про онлайн садочок

5! - "довелося" подорослішати

я тут зроблю трохи "ліричний" відступ про адаптацію Данилка до нового члена сім'ї. Хоча насправді в ці три місяці адаптація вже завершувалася. Звісно, тєжко було Данусику - він у нас був один на всіх, єдиний внук у одних діда з бабцею і у інших теж, один син у батьків, емоційний, вертлявий, шумний, звиклий, що світ крутиться лиш навколо нього, і тут - опа, все чомусь змінилося... мої два дні в пологовому з Кирилком, були перші дні Данилка без мами (а йому вже 4.5 роки!) - і вони йому далися непросто. Я організувала подарунок від Кирилка Данилку і від Данилка Кирилку - сватала меншого старшому як могла. Потім ми звикали, що не варто дома шуміти і треба часто чогось почекати. Стрес Данусик виливав на мене з Петром - з нами в нього були сварки-скандали-проблєми. А от до Кирилка у нього претензій не було, він якось одразу почав ставитися до меншого брата з ніжністю. Казав, що Кирилко наша квіточка - це було мило. Сварився Данилко з батьками про будь-що і, звісно, суть була не в тому, що щось справді не так, а просто "тре уваги дєцку". Ми то все проживали, проплакували і вчилися жити новим складом. До речі, поки я була у батьків з "дрібним" (нікнейм меншого), то "малий" (нікнейм старшого) поїхав на тиждень додому з татом, ходив там у садочок і вони самі собі хазяйнували - теж такий цікавий новий досвід отримала дитина. З моїх спогадів тепер - за цей час, хоч і було багато емоцій, але Данилко навчився їх проживати, вихлюпувати зі слізьми. До Кирилка він просто сварився і кричав, якщо щось було не по його. З Кирилком, спершу сварився і навіть обзивався, а вже от зараз досить часто приходить по сліз марності. Подорослішало моє мале

в Данилка з'явилося почуття гумору. З найбільш уживаних "прикольчиків" два стали сімейними мемчиком:

- тато, а знаєш чому?

- чому, Данилку?

- а тому що.

- мама, а знаєш шо?

- шо, Данилку?

- а нічьо!

ще велика подія в Данилковому житті: прокидаємося зранку, йдемо розчісуватися, Данилко каже мені, що через волосся "я такий смішшшний". Я слухаю і думаю: "щось змінилося...", а потім така - звуки "ш" і "ж"! я навіть записала, що це сталося 12 грудня! тому у нас більше не "зовтий зук" і "смісний", а "жовтий жук" і "смішний"! і це сталося якось за один день! мама в шоці

в продовження попередньої теми про Данилкову "власну" кімнату - оскільки я ж все одно прокидалася багато разів до Кирилка (я ще й перші місяці три йому вночі памперс хоч раз та і змінювала), то замість відправляти Данусика до тата спати, я почала пропонувати йому засинати у своєму ліжку. Я з ним лежала поки не засне, або поки Кирилко не прокинеться. Часом він відмовлявся навідріз одразу, а часом погоджувався (трохи повмовляти доводилося інколи), і так, крок за кроком, закінчилося тим, що Данилко міг мене кликати до себе, щоб я йому дала м'яку іграшку, погладила, а засинав він вже без мене

ще ознаки дорослішання, що Данилко вже багато чого пам'ятає з того, що ми робили на свята минулого року. От ялинку просив вбирати. І ще ми писали лист до Миколая :)

4 роки 9 місяців: велике переселення або своя кімната

Данусик майже завжди спав з нами з Петром. В дитячому ліжечку він проспав десь до 8-и місяців, а потім почав так часто прокидатися, що я якось дуже швидко втомилася його перекладати. І він "прижився" між нами з Петром, навіть коли сон вже внормувався. Насправді, це мило і мені подобалося - спати з дитиною. Але ми були в очікуванні чуда, тому місце довелося звільняти для меншого дитяти. Зробили ми кімнату Данилку наперед, в червні вона була готова - Данилко сам вибирав меблі. Купили скриню на іграшки (малюк якраз захоплювався піратами і скарбами), занесли туди всі його речі. Але спати він не сильно там "рвався" - це м'яко кажучи. Пропонував тату там спати, а він буде з мамою :)

