє набагато більше, аніж ми, батьки, собі думаєм. Діалог:

- ходи вдягатися

- нє

- Данусику, ходи до мами

- нє

- бери штани на ліжечку і принось, - ще пальцем вказую на штани. Бере! і приносить!

- сідай, будем штанці вдягати, - повертається до мене дупою і сідає мені на ногу, як на стільчик. Коли наставляю штани, то запихає ноги

- вставай, - встає і чекає поти штанці мама натягне. Почекати, копи застібну ґудзика, вдається не завжди. Знову кличу довго, аби прийшов, малюк регочеться і обходить мене якомога далі, але мама таки зловила чудисько, чудисько сміється

- тримайся за маму і підіймай нозю, будем шкарпетку одягати, - тримається за плече, по черзі ноги підіймає, я одягаю шкарпетки

- давай футболку знімати, "по-дорослому", - підіймає руки до гори, я знімаю футболку та одягаю іншу, Данилко шукає рукава сам, я лиш направляю руці. Так само вже при виході подає ноги взутися, тримаючись за мене чи стілу. І в куртку теж сам руки запихає, я хіба допомагаю - ну все ж розуміє дитина! ясно що мені моя дитина просто геніальна, простіть мені інші батьки - думаю ваші для вас теж геніальні "шо капці" навіть в 3 місяці вже були, коли казали "агу", зате як геніально казали! :)

UPD від 27-ого липня 2016 року
мені щойно нагадали, що Данусик вміє витирати серветкою і собі бузю, і комусь, і стола теж, і руку об руку стріпати може. Але це він давно навчився, можливо, навіть на місяці 11 (брав з діда приклад, коли він витирав стола)... просто зараз малюк це вже робить просто професійно :)
end of UPD від 27-ого липня 2016 року

порада "новоспеченій" мамі

трошки про прикорм

про прививки в Британії

місяць шістнадцятий: Данусик і фонтан

цього місяця я зовсім не мала сил робити нотатки, тому подивимося, що я зможу пригадати... почнемо з того, що Данусик перші два тижні прокидався собі о 5-ій ранку, часом 5:30. Мацьопик, звісно, своє досипав удень, а мамі з татом ще на роботу ходити - тому було весело. Але поступово він повернувся до класичних 6:30, тому батьки вже ожили :)

в нас виліз 8-ий зуб! саме 28-ого травня помітила. А от коли виліз 7-ий, я забула - може, минулого місяця, а можливо, і на початку цього...

зі стадії "ходити" Данусик переходить в стадію "бігати-гасати". Він постійно кудись "несеться", шпортається, падає, плаче і знову біжить... ми тепер все його наздоганяємо :)

ще цього місяця малюк оцінив качелі та гірки. Раніше на качелях залишався напруженим, боявся напевно - тепер повз дитячий майданчик не проскочиш, а з качелі без істерики не забереш. З гіркою аналогічно - раніше навідріз відмовлявся з'їжджати, а зараз важко відігнати (причому йому подобається їхати на животі, а не на дупі)

улюблена іграшка місяця - машинки. Ми з ними і в магазин їздимо, і гуляти, і спати вкладаємся

трохи про спати - починаю привчати Данусика пити на ніч молочко з чашки (з перемінним успіхом - з чашки загалом давно п'є, але от саме на ніч то хоче, то нехоче) та слухати казочки (як дуже втомлений, то ігнорує), вночі прокидається разів зо два, але швидко засинає. Удень все ще спить двічі десь по годині-півтори, дома засинає в 10:30, а в садочку часом і до 14-ої товчеться. Другий сон завжди дома (я забираю з садочка в 17-ій), десь в околі 17:30. А на ніч починаємо "вкладатися" в 20:00. Все ще купаємося щодня - він просто любить воду, а мені не важко (купає дитину в нас тато, тому ясно що мамі "не важко"). Якийсь такий от режим...