наш підхід був м'який - я вкладала Данусика в його кімнаті з тим, що уночі, якщо прокинеться, то він прийде до нас. І та мала хитрюща "зараза" щоночі "приповзала". Але іграшки усі там - і весь розгардіяш теж. Іграшки по хаті не валяються. Їх можна складати, або ні. А найкраще запропонувати малюку самому в себе поприбирати - як же мамі (мені) це подобається! досить часто закінчувалося тим, що у Данилковому ліжку спала я, а він з Петром - у мене ж вже пузо виросло і мені було з ними усіма тісно. Плюс сон у вагітних чутливий і я дуже чула як хлопці товклися. Петро завжди мав сюрприз - з ким же він прокинеться сьогодні

ще у цей період у мене "доростав" у пузі Кирилко. Досить кумедно було, що Данилко був налаштований на сестричку. Коли я повідомила, що буде братик, він сказав, що він так не домовлявся. Але за тиждень це минуло. І з братиком Данилко змирився. Ми читали книжечки про хатку у мами в животику і як там ляля живе і росте. Він це все дуже гарно сприймав. Я показувала Данилку його одяг - яким він був маленьким і що от тепер таким мацьопим буде його братик. Ми дивилися фото Данусика-лялі - йому це всі чомусь було смішно та весело

після народження Кирилка, я почала спати з дрібнотиком, а Данилка почав вкладати на сон тато. У них з'явився свій ритуал з читання казочок і засинання біля тата. Уночі ми також навчили Данусика йти "досипати" в кімнату до тата (так, наш тато відселився. Ми боялися спати разом з немовлям, бо Данилко в наше ліжко переїхав більшим "кльоцком", а не 3-охкілограмовою дрібнотою. Кімнат у нас у будинку не бракує, тому тато отримав особистий диван. Та й я вночі, коли вставала Кирилка годувати, світло вмикала, а Петрові ж працювати удень, його б це будило і переривало сон. Нам було зручно, що він спав окремо). Отож, діти в нас розподілені - мама спить з Кирилком, а Данилко спить з татом :)

про другі пологи: а ось і я!

4 роки 6 місяців: войовнича ікра

мацьопик росте і стає "мудрий" - деякі його "перли" записувати можна і треба цитувати. Наприклад, їмо морозиво, Данусик своє вже зжував, а я ще ні. Каже мені: " мама, а давай домовлятися" - це щоб я поділилася своїм морозивом

з'явилася фразочка "я обіцяю": "Мама, тільки один мультик! один! ну, я обіцяю" (вірити цим обіцянкам не мона ніяк - то 100-відсоткова обіцянка-цяцянка)

або от просить цукерку, а я думаю і мовчу у відповідь. То мій мудрець одразу переходить до висновків: "ми домовилися, так?"

ще у садочку відувся інцидент, де Данилка штовхнули і він вдарився головою об кут сніти - їздили накладати шли навіть. І от розмова, дідо каже: "обіцяй діду шо будеш обережний", а дитя йому: "не обіцяю". Ну, от "розігналися", обіцяй вам всякі дурниці :)

я колись розповідала, що Данусик любить їсти піцу і ми ходимо з ним в кафе час від часу, щоб нею поласувати. А от в це період ми почали готувати піцу вдома! це виявилося "чудовою ідеєю" (до речі, "чудова ідея" - це ще один "перл" від Данилка. Він то собі запозичив з книжки про баранчика Рассела), бо ми готуємо її з того, що малюк любить - без грибів і з кукурудзою та маслинами (чорними оливками), можна покласти багато салямі-чорізо, і зробити їх дві - собі з гострим перцем (ясно, що дитина пекучу не буде їсти). Після цього у нас малюк кваліфікувався - як "кухар піци" (а "кухар" - це він підібрав з мультика "Рататуй" про пацюка, що любив і умів готувати). Отож, у нас нова сімейна традиція - на вихідних Данилко нам готує піцу, а мама з татом допомагають і хвалять