ще у нас є "страва місяця" - варене чи печене броколі - бере суцвіттячка руками і наминає аж бігом. Став перебірливий, може від багато чого відмовлятися, але від броколі ніколи! ще любить кукурудзу і макарони (макарони, то прям страшне, може з'їсти десь як я! теж руками! і запихає в ротика, лиш встигай подавати), інколи "ведеться" на цвітну капусти і яєчко, або котлетку. Рибу тре "маскувати", сам не їстиме, а ложка-вилка, то забавки - поперевертати все в тарілці, поцокати по столу, покидатися :)

ну, і розкажу кумедний момент на завершення. Видалися у нас якось теплі сончні вихідні (ми тут до цього часу в плащах ходимо - "це Лондон, крихітко!"). І ми пішли гуляти в парк з фонтанами. Звичайно Данусику, якому ВСЕ треба, ті фонтани дуже цікаві виявилися. Петро поставив дитину на крайчик - там досить широко, можна отак і весь фонтан обійти на тому підвищенні, а сам надто крутить головою -дивиться, що люди навколо роблять, замість того, щоб за мацьопиком якісно пильнувати (ловить гав, іншими словами). Я думаю: "зараз як навернеться в той фонтан"... не пройшло і півхвилини! правда Петро зреагував вчасно і малий тіко по пояс черкнув по воді, а не впав повністю. А я сміх не можу стримати - в Петра розгублений вираз обличчя, малий мокрий кричить - вода холодна ж! комедія! звісно, у мене з собою був змінний одяг і, як я вже сказала, то були теплі дні - жодної трагедії. Зате тепер завжди кажемо малюку, що сьогодні зимно, плавати не будем :)

місяць п'ятнадцятий: гуляти! я хочу гуляти!

отримувати нові враження Данусик почав прямо з 28-ого березня - ми його "випустили" на вулицю в мештах і тепер прогулянки то є улюблене заняття! якщо не виводити дитину "на двір" прямо після сніданку, то він принесе мамі чи тату і кросовочки, і шалика, і пальто, і навіть шапку - аби лиш його випустили "на волю" - отож, на вихідних намагаємося гуляти двічі на день, а в будні няня "вигулює" :)

окрім того, Данусик навчився "закатувати скандал", коли мама з татом намагаються забирати його в хату. Оце от зовсім не смішно - мамі та тату - а Данусику "як з гуся води" :)

оскільки на вулиці малюк тепер "гуляє" сам, то він познайомився з усіма можливими сусідськими собаками і котами. Деяких ласкавих та безпечних представників навіть погладив - було кумедно спостерігати, як йому і хочеться торкнутися, і наче страшно :)

тепер наш автономний Данилко "домахується" до цікавих йому оточуючих - може підійти і "віджати" в хлопців, що грають в футбол, м'яча... або просто "витріщатися" на когось з нуляючих - головне, що всі позитивно реагують, тішаться, "заграють" з мацьопим, підтримують його гру. А от качель чомусь боїться - не хоче ні на гойдалку сідати, ні з'їжджати з гірки...

цього місяця ми вперше покатали мацьопика в супермаркеті у возику - і нам, і йому сподобалося! можна відправляти на шопінг з татом без мами - нехай собі там возяться :)

трошки розкажу про словниковий запас - Данилко навчився рохкати. От я не знаю, як йому вдається такий складний звук імітнути, але вдається! при чому то, що це каже свинка, він "не шарить", але рохкає періодично, коли я йому читаю одну книжечку. Там - у книжці - свинка є і я, як читала, то хрюкала, от малий почав за мною повторювати, а запам'ятати, що то свинка, йому на разі не вдається. Зате йому вдалося зрозуміти, що коза каже: "ме", а вовк каже: "ау", корова, або теля: "му", будь-яка жовта пташка - а часом навіть не лише пташка, а й верблюд - каже: "ко-ко-ко", а кицю треба гладити, так само як і діток, що плачуть на картинці - обов'язково "пошкодувати" :)

вміє зробити "па-па", дуже чітко каже "мама" і "тата", яке часом звучить яко "тато" - така милота... розпізнає слова: "де", "покажи", "хороший", "цьом", "ходи сюди"... о! згадала - найкрутіше Данусик вміє казати: "нє" (і такий жест рукою - нуть оце від мене)! а ще "папужить" нас "по-чорному" - тато помахає рукою і він собі, мама каже: "шшш" (і так пальчика до губ підношу"), а мацьопик замість стишити звук і собі пальчик до губ та кажу: "шшш" :)

місяць чотирнадцятий: я такий самостійний, мама!

звернула увагу, що якщо робити собі нотатки протягом місяця, то потім є багато чого розповісти про малюка - тре частіше так чинити, а то я часом лінуюся, чи просто занадто переймаюся неважливими буденними справами, а ці милі дрібнички забуваються так легко :)

перейдемо до конкретики - Данусик уже впевнено ходить, на разі лише в приміщенні, але про вулицю батьки вже почали задумуватися - пора чи ще ні? наколінники купувати? чи спершу гумаки? а шолом треба? :)

тепер Данусик під час трапез їсть руками і пробує користуватися вилкою. З ложкою мамі важко, бо вона хоч і гарно набирає їжу та навіть гарно до рота потрапляє, але чомусь догори дригом - і страва уся на малюку та підлозі опиняється - от як мамі це пережити? просто їсти, коли мама годує, в Данилка ніяк не виходить, тому я, аби іграшок не давати, намагаюся запропонувати щось дотичне до харчування - або щось, що малюк може сам їсти (маленькі шматочки м'яска, котлетку, макарончик-спіральку, скибочку хліба - до речі, як мило Данусик навчився відламувати собі шматочок від великого і підправляти в рот! не лише кусати, а й отак ділити по шматочку), або вилку дати і чашку (малеча тоді вилку запихає в горня і облизує її), можу дати шклянку з водою, щоб запивав самостійно (обіллється 100% - інколи мене влаштовує переодягнути), або насадити на виделку шматочок їжі (в половині випадків він то знімає та відправляє в рот руками, а не бере з виделки, як "мама кажуть", але нею теж намагається користуватися - сил та "прицілу" ще бракує, та спроби є, плюс вилка у Данусика пласмасова - негостра)

отак "правильно" "як книжка пише" - просто посидіти повідкривати рота, немахаючи руками, без забавок, забавлянок чи скандалів - не вдається ніяк... і я здаюся! думаю, просто треба дати аби їв сам - тоді регулюватиме кількість спожитого апетитом та буде зацікавлений в процесі. Агов, мами з досвідом, як і коли ваші малюки почали гамати самостійно?

найкрутіша штука, на мою думку, якої мацьопик навчився цього місяця - це показувати пальцем, що хоче, а ще примовляти: "о, ооо". Цікаво, що коли був його one year development review (перевірка розвитку в один рік), то мене там питали чи показує дитина пальцем, що він хоче. На той момент Данилко не показував, і от минув місяць - вже показує. Виходить, це якась типова дитяча звичка. Найкумедніше виглядає, коли Данусик показує на маму або тата :)

ще один наш "прикольчик" місяця - це носити книжечки читати. Це відбувається неперервно. З самого ранку маля перелазить через тата! йде в сусідню кімнату, та приносить мамі книжечки. Інколи уважно слухає, як я читаю, інколи просто хоче сторінки гортати та вимагає аби я допомагала - але це дуже мило. Особливо мама тішиться - я ж люблю хороші книги, дуже-дуже :)

і ще одне важливе досягнення - Данусик провів сам з татом цілий мамин робочий день! ми віддали малюка в садочок на 4 робочі дні, а один день в тиждень хтось з батьків має працювати з малюком "з дому" - у нас це по четвергах. Якось так виходило, що перші тиждені лишалася я, а потім тато ще й у відрядження чкурнув, і от Петро нарешті! теж спробував - дуже успішно. Хлопчиська мої файно їли та спали та й взагалі, я помітила, що мацьопо почав більше тата зачіпати по своїх дрібних потребах після кількох таких днів з Петром. Отож, Петру медалька, а Данусик за означенням молодець :)

і вже під кінець місяця, 26-ого березня, у Данилка виліз 6-ий зуб! день перед тим мав 37 і 2 температуру і я щось таке навіть підозрювала... ох, ті зуби... зате тепер малюк згризає яблуко в день, сам, часто цілим (а шкірку випльовує на килим, який усім шкода) - в нас тато теж такий яблуко-addicted :)

ще ми познайомили Данусика з свинкою Пепою - подивилися раптом 6 мультиків за місяць. Загалом я проти телевізора для таких малих діток, але як вже виходить. Часом на вихідних ми вмикаємо серію якогось серіалу, коли малюк поруч - його це мало приваблює, і він не "залипає" в екрані. Загалом намагаємося дивитися кіно, коли Данилко спить. А з Пепою познайомила я заради експерименту - цікаво було чи сподобається. І подобається! от розуміє якось, що то дитяче, а не доросле відео - от як? :)

за цей місяць усе :)