на цей час припала чергова відпустка на морі. І ми класично їздили в Хорватію, на Макарську рів'єру - у містечко Трогів. Я часом жартуючи кажу Петру - що це вже ознака старіння такий упертий консерватизм - одне і те ж місце 5 разів. Але ми собі вподобали тут і нам підходить ідеально - ще не набридло. Данилко цього разу сміливо плавав з колом. І плавали вони з татом досить далеко. Сам малюк не відпливає лише під наглядом. З татом - бо Петро у нас кращий плавець аніж я. Було цього року на морі і приємне і не дуже. Не дуже - Данусик хворів, а приємне, що нам власники апартаментів, де ми зупиняємося уже втретє, дозволили користуватися басейном у своїх інших апартаментах, де вони ще роблять ремонт. І це нам стало у пригоді - могли не возити малого з  температурою на море під сонце, а самі все ж плавали. Стосовно хвороби - скористалися страхівкою і викликали лікаря. До нас приїхала аж ціла швидка, малюка оглянули, рецепт на ліки виписали - все оперативно і без нюансів, тому страхуйте дітей і себе теж

ще минулого року на морі ми зупинялися в апартаментах з бразильським гамаком. Петро мені такого купив, але Данусик вирішив, що то його. Тому у нас постійно черги на катання і суперечки- чий же гамак? зазвичай кататися йому потрібно саме тоді, коли мама гойдається. А як ніхто не гойдається - то й малюк не хоче. Логічно, правда?

любов до морозива у Данилка безмежна. Традиційно після садочку треба спершу морозиво з'їсти на вулиці в альтанці, а вже опісля можна іти в хату, чи бавитися в пісок, чи робити з татом коло по селу на велосипеді

а ще ми почали робити синочку окрему кімнату - бо до цього часу він спав у ліжку між нами. Ну, він все ще між нами спить - але ми вже замовили меблі і активно розповідаємо, шо у нього буде своя кімната, шо там буде скриня на іграшки, власне ліжечко, комод на одяг, шафа на книги. Данилко слухає, але каже, що спати хоче з мамою :)

ми з Петром часто називаємо Данусика - "войовнича ікра". Бо таке мале - ну, ікра ж ще зовсім! але при цьому затяте, уперте і буде свого добиватися. І не здається так просто, буле зі мною сперечатися, з Петром воювати, але не вступиться ні на ять :)

4 роки 3 місяці: велосипед

на Данусикове день народження батьки з Вальою і дідом купили йому велосипед. ціла історія була, як ми велосипед вибирали - бо вибирав малюк особисто і катаючись по магазину. Захотів червоного. Вимагав їздити на ньому "вже", хоча ще сніг лежить місцями. Але зате досить швидко навчився. Спершу з стабілізаторами (то два додаткові колеса). Але ми їх поступово підіймали вище і вище, і коли стало помітно, що він досить довго їде неопираючись на них, то зняли. І малюк сів та поїхав! отак одразу! проблеми були з "зупинитися" і "стартанути", але точно не з'їхати"

Данилко з Петром були перші на все село, хто почав "кататися". Потім бачила тата з 3!!! хлопцями - найменший сидів у кріслі на батьковому велосипеді. А пізніше ще один тато з сином приєдналися. Але коли дивлюся як мої хлопці їздять, то мене просто гордість розпирає, які вони милі :)

а ще Данусик побував на справжнісінькій вечірці - зимове свято від Newfire (я тут працюю віцепрезидентом). Танцював краще усіх - і з дітками, і з дорослими. Знайшов собі колєгу. І коліжанку! шепотів мені на вушко засинаючи: "а правда дівчинка в зеленому светрику красива?" звісно, що красива - вечірка за всіма ознаками вдалася :)

дуже кумедно малюк почав повторювати все за мною - всі емоції та інтонації точно скопійовані: "мама, ну, скільки можна, іди-іди, туди-сюди, я вже ходив, всьо!"

прокинулася любов до малювання фарбами - ніяких шедеврів, але може забавитися тим. І різати - всі етикетки від одягу і картонки йдуть на різання

а ще полюбив лазити по усіляким лазанкам/драбинам на дитячому майданчику. Та і взагалі на самих качелях "витворяє" купу всього. Таке враження, що йому адреналін бракує і він його шукає на свою голову - хлопчисько!

цього кварталу вперше зверталися в лікарню - Данилка штовхнули в садочку і він вдарився головою об кут стіни, розсік собі шкіру добряче. Довелося накласти шов. З лікарем дуже цікаво спілкувався (одразу показав, що він забіяка!), терпів чемно усі маніпуляції (самі ходили шити, батьків з собою не брали - і не плакав!)

1 + 1 = 3 = 4

ага, отака от цікава формула у назві ;)